Ухвала суду № 42103248, 16.12.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/2571/14-ц Головуючий у І інстанції Мікулін А.В.Провадження № 22-ц/780/6818/14 Доповідач у 2 інстанції КашперськаКатегорія 1 16.12.2014

УХВАЛА

Іменем України

16 грудня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Бевзюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 24 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в праві власності на земельну ділянку,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У травні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про усунення перешкод в праві власності на земельну ділянку. Заявлені вимоги мотивувала тим, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка пл. 0,0649 га. за адресою АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 квітня 2014 року. По сусідству з її земельною ділянкою знаходиться садиба відповідача, яким побудовано господарські споруди з порушенням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, зокрема на межі її земельної ділянки. Посилаючись на порушення її права власності, просила знести споруди, які розташовані на межі її земельної ділянки - гараж «Ж», альтанку «К», сарай «З» та вигрібну яму, не відмічену на плані.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 24 жовтня 2014 року провадження у справі закрито.

Позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просила скасувати ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 24 жовтня 2014 року і направити справу для продовження розгляду по суті.

Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Закриваючи провадження в справі, суд першої інстанції виходив із того, що судом вже було ухвалено рішення, яке набрало законної сили, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Однак із означеними висновками суду погодитися не можна з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Із аналізу даної норми можна зробити висновок, що після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги, з тих же підстав, або оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини. Закриття провадження у справі у цьому випадку можливе лише за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто співпадають сторони, предмет і підстави позовів.

Нетотожність хоча б одного елементу не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав закривати провадження у справі.

Так, в серпні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, в якому вказувала, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка пл. 0,0649 га. за адресою АДРЕСА_1 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку, а відповідач збудувала господарські споруди з порушенням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил; посилаючись на ст. ст. 316, 321, 373, 375, 386, 391 ЦК України, ДБН України 79-92, ст. 103 ЗК України, просила зобов'язати відповідача знести споруди, які розташовані на межі її земельної ділянки, зокрема гараж, альтанку та вигрібну яму.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 20 вересня 2013 року позов ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою залишено без задоволення з тих підстав, що позивач не надала доказів належності їй на праві власності земельної ділянки.

Звертаючись до суду із позовом в травні 2014 року, ОСОБА_1 додатково обґрунтовувала обставини, на які вона посилалася в позові, набуттям права власності на спірну земельну ділянку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом 03 квітня 2014 року, в той час як у попередньому позові вона просила лише усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, при цьому право власності на земельну ділянку у неї було відсутнє.

Змінено позивачем також формулювання позовних вимог, оскільки, як вбачається із матеріалів справи 367/5773/13-ц, ОСОБА_1 при зверненні до суду в серпні 2013 року просила зобов'язати відповідача по справі ОСОБА_2 знести споруди, які розташовані на межі її земельної ділянки - зокрема гаражу, альтанки та вигрібної ями.

При вирішенні питання про тотожність підстав позовів суди повинні виходити перш за все з обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З огляду на те, що ОСОБА_1, обґрунтовуючи свої вимоги у 2013 та 2014 роках, посилалася не на одні і ті ж самі обставини, то не можна вважати тотожними і підстави її позовів.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про тотожність підстав зазначених позовів, відтак і про можливість закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з передачею справи для продовження розгляду до суду першої інстанції в іншому складі суду відповідно до вимог ст. 311 ЦПК України, оскільки постановлена за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи та із порушенням норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 24 жовтня 2014 року скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагєєв В.О.

Яворський М.А.