Ухвала суду № 42103251, 16.12.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/648/14 Головуючий у І інстанції Чірков Г.Є.Провадження № 22-ц/780/6318/14 Доповідач у 2 інстанції ЯворськийКатегорія 46 16.12.2014

УХВАЛА

Іменем України

16 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагєєва В.О.,

при секретарі: Бевзюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 08 жовтня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Вишгородської міської ради Київської області, треті особи: відділ Держземагенства у Вишгородському районі Київської області, товариство з обмеженою відповідальністю "Далинакс" про визнання недійсними державних актів, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2014 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із вказаним позовом до відповідачів з урахування уточнюючих позовних вимог та просили у відповідності до норм ст.ст. 107, 152 ЗК України визнати незаконним рішення Вишгородської міської ради Київської області №12/14 від 27.06.2012 р. "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку та передачу земельної ділянки у приватну власність громадянам" та визнати недійсними державні акти:

- серії ЯЛ №320166 на земельну ділянку площею 0,0475 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в АДРЕСА_1, кадастровий номер 3221810100:28:137:0104, виданий 15.02.2012 р. на ім'я ОСОБА_2;

- серії ЯЛ №320165 на земельну ділянку площею 0,0673 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована в АДРЕСА_1, кадастровий номер 3221810100:28:137:0103, виданий 15.02.2012 р. на ім'я ОСОБА_2;

- серії ЯБ №141242 на земельну ділянку площею 0,0327 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташована в АДРЕСА_1, кадастровий номер 3221810100:01:262:0008, виданий 11.11.2004 р. на ім'я ОСОБА_1;

- серії ЯБ №141243 на земельну ділянку площею 0,0475 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в АДРЕСА_1, кадастровий номер 3221810100:01:262:0009, виданий 11.11.2004 р. на ім'я ОСОБА_1;

- серії ЯЙ №320495 на земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_2, кадастровий номер 3221810100:01:262:0159, виданий 23.10.2012 р. на ім'я ОСОБА_3;

- серії ЯЙ №320494 на земельну ділянку площею 0,0881 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в АДРЕСА_2, кадастровий номер 3221810100:01:262:0160, виданий 23.10.2012 р. на ім'я ОСОБА_3;

- серії ЯЙ №320496 на земельну ділянку площею 0,0176 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в АДРЕСА_2, кадастровий номер 3221810100:01:262:0161, виданий 23.10.2012 р. на ім'я ОСОБА_4

Свої вимоги позивачі обґрунтовували тим, що координати їх земельних ділянок вказані в державних актах містять помилки і не відповідають багаторічним фактичним межам, у зв'язку з чим виникла неможливість оформлення відчуження належних їм земельних ділянок, так як не можуть бути внесені до ДЗК. Оскільки відповідачі відмовляються подати заяву про виправлення помилок, а координати належних їм земельних ділянок накладаються на координати земельних ділянок відповідачів, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили в судовому порядку захистити їх права на земельні ділянки .

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 08 жовтня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення районного суду Київської області від 08 жовтня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги відповідачі у справі ОСОБА_3, ОСОБА_4 подали свої пояснення, в яких посилаються на те, що рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, оскільки позивачі у справі не у встановлений чинним законодавством порядку набули права власності на земельні ділянки, технічна документація щодо виготовлення вказаних державних актів у Вишгородському відділу держземагенства відсутня, так як відсутні будь які належні докази щодо накладення частини чи всіє земельної ділянки позивачів на їх земельні ділянки, які виготовлялися у встановленому чинним законодавством порядку.

Представник апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_5 при апеляційному розгляді підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, разом з тим не заперечив щодо відсутності у позивачів технічної документації на виготовлення державних актів та відповідних належних доказів ( висновків експертиз чи досліджень спеціалістів) щодо розмірів накладення ( перетинання) земельних ділянок позивачів із земельними ділянками які належать відповідачам. При цьому зазначив, що тільки 05 грудня 2014 року, рішенням Вишгородської міської ради було надано дозвіл на інвентаризації земельної ділянки апелянта.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх представник ОСОБА_6 при апеляційному розгляді заперечили щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 та просили відхилити апеляційну скаргу мотивуючи свої доводи тим, що позивачі, звертаючись до суду із вказаним позовом не надали суду належних та допустимих доказів надання їм вказаних земельних ділянок у порядку визначеному земельним законодавством не надали доказів щодо відведення земельних ділянок в натурі на місцевості , як не надали суду достатніх та допустимих доказів щодо накладення ( перетинання) меж земельних ділянок позивачів на їх земельні ділянки, тому вважають що суд обґрунтовано відмовив у позові як такий що не доведений.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції в силі з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції при розгляді вказаної справи встановлено, що ОСОБА_2 згідно державних актів серії ЯЛ №320166 та серії ЯЛ №320165 є власником земельних ділянок площею 0,0475 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221810100:28:137:0104 та площею 0,0673 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 3221810100:28:137:0103, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 згідно державних актів серії ЯБ №141242 та серії ЯБ №141243 є власником земельних ділянок площею 0,0327 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 3221810100:01:262:0008 та площею 0,0475 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221810100:01:262:0009, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_3 згідно державних актів серії ЯЙ №320495 та серії ЯЙ №320494 є власником земельних ділянок площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,0881 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221810100:01:262:0160, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

ОСОБА_4 згідно державного акту серії ЯЙ №320496 є власником земельної ділянки площею 0,0176 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221810100:01:262:0161, що розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно листа Управління Держземагенства у Вишгородському районі Київської області №1521 від 11 липня 2014 року технічна документація із землеустрою на земельні ділянки позивачів з кадастровими номерами 3221810100:01:262:0104; 33221810100:01:262:0008 та 3221810100:28:137:0103 які видані на ім.'я позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутня.

Технічна документація із землеустрою щодо складання державних актів на право спільної часткової власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідає вимогам Закону, містить належним чином складені акти встановлення на місцевості та погодження зовнішніх меж земельних ділянок (від 17 липня 2006 року та 20 лютого 2008 року).

Вирішуючи вказаний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що позивачами не доведено факт невідповідності вимогам Закону спірних державних актів, чим порушено їх права. При цьому не встановлено у справі даних про існування між сторонами спору про межі земельних ділянок.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

За змістом ст. 107 ЗК України основою для відновлення меж земельних ділянок є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 ЗК України, в редакції чинній на момент отримання позивачами державних актів, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.

Згідно ч. 1 ст. 126 ЗК України, в редакції чинній на момент отримання позивачами державних актів, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

- визнання прав;

- відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

- визнання угоди недійсною;

- визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

- відшкодування заподіяних збитків;

- застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до вимог ст. 11 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості про об'єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об'єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

Згідно ст. 15 Закону до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі тощо.

Крім того згідно вимог ст. 16 Закону кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі і може бути скасований лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номеру.

Згідно вимог ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Винесення в натурі (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за проектами землеустрою із впорядкування існуючих землеволодінь.

До того ж ст. 21 Закону передбачено підстави та основні вимоги щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру. Зокрема, такі відомості вносяться:

- на підставі відповідної технічної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених ст. 79-1 ЗК України, при їх формуванні;

- на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України;

- на підставі проектів землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь - у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

Внесені відомості зберігаються у Державному земельному кадастрі постійно.

Як вбачається з матеріалів справи,ОСОБА_2 згідно державних актів серії ЯЛ №320166 та серії ЯЛ №320165 є власником земельних ділянок площею 0,0475 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221810100:28:137:0104 та площею 0,0673 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 3221810100:28:137:0103, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6-7).

ОСОБА_1 згідно державних актів серії ЯБ №141242 та серії ЯБ №141243 є власником земельних ділянок площею 0,0327 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 3221810100:01:262:0008 та площею 0,0475 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221810100:01:262:0009, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8-9).

ОСОБА_3 згідно державних актів серії ЯЙ №320495 та серії ЯЙ №320494 є власником земельних ділянок площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,0881 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221810100:01:262:0160, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.52-53).

ОСОБА_4 згідно державного акту серії ЯЙ №320496 є власником земельної ділянки площею 0,0176 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221810100:01:262:0161, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.54).

Згідно листа-відповіді Управління Держземагенства у Вишгородському районі Київської області №1521 від 11.07.2014 р. технічна документація із землеустрою щодо складання державних актів на право спільної часткової власності на земельну ділянку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідає вимогам Закону, містить належним чином складені акти встановлення на місцевості та погодження зовнішніх меж земельних ділянок (від 17.07.2006 р. та 20.02.2008 р.) (а.с.69).

Вказана технічна документація правомірно затверджена рішеннями Вишгородської міськради Київської області №12/17 від 27.06.2012 р. та №15/20 від 12.03.2008 р. (а.с.79-81).

Тож, з матеріалів справи вбачається, що надання сторонам земельних ділянок було проведено у відповідності до вимог, передбачених ст.116 ЦПК України, згідно з якою сторони зобов'язані користуватись у порядку та розмірах передбачених ст.120 ЦПК України.

Враховуючи вищезазначене, слід зробити висновок, що законодавством передбачена можливість внесення відповідних змін до ДЗК без формування нових земельних ділянок за проектами землеустрою у разі зміни меж суміжних земельних ділянок, що належить виключно до компетенції державних органів у сфері земельних відносин.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, оскільки при судовому розгляді достовірно встановлено, що належних доказів, відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України, на підтвердження факту порушення прав позивачів як сусіднього землекористувача щодо перетину меж земельних ділянок сторін та допустимих доказів того, що вказані державні акти містять помилкові дані про координати земельних ділянок суду не надано.

Більш того із технічної документації відповідачів (кадастрових план земельних ділянок) (а.с.98-100) вбачається, що позивачі не є суміжними землекористувачами, що фактично виключає можливість перетинань земельних ділянок.

Щодо доводів апелянта про порушення норм процесуального права судом першої інстанції колегія суддів вважає, що докази та обставини, на які посилається скаржник, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у відповідності до норм ст. 308 ЦПК України, розглядаючи вказаний спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, порушень норм процесуального законодавства при розгляді справи не допустив, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 21 ЗУ "Про Державний земельний кадастр", ст.ст. 79-1, 107, 125, 126, 152 ЗК України, ст.ст. 10, 60, 116, 120, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 08 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: М.А.Яворський

судді: Т.Ц.Кашперська

В.О.Фінагєєв