Рішення № 42098206, 23.12.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 341/1742/14-ц

Провадження № 22-ц/779/2607/2014

Категорія 24

Головуючий у 1 інстанції Гаполяк Т. В.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Васильковського В.М., Малєєва А.Ю.,

секретаря: Мельник О.В.,

з участю: відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника КП «Житловик» - Лазоришина І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства «Житловик» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за комунальні послуги за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду від 04 листопада 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2014 року КП «Житловик» звернулося до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з позовом про стягнення 2948,08 грн заборгованості за комунальні послуги, посилаючись на те, що в добровільному порядку відповідачі сплачувати вказану заборгованість відмовляються.

Рішенням Галицького районного суду від 04 листопада 2014 року позов КП «Житловик» задоволено частково. Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь КП «Житловик» заборгованість за надані комунальні послуги в розмірі 1436,97 грн та по 60,90 грн сплачених судових витрат.

Не погоджуючись із даним рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій зазначає, що судом не було враховано того, що згідно звірки відомостей КП «Житловик» жодної заборгованості за комунальні послуги немає, натомість позивачами здійснено переплату, зокрема в червні місяці 2012 року - 937,28 грн, а в липні 2013 року - 500 грн. Посилаючись на вищенаведене, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в засідання апеляційного суду не з'явились з невідомих причин, хоч судові повідомлення було вручено їм завчасно. Отже, є правові підстави для розгляду справи у його відсутності.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали з мотивів, наведених у ній. Додатково зазначили, що жодної заборгованості по сплаті комунальних послуг у них немає, оскільки оплату вони проводили своєчасно за показниками лічильника холодної та гарячої води.

Представник КП «Житловик» апеляційну скаргу не визнав та вказав, що оплата, яка здійснювалась відповідачами за надані комунальні послуги тимчасово зараховувалась лише в рахунок оплати за теплопостачання, оскільки відповідачі протягом двох років відмовлялись надавати показники лічильників споживання холодної та гарячої води. Тому, на його думку, наданими підприємством документами було підтверджено наявність у відповідачів заборгованості за надані їм комунальні послуги. Рішення суду представник позивача вважає законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, враховуючи розрахунок поданий відповідачами, обсяги нарахувань та проведену оплату за комунальні послуги, прийшов до висновку про стягнення із відповідачів на користь КП «Житловик» 1436,97 грн заборгованості. Однак, погодитись із таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів не може, виходячи із наступних підстав.

Згідно із ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1)чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, 3) які правовідносини випливають із встановлених обставин, 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення в даній справі не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що з 10 грудня 2007 року КП «Житловик» надає відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, що підтверджується договором про надання послуг (а.с.8-9).

Із змісту позовних вимог КП «Житловик» вбачається, що спір між сторонами виник з приводу заборгованості за надані комунальні послуги, яку позивач визначив в розмірі 10771,54 грн, однак в процесі розгляду справи зменшив її до 2948,08 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 212?214 ЦПК України належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог у частині визначення розміру заборгованості з оплати за комунальні послуги не встановив та не перевірив розрахунки з оплати комунальних послуг. Крім того, судом не було перевірено заперечень відповідачів щодо оплати ними послуг з надання холодного і гарячого водопостачання на підставі показників приладів обліку та послуг з централізованого опалення.

Колегія суддів зауважує, що висновок суду першої інстанції щодо заборгованості у розмірі 1436,97 грн взагалі не вмотивовано, оскільки при визначені такого розміру не наведено жодного розрахунку та не взято до уваги доводів відповідачів про відсутність заборгованості. Натомість з долучених до апеляційної скарги та оглянутих у судовому засіданні копій квитанцій про оплату комунальних послуг, надання яких судом першої інстанції у відповідачів не вимагалось, вбачається, що ОСОБА_2 здійснила оплату комунальних послуг у травні 2012 року у розмірі 937,66 грн та у червні 2013 року - у розмірі 500 грн (а.с.89). Зазначені кошти, тобто 937,66 грн та 500 грн, фактично дорівнюють сумі, яка судом першої інстанції стягнута з відповідачів як заборгованість за отримані комунальні послуги.

Окрім того, висновок суду про визнання сторонами сум споживання та оплати за надані послуги, про розмір непогашеної заборгованості спростовується звукозаписом судових засідань, в якому зазначених відомостей не відображено.

Відповідно до ч.1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки позивачем не представлено належних та допустимих доказів, які б безсумнівно підтверджували наявність на час розгляду даної справи заборгованості за надані відповідачам комунальні послуги, то рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову КП "Житловик" не може вважатись законним і обгрунтованим. Тому воно підлягає скасуванню. Приймаючи до уваги наведене, колегія суддів вважає, що по даній справі є правові підстави для ухвалення нового рішення.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 218; 307; 309; 313-314; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Галицького районного суду від 04 листопада 2014 року в даній справі скасувати.

В задоволенні позову комунального підприємства «Житловик» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за комунальні послуги відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: В.М. Васильковський

А.Ю. Малєєв