Рішення № 42098216, 23.12.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-5135/2011

Провадження № 22-ц/779/2294/2014

Категорія 43

Головуючий у 1 інстанції Шамотайло О. В.

Суддя-доповідач Шишко А.І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Шишка А.І.,

суддів: Ковалюка Я.Ю., Матківського Р.Й.,

секретаря Бойчука Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 про розподіл підвального приміщення, виділення у власність 44/100 частки підвального приміщення та розподіл земельної ділянки, закріпленої за будинковолодінням АДРЕСА_2 у м. Івано-Франківську за апеляційними скаргами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та представника виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради - Кедика Н.С. на рішення Івано-Франківського міського суду від 02 жовтня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 02 жовтня 2014 року задоволено частково позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 про розподіл підвального приміщення, виділення у власність 44/100 частки підвального приміщення та розподіл земельної ділянки, закріпленої за будинковолодінням АДРЕСА_2 у м. Івано-Франківську.

Визнано недійсними рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 25.08.2010 року №481 про прийняття в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_2 у м. Івано-Франківську з реконструйованою квартирою №1, влаштованими в просторі горища житловими і допоміжними приміщеннями та влаштованими в підвалі допоміжними приміщеннями по АДРЕСА_1 в частині включення в реконструкцію підвальних приміщень під квартирою №2 та горища над квартирою №2 цього ж будинку.

Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 03.04.2012 року №193 в частині оформлення на ОСОБА_4 та ОСОБА_5 права власності на підвальні приміщення під квартирою №2 та горища над квартирою №2 в будинку АДРЕСА_2 у м. Івано-Франківську.

Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 07.05.2012 року, видане ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі рішення МВК від 03.04.2012 року №193 в частині збільшення загальної та житлової площі квартири №1 за рахунок переобладнаних підвальних приміщень під квартирою №2 та горища над квартирою №2.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на нерухоме майно - восьмикімнатну квартиру АДРЕСА_1 у м. Івано-Франківську.

Поділено між співвласниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підвальні приміщення, що знаходяться під квартирою №2, житлового будинку АДРЕСА_2 у м. Івано-Франківську, виділивши ОСОБА_2 підвальні приміщення №VI, площею 9,1 кв.м., №VII, площею 1,2 кв.м., №VIII, площею 15,5 кв.м., а всього площею: 25,8 кв.м. Зобов'язано ОСОБА_2 виконати роботи, що зазначені у висновку експертного будівельно-технічного дослідження №9/04-2012 від 03.04.2012 року, зокрема: замурувати дверний проріз між приміщеннями №V і №VI. Виділено ОСОБА_3 підвальне приміщення №V, площею 20,5 кв.м.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію у розмірі 8121 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_3 та виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради солідарно на користь ОСОБА_2, понесені судові витрати у розмірі 157 грн. витрат по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 374 грн. витрат по оплаті державного мита, 139 грн. 70 коп. витрат по оплаті судового збору.

Судові витрати в сумі 8 грн. 50 коп. по оплаті державного мита за немайновою вимогою в задоволенні якої судом відмовлено, залишено понесеною за ОСОБА_2

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено.

На дане рішення суду першої інстанції ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та представник виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради - Кедик Н.С. подали апеляційні скарги, які обґрунтували подібними доводами.

В апеляційних скаргах ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та представник виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради - Кедик Н.С. посилаються на незаконність та необґрунтованість судового рішення, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неналежному дослідженні судом доказів по справі та невідповідності висновків суду обставинам справи. У зв'язку з цим, просять рішення суду першої інстанції в частині задоволеного позову скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити повністю.

Апелянти свої вимоги обґрунтовують тим, що суд невірно встановив факт віднесення підвального приміщення, присудженого позивачу, як до допоміжного, необхідного для обслуговування присудженої їй раніше частини квартири №2, що підтверджується довідкою від 08.02.2013 року №01-6/152 КП "Івано-Франківськводоекотехпром", згідно якої позивач за даною адресою не значиться як користувач послуг водопостачання і водовідведення.

Суд першої інстанції взагалі не прийняв до уваги, що частина квартири №2 була присуджена позивачу рішенням Івано-Франківського міського суду від 05.07.2005 року. При цьому, на ОСОБА_2 судом було покладено зобов'язання провести добудову до присудженої кімнати. Позивач за дев'ять років ніякої добудови не провела, жодних дій по несенню тягаря по утриманню та догляду за присудженою кімнатою не вчиняла. Крім того, в судовому засіданні позивач визнала, що кімната є фактично нежитловим приміщенням, непридатним до проживання, оскільки в ній немає навіть вхідних дверей. Отже, суд невірно встановив, що дане нежитлове приміщення є житлом і на нього поширюються житлові правовідносини, адже допоміжні приміщення визначаються як такі, що необхідні для обслуговування саме житлового приміщення.

Право власності на кімнату ОСОБА_2 зареєструвала тільки через сім років - 11.04.2012 року. В той час, як рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, які визнані судом недійсними, прийняті до моменту державної реєстрації права власності за ОСОБА_2Отже, суб'єктом правовідносин власності в обсязі прав і обов'язків щодо згаданої нежитлової кімнати ОСОБА_2 стала тільки після 11.04.2012 року, оскільки правочин набуття права власності на нерухоме майно вважається вчиненим з моменту його державної реєстрації. На момент прийняття виконавчим комітетом оскаржуваних рішень, власником квартири АДРЕСА_2 був ОСОБА_3, який своєю нотаріально завіреною згодою дав дозвіл на переобладнання горищного приміщення під житлові кімнати та двох підвалів під майстерню.

Таким чином, два спірні рішення Івано-Франківського міськвиконкому були винесені законно і в межах чинного законодавства України, оскільки на момент їх винесення вони відповідали як процедурі, так і змісту Закону, а тому визнання їх недійсними є помилковим.

Такі обставини справи підтверджує також те, що ОСОБА_3 не звертався до суду з проханням присудити йому частину підвального приміщення, а підтвердив свою згоду на те, щоб ОСОБА_4 і ОСОБА_5 провели реконструкцію підвального приміщення з подальшою передачею їм його у власність, так як він сам не міг утримувати ні підвальне приміщення, ні комунікації під квартирою №2.

Також, суд не вирішив питання про повернення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 коштів, витрачених на реконструкцію цього підвалу, хоча докази таких витрат були надані суду.

Апелянти вказують і на порушення норм процесуального права, які допустив суд при розгляді даної справи, зокрема ст.31 ЦПК України.

Вислухавши суддю-доповідача, доводи апелянтів та їхнього представника, представника виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, заперечення позивача та її представника, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та представника виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради - Кедика Н.С. підлягають до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам процесуального права.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог та вимог заявлених в суді першої інстанції.

Враховуючи це, не підлягає перегляду в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки, що належить до квартири АДРЕСА_3, площею 0,0176 га та горища над квартирою, оскільки сторони в цій частині рішення не оскаржують та вважають його законним та обґрунтованим.

Задовольняючи інші позовні вимоги ОСОБА_2, а саме визнаючи недійсними рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 25.08.2010 року №481 і від 03.04.2012 року №193, визнаючи недійсним та скасовуючи свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 07.05.2012 року, видане ОСОБА_4 та ОСОБА_5, скасовуючи державну реєстрацію їх права власності на восьмикімнатну квартиру та провівши розподіл підвального приміщення між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що позивач, як співвласник квартири АДРЕСА_3, була позбавлена змоги реалізувати своє право власності на частку в допоміжних приміщеннях внаслідок проведеної реконструкції ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за згодою із ОСОБА_3 з дозволу виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та без її згоди, що призвело до того, що позивач була позбавлена свого права на володіння підвальним приміщенням будинку..

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Як встановив суд першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, житловий будинок АДРЕСА_2 у м. Івано-Франківську складається з квартири №1, співвласниками якої є ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та квартири №2, співвласниками якої є ОСОБА_2 і ОСОБА_3 За даним будинковолодінням рахується земельна ділянка площею 0,0712га., в тому числі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було приватизовано в рівних долях по 50% земельної ділянки площею 0,344 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, а решта земельної ділянки в розмірі 0,368 кв.м. належить до квартири №2 і є не розподіленою між ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Як ОСОБА_3 так і ОСОБА_4 набули право власності на свої квартири на підставі договорів купівлі-продажу. Попередні власники набули право власності на ці квартири в порядку приватизації державного житлового фонду. За договором купівлі-продажу укладеним 15 травня 1998 року між ОСОБА_7, ОСОБА_8, яка діяла в інтересах неповнолітнього ОСОБА_9, ОСОБА_10 з одного боку та ОСОБА_3 (а.с.118 том.1) покупець ОСОБА_3 набув право власності на квартиру АДРЕСА_4 житловою площею 48,16 кв.м., загальною площею 64,15 кв.м. без будь-яких допоміжних приміщень, що стверджується технічним паспортом на квартиру №2 у цьому будинку (а.с.61. т.2).

Посилання ОСОБА_2 та її представника на те, що вони купуючи квартиру у сім'ї ОСОБА_10 набули право власності і на підвальні приміщення не можуть прийматися до уваги виходячи з наступного. ОСОБА_10 приватизували квартиру №2 без допоміжних приміщень і це стверджується даними з журналу обмірів приміщень у цьому будинку де зазначено у графі "фактичне використання приміщення "службове" (витяг з інвентаризаційної справи) (а.с.180 та 181, т.2). Судом установлено, що сім'я ОСОБА_10 ніколи не користувалася підвалами під їхньою квартирою, оскільки підвалом користувалася ЖЕК, а тому при приватизації на підвал вони не претендували і він не був включений у договір купівлі-продажу ОСОБА_11

Позивач та ОСОБА_3 визнали, що право на приватизацію вони використали коли приватизовували іншу державну квартиру. Отже, вимагати при набутті права власності за договором купівлі-продажу іншої квартири на допоміжні приміщення у порядку приватизації повторно вони права не мають.

Про те, що підвали не були у власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтверджується і рішеннями Івано-Франківського міського суду від 05 липня 2005 року (а.с.34, т.1) та від 23 червня 2011 року (а.с.112) про поділ майна подружжя і визначення ідеальних часток співвласників квартири. Спірні підвали не вважалися спільним майном подружжя.

Отже, як ОСОБА_2, так і ОСОБА_3, після купівлі квартири, могли набути право власності на спірні підвали не в порядку приватизації, а з інших передбачених законом підстав, що вони не зробили.

У зв'язку із цим не можуть прийматися до уваги посилання ОСОБА_2 на те, що міськвиконком своїм рішенням від 29 травня 2003 року передав спірні підвали ОСОБА_3, оскільки у додатку до цього рішення про це не зазначено (а.с.60, т.2), а ОСОБА_2 цього рішення і не оскаржує.

Колегія судів вважає, що позивач не подала до суду належних і допустимих доказів того, що спірні приміщення на момент приватизації використовувались попередніми власниками як допоміжні та що без доступу до цих приміщень балансоутримувач не має технічної можливості експлуатувати та обслуговувати будинок у цілому. Матеріалами справи підтверджено, що у підвальних приміщеннях відсутні будь які комунікації, необхідні для забезпечення експлуатації будинку і обслуговування мешканців, а саме: тепло-, водопостачання, каналізація та інше, а тому оспорювані рішення Івано-Франківського міськвиконкому, яким зазначені підвальні приміщення передавалися ОСОБА_4 порушували б право позивача, як власника кімнати у квартирі №2 та прав ОСОБА_3 Що стосується згоди останнього на передачу міськвиконкомом спірних приміщень ОСОБА_4 під художню майстерню, то колегія суддів вважає, що це ще раз підтверджує, що підвали не належали ні позивачу, ні ОСОБА_3, а перебували у власності територіальної громади.

Крім цього, колегія суддів вважає, що за сучасним законодавством усі мають додержуватися єдиного підходу - право власності належить особі, позначеній як власник у державному реєстрі прав на нерухомість. Відповідно, за відсутності такого запису особа власником вважатися не повинна.

ОСОБА_2 зареєструвала право власності на кімнату у квартирі №2 тільки 11 квітня 2012 року, а оскаржувані рішення прийняті раніше, тому слід погодитися з представником міськвиконкому, що останній і не повинен був одержувати таку згоду від позивача на передачу підвальних приміщень , оскільки власником квартири №2 числився ОСОБА_3 Із свідоцтва про право власності виданого сім'ї ОСОБА_10, у яких купив ОСОБА_3 квартиру, а також з технічної характеристики квартири, яка є складовою частиною свідоцтва про право власності підвали не зазначено (а.с.172,173, т.2). В той же час, до квартири №1, яку приватизував ОСОБА_12 належала комора площею 14,0 кв.м., яка знаходиться у спірному підвалі. Останнє свідчить, що тільки квартира №1 мала допоміжне приміщення площею 0,14 кв.м., яке знаходиться під квартирою №1, а квартира №2 таких приміщень не мала.

Із розрахунку ідеальних часток в загальній власності на будинковолодіння за ОСОБА_2 числиться житлова кімната площею 28,1 кв.м., це саме значиться і в Акті конкретного користування від 29 липня 2010 року (а.с.182,184, т.2).

Колегія суддів вважає, що одержуючи технічну документацію на свою частку та реєструючи її позивач усвідомлювала, що в її частку підвали не входять.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні, а за ч.1 ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Отже, на думку колегії суддів Івано-Франківський міськвиконком вправі був розпорядитися спірними підвалами на свій розсуд.

Пунктом 1.4.5. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій передбачено, що для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування та, у разі необхідності, має подаватись, зокрема згода власників, співвласників (наймачів) або уповноважених ними осіб на переобладнання та перепланування приміщень, щоперебувають у їх спільній власності.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, повністю скасував рішення і всі інші правовстановлюючі документи видані на ім'я ОСОБА_4 у той час як позивач вважає, що вона має право на допоміжні приміщення, які знаходяться під її та над її кімнатою.

Враховуючи наведене колегія суддів прийшла до переконання, що рішення суду підлягає скасуванню в частині визнання недійсними рішень Івано-Франківського міськвиконкому, свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно, розподілу підвального приміщення, виділення у власність 44/100 частки підвального приміщення у будинку АДРЕСА_2 у м. Івано-Франківську, стягнення грошової компенсації та розподілу судових витрат.

Колегія суддів не проводить розподіл судових витрат по справі, оскільки сторони про це не просили тому суд це питання і не обговорював.

Керуючись ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та представника виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради - Кедика Н.С. задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 02 жовтня 2014 року в частині визнання недійсними рішень Івано-Франківського міськвиконкому, свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно, розподілу підвального приміщення, виділення у власність 44/100 частки підвального приміщення у будинку АДРЕСА_2 у м. Івано-Франківську, стягнення грошової компенсації та розподілу судових витрат скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову до ОСОБА_3, ОСОБА_4, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 про визнання недійсними рішень Івано-Франківського міськвиконкому, свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно та розподіл підвального приміщення, виділення у власність 44/100 частки підвального приміщення у будинку АДРЕСА_2 у м. Івано-Франківську.

У решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий А.І. Шишко

Судді: Я.Ю. Ковалюк

Р.Й. Матківський