Рішення № 42098185, 22.12.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/1741/14-ц

Провадження № 22-ц/779/2555/2014

Категорія 57

Головуючий у 1 інстанції Обідняк В. Д.

Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Ясеновенко Л.В.,

суддів: Бойчука І.В., Горейко М.Д.,

секретаря Драганчук У.М.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист прав споживача, стягнення збитку та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 22 липня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

02.04.2014 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про захист прав споживача, стягнення збитку та відшкодування моральної шкоди.

В заяві зазначив, що у травні 2013 року звернувся до відповідача, як до керівника ТзОВ «Фірма «ТВК», для сприяння в отриманні запрошення від польської сторони, страхового поліса та реєстраційного номера для призначення дати відкриття візи в посольстві Польщі для виїзду до країн шенгенської зони, за що оплатив йому 1200 грн.

Посилаючись на те, що відповідач не звернув увагу на те, що його закордонний паспорт був дійсний лише до 29.10.2013 року, що стало перешкодою для отримання візи, просив ухвалити рішення про розірвання усного договору про надання послуг, стягнути з відповідача 1200 грн. матеріальних збитків, 500 грн. на відшкодування моральної шкоди та 500 грн. витрат на правову допомогу.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 22 липня 2014 року позов задоволено частково.

Постановлено розірвати усний правочин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оформлений розрахунковим документом №27052013173440 від 27.05.2013 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 1200 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 500 грн. витрат на правову допомогу.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на незаконність рішення суду.

Судом не було враховано того, що він не укладав жодних правочинів з позивачем, а тому не мав ніяких зобов'язань перед ним. Крім того, він не повинен був повідомляти позивача про умову дійсності паспорта, оскільки він не є посадовою особою державного органу, яка повинна надавати подібну інформацію.

На думку апелянта, суд безпідставно застосував до спірних правовідносин Закон України «Про захист прав споживачів», оскільки позов заявлений до нього як до фізичної особи, а згідно п.3. ст.1 ЗУ «Про захист прав споживачів» виконавець послуг - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи та надає послуги. А згідно ч.2 ст.51 Господарського кодексу суб'єкти господарювання - це господарські організації - юридичні особи, та громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. У зв'язку з цим суд розглянув справу з порушенням правил підсудності.

У рішенні зазначено, що згідно встановлених законодавчих норм закордонний паспорт повинен бути дійсним шість місяців після закінчення подорожі, однак судом не вказано конкретні норми чи статті закону, що передбачають умови видачі та відмови у видачі шенгенських віз.

Безпідставним апелянт вважає посилання у рішенні суду на договір страхування, текст електронних повідомлень та закордонний паспорт, як на докази його відповідальності перед позивачем, оскільки договір страхування позивач укладав з ПрАТ «УСК» Княжя Вієнна іншуранс Груп, тексти електронних повідомлень не місять інформації про його переписку з позивачем, а сам по собі закордонний паспорт не є доказом будь-яких його неправомірних дій.

Необґрунтованим є також висновок про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки останні не підтверджені відповідним платіжним документом, а лише договором про надання юридичних послуг та актом виконаних робіт.

Враховуючи вищенаведене, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Сторони в судове засідання не з'явились.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є керівником ТзОВ «Фірма ТВК», що зареєстрована у м. Львові, Шевченківський район, вул. Загірна,23 кв.2 та довіреною особою ТзОВ Польсько-Українська Економічна інформаційна служба, які надають візову підтримку. (а.с.32, 58).

Встановлено, що 27.05.2013 року ОСОБА_2 перечислив на рахунок ОСОБА_3 1200 грн. за надання послуг візової підтримки, зокрема, за отримання запрошення від польської сторони, страхового полісу та реєстраційного номера для призначення дати відкриття візи в Посольстві Польщі.

01.06.2013 року ОСОБА_3, як довірена особа ТзОВ Польсько-Українська Економічна інформаційна служба подав до Генерального консульства у м. Львові прохання про видачу віз громадянам України, в тому числі і ОСОБА_2 в період з 01.06.2013 року по 01.06.2014 року.(а.с.58).

Встановлено, що 29.10.2013 року закінчувався термін дії паспорта ОСОБА_2 у зв'язку з чим йому було відмовлено у відкритті візи.

Задовольняючи позов в частині відшкодування витрат з надання послуг візової підтримки суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що відповідач не звернув уваги на строк дії паспорта позивача, а отже належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду про стягнення з відповідача на користь позивача 500 грн. витрат на правову допомогу, оскільки договір про надання юридичних послуг та акт виконаних робіт не можуть буди доказами таких витрат, а подана позивачем квитанція до прибуткового касового ордера (а.с.31) не є належним доказом, оскільки не містить найменування та печатки підприємства (установи, організації), на чий рахунок сплачені кошти.

Враховуючи вищенаведене, рішення суду в частині стягнення витрат на правову допомогу слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у відшкодування таких витрат.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313-314 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 22 липня 2014 року в частині стягнення 500 грн. витрат на правову допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у стягненні з ОСОБА_3 500 грн. витрат на правову допомогу.

В решті рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: Л.В. Ясеновенко

І.В. Бойчук

М.Д. Горейко