Рішення № 42098170, 22.12.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/12638/13-ц

Провадження № 22-ц/779/2586/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Бабій О.М.

Суддя-доповідач Ковалюк Я.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Ковалюка Я.Ю.

суддів: Шалаути Г.І., Шишка А.І.

секретаря Бойчука Л.М.

з участю: апелянта ОСОБА_2 та її представника - ОСОБА_3, представника позивача - Рокетської С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 04 серпня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

Позивач звернувся в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 02 вересня 2006 року банк уклав з відповідачем кредитний договір № IFI0X0650022 згідно якого остання отримала кредит у розмірі 1285,90 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмір 24% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Проте позичальник належним чином не виконував умови кредитного договору. У зв'язку з цим, станом на 31 липня 2013 року має заборгованість за кредитом в сумі 21942,12 грн., з яких: 6687,01 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 13734,06 - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1021,05 грн.- штраф (процентна складова), яку просив стягнути з відповідача.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 04 серпня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 21942грн. 12 коп. заборгованості за кредитним договором №IFІОRX0650020 від 02.09.2006 року та 229 грн. 40коп. судового збору.

На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що згідно вимог п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, до позовних вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в 1 рік.

Апелянт також вказує, що із висновку спеціаліста незалежної аудиторської фірми від 17.11.2014 року випливає, що в період з 26.02.2009 року по 12.03.2012 рік, основна заборгованість зникає. В зв'язку з цим провести розрахунок не є можливим оскільки відсутня сума на яку нараховуються відсотки за прострочення кредитного зобов'язання та інші штрафні санкції.

Вважає, що із зазначеного висновку випливає, що виходячи з розрахунку банку, тіло кредиту та всі відсоткові платежі нею погашені в повному обсязі, з моменту зникнення тіла кредиту, тобто з 26.02.2009 року.

З цих підстав, рішення суду першої інстанції апелянт просить скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в зв'язку з відсутністю предмету спору.

В судовому засіданні апелянт та її представник доводи апеляційної скарги підтримали з мотивів поданих у апеляційній скарзі, просили про їх задоволення.

Представник позивача апеляційну скаргу заперечила, вважає її безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, яке просила залишити в силі.

Вислухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає цим вимогам процесуального права.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 02 вересня 2006 року 21 березня 2007 року ПАТ КБ «Приватбанк» уклав з ОСОБА_2 кредитний договір № IFI0X0650022, згідно якого остання отримала кредит у розмірі 1285,90 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмір 2% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.7).

У відповідності до умов зазначеного договору відповідач зобов'язався погашати кредит щомісяця в період з 15 по 20 число кожного місяця.

У порушення умов кредитного договору ОСОБА_2 належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту та відсотків. Внаслідок цього, станом на 31.07.2013 року в неї утворилась заборгованість перед кредитором в сумі 21942 грн. 12 коп., з яких: заборгованість по кредиту - 6687 грн. 01 коп., пені - 13734 грн. 06 коп., штрафу (фіксована частина) - 500 грн., штрафу (процентна складова) - 1021 грн. 05 коп.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що спір між сторонами виник з приводу усунення порушеного права на належне виконання умов кредитного договору шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.

Проте повністю з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.

Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Встановлено, що ОСОБА_2 допускала порушення умов договору в частині розміру і строків погашення кредиту і сплати відсотків, чим порушила свої зобов'язання перед позичальником. Остання сума погашення кредиту мало місце 21.03.2007 року. Даний факт підтверджується розрахунком заборгованості за кредитом (а.с.4).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання, з огляду на зміст ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Таким чином суд правильно встановив, що саме невиконання зобов'язань позичальником спонукало кредитора заявити вимогу про повернення боргу, відсотків по кредиту та сплати штрафних санкцій, виходячи з положень ст. ст.610, 611, 625 ЦК України.

Однак, колегія суддів не може погодитись з розміром пені, яку суд стягнув на користь позивача, оскільки, суд першої інстанції не звернув уваги на її не співмірність із розміром заборгованості.

Згідно з вимогами ч.3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Оскільки заборгованість по кредиту становить 6687 грн. 01 коп., а розмір пені - 13734 грн. 06 коп., що значно перевищує розмір основного боргу, то у відповідності до вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України, колегія суддів вважає, що розмір пені слід зменшити, виходячи з принципу розумності та справедливості до суми 1200 грн.

Згідно вимог ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення, зокрема є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

За таких обставин, колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції, підлягає зміні в частині стягнення пені із 13734,06 грн. до 1200грн., а в решті рішення суду слід залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 218, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 04 серпня 2014 року в частині стягнення розміру пені змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 1200грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитним договором №IFI0X0650022 від 02.09.2006 року.

В решті рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Я.Ю. Ковалюк

Судді: Г.І. Шалаута

А.І. Шишко