Вирок № 42117306, 10.10.2014, Бережанський районний суд Тернопільської області

Справа № 1-кп/593/62/2014

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" жовтня 2014 р. Бережанський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Німко Н.П.

при секретарі Олексів О.Б.

з участю:

прокурора Гуля В.І.

обвинуваченої ОСОБА_1

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м.Бережани Тернопільської області кримінальну справу (кримінальне провадження №- 12014210040000231 від 06 вересня 2014 року про обвинувачення:

-ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки АДРЕСА_1, українки, громадянки України, з середньо-спеціальною освітою, одруженої, має на утриманні одну малолітню дитину, працює медичним реєстратором Урманської амбулаторії сімейної медицини ( первинної медико-санітарної допомоги), депутатом не обиралася, раніше не судима, невійськовозобов'язана, проживаючав АДРЕСА_1,- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 191 та ч.1 ст. 366 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до вимог ст. 24 Закону України «Про вибори президента України» окружною виборчою комісією з виборів президента України територіального виборчого округу №167 м. Зборів Тернопільської області 06 травня 2014 року було утворено дільничну виборчу комісію з виборів президента України 25 травня 2014 року звичайної виборчої дільниці № 610050 та призначено її головою ОСОБА_1.

ОСОБА_1, будучи призначеною головою дільничної виборчої комісії №610050 виконувала організаційно-розпорядчі та адміністративні обов'язки для забезпечення діяльності комісії, тобто була службовою особою.

Відповідно п. 4.3 розділу 4 додатку №1 «Порядку оплати праці членів окружних та дільничних виборчих комісій звиборів Президента України» до постанови «Про Порядок оплати праці членів окружних та дільничних виборчих комісій з виборів Президента України», затвердженого постановою Центральної виборчої комісії № 226 від 08.04.2014 року, передбачено, що одноразова грошова винагорода членам окружних виборчих комісій, дільничних виборчих комісій звичайних чи спеціальних виборчих дільниць нараховується та виплачується після встановлення окружною виборчою комісією підсумків голосування у відповідному територіальному виборчому окрузі та виключно за наявності загальної економії фонду оплати праці, передбаченого єдиним кошторисом видатків відповідної окружної виборчої комісії на підготовку та проведення виборів Президента України, згідно з прийнятим виборчою комісією рішенням тим членам комісії, які брали активну участь у її роботі, незалежно від того, на платній чи не на платній основі вони працюють у цій комісії.

Всупереч наведеному, голова звичайної виборчої дільниці № 610050 з виборів Президента України територіального виборчого округу №167 м. Зборів Тернопільської області під час позачергових виборів Президента України 25 травня 2014 року ОСОБА_1, являючись службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими функціями, діючи умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, порушуючи свої повноваження всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів, в інтересах третіх осіб за рахунок безпідставного отримання бюджетних коштів, не провівши засідання дільничної виборчої комісії, на якому голосуванням мали б визначити, кому саме з членів ДВК належить виплатити одноразову грошову винагороду за активну участь у її роботі, на початку червня 2014 року, перебуваючи в приміщенні актового залу Бережанської РДА, що знаходиться по вул. Шевченка 15, в м. Бережани, Тернопільської області, зловживаючи своїм службовим становищем винесла завідомо недостовірний протокол №6 «Засідання ДВК №610050 з виборів Президента України» в якому зазначила, що ДВК вирішила виплатити одноразову грошову винагороду членам комісії, які брали активну участь у роботі комісії, а саме їй та членам комісії ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Продовжуючи свій злочинний умисел ОСОБА_1 на початку червня 2014 року перебуваючи у приміщенні Зборівської ОВК ТВО №167 м. Зборів,Тернопільської області винесла недостовірну постанову №5 від 02.06.2014 року «Про нарахування одноразової винагороди членам ДВК №610050» у графи бланку якої внесла недостовірні відомості, де зазначила, що ДВК вирішила виплатити одноразову грошову винагороду звільненим членам комісії, а саме ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, хоча такого рішення комісія не приймала і у протоколі засідання комісії № 6 вона попередньо зазначала, що комісія вирішила виплатити одноразову грошову винагороду їй, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Зазначену постанову ОСОБА_1 завірила своїм підписом та печаткою ДВК та власноручно підписала, як голова виборчої комісії, дала на підпис секретарю комісії ОСОБА_2, яка не знала про умисел ОСОБА_1 безпідставно заволодіти бюджетними коштами.

В подальшому, винесену постанову ОСОБА_1 подала в бухгалтерію TBK № 167, де на її підставі в червні 2014 року, згідно платіжної відомості за червень 2014 року, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 нараховано одноразову грошову винагороду трьом членам комісії в сумі 570 гривень (190 гривень кожному), які після відрахування у єдиний соціальний внесок та комісію банку ОСОБА_1 розподілила в наступній послідовності: 100 гривень на купівлю палива для заправки автомобіля, яким користувалася ДВК та 360 грн. ОСОБА_1 розподілила у рівному розмірі між дванадцятьма членами комісії.Своїми діями ОСОБА_1 здійснила розтрату бюджетних коштів на загальну суму 570 гривень, чим завдала шкоди державі на вказану суму.

Окрім цього, ОСОБА_1, будучи головою ДВК № 610050 територіального виборчого округу №167 м. Зборів Тернопільської області під час позачергових виборів Президента України 2014 року та службовою особою на яку покладено організаційно-розпорядчі та адміністративні обов'язки, діючи умисно, шляхом використання для цього свого службового становища, переслідуючи умисел підробити офіційний документ, з метою подальшого його використати та безпідставно заволодіти та розтратити бюджетні кошти, на початку червня 2014 року, перебуваючи в приміщенні актового залу Бережанської РДА, що знаходиться по вул. Шевченка 15 в м. Бережани Тернопільської області, порушуючи вимоги ст. 28 Закону України «Про вибори президента України» та п. 4 розділу IV додатку №1 «Порядку оплати праці членів окружних та дільничних виборчих комісій з виборів Президента України» до постанови «Про Порядок оплати праці членів окружних та дільничних виборчих комісій з виборів Президента України», затвердженого постановою Центральної виборчої комісії № 226 від 08.04.2014 року, не провівши засідання членів виборчої комісії, на якому голосуванням більшістю голосів від складу комісії мало бути прийняте рішення про те, кому саме з членів ДВК належить виплатити одноразову грошову винагороду за активну участь у проведенні виборів, склала завідомо неправдивий протокол №6 «Засідання ДВК №610050 з виборів Президента України» в якому зазначила, що ДВК вирішила виплатити одноразову грошову винагороду членам комісії, які брали активну участь у роботі комісії, а саме їй та членам комісії ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Після цього, в червні 2014 року, перебуваючи у приміщенні Зборівської ОВК ТВО №167 м. Зборів, Тернопільської області ОСОБА_1 винесла недостовірну постанову №5 від 02.06.2014 року «Про нарахування одноразової винагороди членам ДВК №610050» у графи бланку якої внесла недостовірні відомості, де зазначила, що ДВК вирішила виплатити одноразову грошову винагороду звільненим членам комісії, а саме ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, хоча такого рішення комісія не приймала і у протоколі засідання комісії № 6 вона попередньо зазначала, що комісія вирішила виплатити одноразову грошову винагороду їй, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Зазначену постанову ОСОБА_1 завірила своїм підписом та печаткою ДВК та власноручно підписала, як голова виборчої комісії, дала на підпис секретарю комісії ОСОБА_2, яка не знала про умисел ОСОБА_1 підробити офіційний документ та безпідставно заволодіти бюджетними коштами.

В подальшому, завідомо неправдиву постанову дільничної виборчої комісії ОСОБА_1 подала у бухгалтерію ТВК № 167 для нарахування на її підставі одноразової грошової допомоги.

Органом досудового розслідування вказані дії обвинуваченої кваліфіковані за ч. 2 ст. 191 КК України, як умисна розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем та за ч. 1 ст. 366 КК України, як складання службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.

За даними фактами 06 вересня 2014 року та 15 вересня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальні правопорушення за №-№-12014210040000231 та 12014210040000235, які в подальшому 18 вересня 2014 року прокурором об'єднані в одне провадження за №-12014210040000231.

26 вересня 2014 року в м.Бережани Тернопільської області між старшим прокурором прокуратури Бережанського району Тернопільської області Гуль Володимиром Ігоровичем з однієї сторони та з іншої сторони - підозрюваною ОСОБА_1 у даному кримінальному провадженні укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно із умовами угоди, прокурор та підозрювана ОСОБА_1 дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченої за ч.2 ст. 191 та ч.1 ст. 366 КК України.

Також сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_1 повинна понести за вчинені кримінальні правопорушення з врахуванням беззастережного визнання нею своєї винуватості у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та повного відшкодування завданої матеріальної шкоди під час досудового розслідування, а саме: - за ч. 2 ст. 191 КК України - основне покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік з додатковим покаранням у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з організацією та проведенням виборів, строком 2 ( два) роки; за ч.І ст.366 КК України - основне покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (850 гривень), з додатковим покаранням у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з організацією та проведенням виборів, строком 1 (один) рік.

На підставі ст.70 КК України остаточне покарання призначити шляхом поглинання менш суворого основного та додаткового покарання більш суворим покараннямй остаточно призначити основне покарання у виді обмеження волі строком на 1(один) рік та додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з організацією та проведенням виборів, строком на 2 (два )роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 ( один) рік з випробуванням строком на один рік, із покладенням на неї виконання обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

В угоді передбачені наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК Українита наслідки їх невиконання передбачені ст. 476 КПК Українита отримана згода ОСОБА_1 на призначення узгодженого сторонами угоди про визнання винуватості покарання.

У судовому засіданні обвинуваченаОСОБА_1 свою вину у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 191 та ч.1 ст. 366 КК України визнала повністю, зазначила, що вона розуміє надані їй законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, характер пред'явленого обвинувачення та вид покарання, який до неї буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та просить затвердити вказану угоду про визнання винуватості від 26 вересня 2014 року й призначити узгоджену міру покарання, заявивши, що здатна реально виконати взяті на себе відповідно до укладеної угоди зобов'язання. Також, обвинувачена в судовому засіданні не підтримала свою письмову заяву, в якій вона просить суд звільнити її від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році» згідно п. «в» ст. 1 цього Закону і просить суд її не розглядати, оскільки вона не бажає,щоб до неї було застосовано амністію.

Із зазначених підстав суд не розглядає такої заяви обвинуваченої.

Прокурор у судовому засіданні підтвердив, що йому зрозумілі наслідки затвердження угоди про визнання винуватості визначені ст. 473 КПК України та просить затвердити зазначену угоду, оскільки завдана матеріальна шкода повністю відшкодована, при визначенні міри покарання обвинуваченій враховані обставини, які його пом'якшують, зокрема: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданих збитків, позитивні характеристики з місця проживання та роботи, підозрювана раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася. Щодо попередньо поданої обвинуваченою заяви про її звільнення від призначеного судом покарання за даним вироком на підстав п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році», заперечив, вважає що вона не може бути задоволена, оскільки злочини вчинені ОСОБА_1 були після набрання чинності згаданим законом.

Розглядаючи в порядку п. 1 ч.3 ст. 314 КПК Українипитання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до правил ст. ст. 468, 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Злочини, у вчиненні яких обвинувачена ОСОБА_1 беззастережно визнала себе винуватою згідно із ст. 12 КК України відносяться : ч.1 ст. 366 КК України - до категорії кримінальних правопорушень невеликої тяжкості; ч.2 ст. 191 КК України - до категорії середньої тяжкості кримінальних правопорушень.

Потерпілих від даних кримінальних правопорушень немає.

Покарання, узгоджене сторонами угоди, відповідає санкціям статей обвинувачення з врахуванням вимог ст.ст. 50,65 КК України. При цьому суд враховує те, що обвинувачена ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності, повністю визнала свою вину, щиросердечно розкаялася та активно сприяла розкриттю злочину, добровільно відшкодувала завдану матеріальну шкоду, позитивно характеризується, як за місцем роботи, так і за місцем проживання, має на утриманні одну малолітню дитину.

Суд в порядку ст.474 КПК України, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди про визнання винуватості сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачена ОСОБА_1 повністю усвідомлює зміст укладеної угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винною, цілком розуміє свої права, визначені ч. 4ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст.473 КПК України та наслідки їх невиконання, передбачені ст. 476 КПК України, а також те, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості, укладеної 26вересня 2014 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014210040000231 від 06 вересня 2014 року між старшим прокурором прокуратури Бережанського району Тернопільської області Гуль Володимиром Ігоровичем з однієї сторони та з іншої сторони - обвинуваченою ОСОБА_1 відповідають вимогам КПК та КК України, суд, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження вказаної угоди.

За таких обставин суд вважає доведеним у судовому засіданні те, що обвинувачена ОСОБА_1 вчинила умисну розтрату чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, а тому кваліфікує її дії за ч. 2 ст. 191 КК України. Також суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що обвинувачена ОСОБА_1, діючи умисно склала, як службова особа завідомо неправдиві офіційні документи, а тому кваліфікує її дії за ч. 1 ст. 366 КК України. За такими кримінальними правопорушеннями обвинуваченій ОСОБА_1 слід призначити покарання, узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 26 вересня 2014 року.

По справі судових витрат немає.

Відомостей про наявність речових доказів у кримінальному провадженні суду не повідомлено.

На підставі вищевикладеного,керуючись ст.ст.373,374,473,474,475,476 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

Затвердити угоду про визнання винуватості між старшим прокурором прокуратури Бережанського району Тернопільської області гуль Володимиром Ігоровичем та підозрюваною ОСОБА_1 від 26вересня 2014 року, укладену в м.Бережани Тернопільської області у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014210040000231 від 06 вересня 2014 року.

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 191 КК України та ч.1 ст. 366 КК України та призначити їй узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 26 вересня 2014 року покарання,-

- за ч. 2 ст. 191 КК України призначити основне покарання у виді обмеження волі на строк 1 ( один) рік з додатковим покаранням у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з організацією та проведенням виборів, строком 2 ( два) роки;

- за ч.І ст.366 КК України призначити основне покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (850,00 гривень), з додатковим покаранням у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з організацією та проведенням виборів, строком 1 (один) рік.

На підставі ст.70 КК України остаточне покарання ОСОБА_1 призначити шляхом поглинання менш суворого основного та додаткового покарання більш суворим покараннямі остаточно призначити ОСОБА_1 основне покарання у виді обмеження волі строком на 1(один) рік та додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з організацією та проведенням виборів, строком на 2 (два )роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 ( один) рік з випробуванням строком на один рік.

,Відповідно до п.п. 2,3,4 ч.1 ст. 76 КК України покласти на засуджену ОСОБА_1 обов'язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Апеляціяна вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Бережанський районний суд Тернопільської області.Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя Бережанського районного суду

Тернопільської області Н.П.Німко