Ухвала суду № 42098230, 24.12.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/8017/14-ц

Провадження № 22-ц/779/2185/2014

Категорія 20

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Вакарук В.М., Проскурніцького П.І.

секретаря Гавриляк Є.М.

з участю представника апелянта ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВЕКС», Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЛЮКС» про визнання недійсними договорів та визнання права власності на майно за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 вересня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

02.06.2014 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ТОВ «НОВЕКС», ТОВ «Будівельна компанія «ЛЮКС» про визнання недійсними договорів та визнання права власності на майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30.06.2008 року між ним та ТОВ «Будівельна компанія «ЛЮКС» було укладено два попередні договори купівлі-продажу нежитлових приміщень: №05-О на підвальне приміщення та №06-О на офісне приміщення першого поверху, які знаходяться в м. Івано-Франківську по АДРЕСА_1. Після укладення договорів він вніс повністю оплату за придбані приміщення, отримав їх по акту прийому-передачі нежитлових приміщень, оформив право власності на ці приміщення через виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради та ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» і зробив уже певні ремонтні роботи. Однак, у червні 2012 року він дізнався про те, що між ТОВ «НОВЕКС» та ТОВ «Будівельна компанія «ЛЮКС» у 2005 році було укладено два договори, які суперечать чинному законодавству України та порушують його права та інтереси, а також те, що його право власності на придбані приміщення оспорюється та не визнається. У зв'язку з наведеним просив визнати договори №28-1/12/05 від 28.12.2005 року та №28/12/05 від 28.12.2005 року, укладені між ТОВ «НОВЕКС» та ТОВ «Будівельна компанія «ЛЮКС», недійсними і визнати за ним право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 85,2 кв.м, яке знаходиться у підвальному приміщенні будинку по АДРЕСА_1 в м. Івано-Франківську, та нежитлове приміщення загальною площею 102 кв.м, яке знаходиться на першому поверсі вказаного будинку.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 вересня 2014 року задоволено позов ОСОБА_3. Визнано недійсними договори №28-1/12/05 та №28/12/05 від 28.12.2005 року про пайову участь у будівництві житлового будинку, укладені між ТОВ «НОВЕКС» і ТОВ «Будівельна компанія «ЛЮКС», та визнано за ОСОБА_3 право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 85,2 кв.м, яке знаходиться у підвальному приміщенні будинку по АДРЕСА_1 в м. Івано-Франківську, та нежитлове приміщення загальною площею 102 кв.м, яке знаходиться на першому поверсі в будинку по АДРЕСА_1 в м. Івано-Франківську.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт зазначає, що вирішуючи питання про визнання недійсними договорів №28-1/12/05 та №28/12/05 від 28.12.2005 року про пайову участь у будівництві житлового будинку, суд першої інстанції не врахував, що вказані договори були укладені між ТОВ «НОВЕКС» і ТОВ «Будівельна компанія «ЛЮКС» в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Не залучивши вказаних осіб до участі у справі, суд таким чином позбавив їх можливості приймати участь в розгляді справи та постановив рішення, яке вплинуло на їх права та обов'язки.

На думку апелянта при ухваленні оскаржуваного рішення судом не враховано положення ст. 3 ЦПК України, оскільки на час укладення оскаржуваних договорів ОСОБА_3 не був ні стороною договору, ні зацікавленою особою, зазначені договори не порушували будь-яким чином його інтересів, в позовній заяві позивач не зазначив, в який спосіб були порушені його права укладенням вказаних договорів між вищезазначеними особами, що є підставою для відмови у захисті його права.

Також апелянт стверджує, що посилаючись на невідповідність оскаржуваних договорів від 2005 року Закону України «Про інвестиційну діяльність», суд не врахував, що ч. 3 ст. 4 вказаного закону було змінено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №3201-15 від 15.12.2005 року, опублікованого в газеті «Голос України» 14.01.2006 року, №7. Відповідно до ст. 1 Прикінцевих положень вказаного закону цей закон набирає чинності з дня його опублікування. Оскільки договори були укладені до опублікування вказаних змін, то в силу ст. 58 Конституції України та ст.ст. 203, 215 ЦК України відсутні підстави для визнання оскаржуваних договорів недійсними.

Крім того, апелянт вказує, що визнання права власності в порядку ст. 392 ЦК України дійсно можливе, якщо хтось його оспорює. При цьому суд в оскаржуваному рішенні не вказав хто саме оспорює таке право і чому з позовом в суд звернувся ОСОБА_3 Обґрунтовуючи рішення, суд не зазначив на підставі якого правочину ОСОБА_3 набув право власності на спірне нерухоме майно, не зазначив час та місце коли ним було набуто право власності та не врахував, що законом вимагається реєстрація такого права. Твердження суду про те, що позивач набув у власність спірні нежитлові приміщення на підставі актів прийому-передачі нежитлових приміщень суперечать положенням ч. 4 ст. 334, ст. 657 ЦК України. Крім того, суд не звернув увагу на ту обставину, що акти прийому-передачі на спірні нежитлові приміщення були оформлені на ОСОБА_3 на підставі попередніх договорів №05-О та №06-О купівлі-продажу нежитлових приміщень, укладених між ОСОБА_3 та ТОВ «Будівельна компанія «ЛЮКС» 30.06.2008 року, та договорів комісії №27-Л та №28-Л, однак договори комісії були укладені тільки з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6

З наведених підстав просить рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 вересня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

У засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з наведених в ній мотивів.

Представник позивача, представники відповідачів ТОВ «НОВЕКС», ТОВ «Будівельна компанія «ЛЮКС» в судове засідання не з'явилися, про час та день розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

З урахуванням положень ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 в частині визнання недійсними договорів №28-1/12/05 та №28/12/05 про пайову участь у будівництві житлового будинку від 28.12.2005 року, суд першої інстанції виходив з того, що вказані договори суперечать положенням Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та Закону України «Про інвестиційну діяльність» з подальшими змінами та доповненнями, відповідно до яких забороняється укладати договори про пайову участь у будівництві між фізичними чи юридичними особами з однієї сторони та забудовниками з другої сторони, так як вважається, що даний договір передбачає безпосереднє залучення коштів у юридичних та фізичних осіб в об'єкт будівництва, тобто здійснення інвестування, а тому при будівництві нерухомості фінансування здійснюється виключно через фонди фінансування будівництва, управителями яких можуть бути виключно фінансові установи.

Задовольняючи позов в частині визнання права власності на нежитлові приміщення загальною площею 85,2 кв.м та 102 кв.м, які знаходяться по АДРЕСА_1 в м. Івано-Франківську, суд виходив з того, що ОСОБА_3 набув у власність вказані нежитлові приміщення в спосіб, який не заборонений законом, оформив право власності на ці приміщення, що підтверджується свідоцтвами про право власності на нерухоме майно від 10.07.2012 року, виданими виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, а тому позов в наведеній частині підлягає задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Судом першої інстанції установлено та вбачається з матеріалів справи, що 30.06.2008 року між ТОВ «Будівельна компанія «ЛЮКС» та ОСОБА_3 було укладено два попередні договори купівлі-продажу нежитлових приміщень: №05-О на підвальне приміщення та №06-О на офісне приміщення першого поверху, які знаходяться за адресою: м. Івано-Франківськ, АДРЕСА_1 (а.с. 10-17).

Після укладення вищевказаних договорів ОСОБА_3 вніс повністю оплату за придбані приміщення, отримав їх по актах прийому-передачі нежитлових приміщень від 16.12.2008 року, оформив право власності на ці приміщення через виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради та ОКП «Івано-Франківське ОБТІ», а також зробив уже певні ремонтні та облаштувальні роботи вказаних приміщень, так як купив їх у вигляді так званого «сирцю» (а.с. 18, 19, 55, 56).

Також судом установлено та вбачається з матеріалів справи, що заздалегідь до придбання ОСОБА_3 спірних нежитлових приміщень, 28.12.2005 року між ТОВ «НОВЕКС» та ТОВ «Будівельна компанія «ЛЮКС» було укладено два договори про пайову участь у будівництві житлового будинку №28-1/12/05 та №28/12/05 (а.с. 6-9, 51-54), предметом яких є спільна діяльність щодо організації будівництва та введення в експлуатацію відповідно офісного приміщення на першому поверсі загальною проектною площею 102,38 кв.м та офісного приміщення у підвальному приміщенні загальною проектною площею 94,87 кв.м в житловому будинку АДРЕСА_2. Відповідно до п. 1.2. вказаних договорів ТОВ «Новекс» діє в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі договорів комісії №27-Л та №28-Л від 26.12.2005 року.

В силу дії ч. 2 ст. 35 ЦПК України якщо суд при прийнятті позовної заяви, здійсненні провадження у справі до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

В порушення наведених норм процесуального права суд першої інстанції, встановивши, що вказані договори були укладені між ТОВ «НОВЕКС» і ТОВ «Будівельна компанія «ЛЮКС» в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, не залучив вказаних осіб до участі у справі, позбавивши їх можливості приймати участь в розгляді справи та постановив рішення, яке вплинуло на їх права та обов'язки.

Судом першої інстанції також не дотримано положень ч. 4 ст. 10 ЦПК України, відповідно до якої суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Зважаючи на те, що апеляційний суд законодавчо позбавлений права в такому разі скасувати рішення з направленням справи на новий розгляд, відповідно як і залучити ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до участі у справі та вирішити спір як суд першої інстанції, рішення суду першої інстанції підлягає до скасування.

17.12.2014 року представник позивача ОСОБА_9 подав апеляційному суду заяву про відмову від позову в порядку ст. 306 ЦПК України, в якій просив закрити провадження в справі та зазначив, що з наслідками подання такої заяви він і його довіритель ознайомлені.

Згідно положень вказаної статті в апеляційному суді позивач має право відмовитися від позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.

Статтею 205 ЦПК України визначено підстави закриття провадження в справі, відповідно до п. 3 ч. 1 якої суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Таким чином, провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ТзОВ «НОВЕКС», ТзОВ «Будівельна компанія «ЛЮКС» про визнання недійсними договорів та визнання права власності на майно підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 205, 303, 307, 310, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 вересня 2014 року скасувати.

Прийняти відмову ОСОБА_3 від позовних вимог в цілому.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВЕКС», Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЛЮКС» про визнання недійсними договорів та визнання права власності на майно закрити.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Вакарук В.М.

Проскурніцький П.І.