Ухвала суду № 42091898, 24.12.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

24.12.2014 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів:

Мишинчук Н.С. / головуючої/,

Демченка С.М., Крегула М.М.,

з участю прокурора Сирохман Л.І., захисника ОСОБА_4, підсудного ОСОБА_5, його законного представника ОСОБА_6, підсудного ОСОБА_7, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора прокуратури Свалявського району Данканича В. на постанову судді Свалявського районного суду від 15.10.2014, якою апеляцію прокурора на вирок Свалявського районного суду від 21.10.2013 щодо ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_5 визнано такою, що не підлягає розгляду,

В С Т А Н О В И В :

суддя першої інстанції своєю постановою від 01.10.2014 на виконання постанови апеляційного суду від 04.09.2014 / т.11 а.с. 240, 245 / надав апелянту строк для усунення недоліків апеляції, які полягали у тому, що у ній не міститься доводів в обгрунтування незаконності вироку, відсутнє прохання про те, яке рішення в контексті підстав, передбачених ст. 367 КПК України та повноважень апеляційного суду, передбачених ст. 366 КПК України /в редакції Закону 1960 року/, має прийняти апеляційна інстанція.

Постановою від 15.10.2014 апеляцію прокурора, яку він подав на виконання постанови судді /а.с 249 т. 11/, суддя першої інстанції визнав такою, що не підлягає розгляду, оскільки прокурор не усунув її недоліки / а.с. 259 т. 11/. Суддя вказав, що за своїм змістом подана апеляція є ідентичною тій, що подана раніше, не містить обгрунтувань доводів незаконності вироку та позиції апелянта. Одночасно вказав, що у ній також знову не зазначено перелік документів, які додаються до неї, їх кількість.

В апеляції на цю постанову, прокурор просить її скасувати, визнати апеляцію подану на вирок після усунення її недоліків такою, що підлягає розгляду та дати розпорядження для виконання вимог ст. 351 КПК України. Вважає, що недоліки апеляції усунув, а порівняльний аналіз змісту апеляції прокурора суддею першої інстанції не грунтується на вимогах ст. 350 КПК України. Також зазначає, що у супровідному листі до апеляційної скарги він зазначив кількість аркушів, які ним додаються.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, виступ прокурора в підтримання апеляції, заперечення захисника, підсудних та законного представника неповнолітнього підсудного, які просили апеляцію прокурора відхилити, постанову судді першої інстанції залишити в силі, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи учасників судового процесу, апеляційний суд вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Апеляція прокурора, яка була залишена без руху, містила прохання про скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд. Проте, у ній були відсутні аргументи прокурора про те, які саме порушення закону допустив суд першої інстанції при винесенні вироку, що давало б підставу для скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд. Одночасно в ній порушувалось питання про неправильну кваліфікацію, невірне призначення покарання, але не були наведені доводи в обгрунтування своєї позиції, не було зрозумілим чи прокурор порушував питання про необгрунтованість звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, чи про призначення м`якого покарання за санкцією статті, і відносно кого саме з підсудних / т.10. а.с. 123-129/.

На виконання постанови про усунення недоліків апеляції, убачається, що заново подана апеляція прокурора містить лише вказівку на те, що судом призначено м`яке покарання, і що на думку апелянта є підставою, відповідно до п. 5 ч.1 ст. 367 КПК України, для скасування вироку та постановлення апеляційним судом нового з необхідністю застосування більш суворого покарання. Разом з тим, ця апеляція не містить прохання якою саме із підстав , визначених ст. 378 КПК України, апеляційний суд повинен ухвалити новий вирок. Більш того, не містить ця апеляція і доводів в обгрунтування незаконості вироку, не вказані конкретні докази і аргументи в обгрунтування позиції прокурора / т. 10. а.с. 249-257/.

Крім того, ця апеляція містить вимогу про погіршення становища засуджених, яка не може бути висунута поза межами строків апеляційного оскарження, оскільки кримінальним процесуальним законом таке не допускається.

Твердження прокурора про те, що ним заначено кількість доданих аркушів до апеляції у супровідному листі, а тому є безпідставним висновок судді про те, що в апеляції відсутній перелік документів і їх кількість, судова колегія не бере до уваги, оскільки сама по собі ця обставина не вплинула на висновки суду про те, що апеляція не відповідала вимогам п. 4 ч.1 ст. 350 КПК України і у визначений судом строк, цей недолік не був усунутий.

На підставі викладеного, судова колегія вважає оскаржувану постанову законною і не вбачає підстав для визнання апеляції прокурора такою, що підлягає розгляду.

Керуючись т. ст. 365, 366 КПК України в редакції Закону 1960 року, Перехідних Положень КПК України в редакції Закону 2012 року, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Постанову судді Свалявського районного суду від 15.10.2014, якою апеляцію прокурора прокуратури Свалявського району на вирок Свалявського районного суду від 21 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_5, засуджених за ч.2 ст. 307 КК України визанно такою, що не підлягає розгляду - залишити без зміни, а апеляцію прокурора - без задоволення.

Судді :