Ухвала суду № 42087828, 23.12.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/1767/2014(м)

264/4017/14-ц

Категорія 55 Головуючий у 1 інстанції Пустовойт Т.В

Доповідач Бугрим Л.М.

У х в а л а

Іменем України

17 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

Головуючого - Бугрим Л.М.

Суддів - Зайцевої С.А., Лоленко А.В.

При секретарі - Бєльченко Б.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати, відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 жовтня 2014 року

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 жовтня 2014 року були задоволені частково позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення сум за індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв»язку із порушенням строків її виплати, відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди.

З відповідача Публічногоого акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на користь позивача було стягнуто заборговану індексацію заробітної плати з компенсацією за період з березня 2003 року по липень 2006 року в сумі 497грн.34 коп., середній заробіток за час затримки виплати індексації заробітної плати з компенсацією в розмірі 1400грн. коп., з утриманням ПАТ «ММК ім. Ілліча» з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті, моральну шкоду у розмірі 150грн.коп., виплати на правову допомогу у розмірі 250 грн.. В задоволенні решти позовних вимог судом було відмовлено.

На вказане рішення суду ОСОБА_1 була подана апеляційна скарга у якій ставиться питання про зміну судового рішення в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та надання правової допомоги .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги він посилався на те, що за його розрахунком розмір заборгованості склав 4270 грн.52 коп., який складався для можливості звернення до суду, та при його проведенні використовувалися наявні у нього дані по заробітній платі та трудової діяльності згідно із матеріалів справи доданих до позовної заяви вбачається, що при розрахунку розмірів заборгованості використовувались довідки з УПФУ довідки про персоніфікацію застрахованої особи, довідки про загальний розмір заробітної плати, у яких неможливо відстежити динаміку росту основної заробітної плати та інші показники необхідні для проведення точного розрахунку. На думку позивача цих даних недостатньо для проведення точного розрахунку, відповідачем розрахунок про існуючу заборгованість по заробітній платі при звільненні та у наступному йому надано не було. Перший раз коли він отримав офіційні дані про розмір заборгованості, що складається із сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв»язку із порушенням строків їх виплати були на попередньому розгляді справи за його позовом, з якого вбачається що за період з березня 2003 року по липень 2006 року сума нарахованої але невиплаченої індексації та компенсації склала 497грн.34 коп., з якою він погодився та звернувся до суду з заявою про зменшення позовних вимог . Вважав , що оскільки у частині стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати в частині заробітної плати у зв'язку із порушенням строків їх виплати, спору відносно заборгованих сум не було , то середній заробіток слід було стягнути повністю за весь час затримки розрахунку .

В судове засідання позивач не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином телефонограмою, яка зареєстрована в журналі № 4 телефонограм апеляційного суду за № 801.В апеляційній скарзі він просив справу розглянути у його відсутність.

Представник ПАТ « ММК ім. Ілліча» Новгородська В.В. просила рішення суду залишити без зміни та відхилити апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача вислухавши пояснення сторін дослідивши обставини справи, надані докази, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що позивач у період з 29 липня 2002 року по 31 серпня 2011 року перебувала у трудових відносинах з ПАТ «ММК ім. Ілліча».

За період роботи з березня 2003 року по липень 2006 року позивачу відповідачем у порушення вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ № 1078 КМУ від 17 липня 2003 року не сплачувались щомісячні відповідні суми індексації заробітної плати у сумі 240грн.14 коп. та компенсації у сумі 257грн.20 коп., що підтверджено даними розрахункових листів. Усього за вказаний період несплачена сума індексації та компенсації заробітної плати становить суму 497грн.34коп. ( а.с. 39).

Згідно ч.5 ст .4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом ,при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку,визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень ст.1-3 Закону України « Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати « підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків її виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу. Компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період починаючі з дня набрання чинності цим Законом (з 1 січня 2001 року ) Як зазначається у цьому законі під доходами слід розуміти грошові доходи громадян які не мають разового характеру і які вони одержують на території України серед яких заробітна плата ( грошове забезпечення) . Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого,але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць ( після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход до уваги не приймається )

Таким чином, судом було встановлено про те, що на час звільнення позивача відповідачем не були сплачені відповідні суми в установленому законом поряду , а тому стягнув на користь позивачки несплачені суми індексації та компенсації заробітної плати.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Зі справи вбачається, що в день звільнення індексація заробітної плати за зазначений період та компенсація за несвоєчасно виплачену заробітну плату в день звільнення позивачеві виплачені не були.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Ухвалюючи рішення про стягнення з Публічного акціонерного товариства «ММК імені Ілліча» на користь позивачки середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд першої інстанції правильно виходив з того, що оскільки з позивачем при звільнені не було проведено розрахунок у повному обсязі, то у позивача виникло право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Вказаний правовий висновок суду є правильним, відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справ.

Визначаючи суму середнього заробітку за час затримки розрахунку суд першої інстанції виходив з роз'яснень, викладених в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» згідно з якими «установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі,- наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. Проте, лише при частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Виходячи з наведених чинників та застосовуючи принцип співмірності, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги частково та визначив заборговану індексацію заробітної плати з компенсацією за період з березня 2003 року по липень 2006 року в сумі 497 грн.34 коп., середній заробіток за час затримки виплати індексації заробітної плати з компенсацією в розмірі 1400грн. 00 коп. з утримання ПАТ «ММК ім.. Ілліча» з цих сум передбачених законом податків та обов»язкових платежів при їх виплаті.

Також суд першої інстанції обґрунтовано на підставі ст.. 237-1КЗпП України задовольнив позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди визначивши її розмір у сумі 150 грн. враховуючи також розмір несплаченої суми індексації та компенсації.

Такий висновок слід визнати правильним і тому апеляційний суд не може погодитись з доводами апеляційної скарги про те, що на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 15609грн.09 коп., оскільки з приводу стягнення сум індексації та компенсації та періоду за який слід їх було стягувати мав місце спір

У даному випадку суд першої інстанції при стягненні суми середнього заробітку за час затримки розрахунку обґрунтовано виходив із принципу співмірності і стягнута сума середнього заробітку йому відповідає

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального закону .

За таких обставин, на підставі ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга позивача підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст. 303, 304 , 307, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 жовтня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: