Постанова № 42081287, 16.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-925/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції:Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 6 січня 2012 року № 0000294210, яким Державному підприємству матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (далі - ДП МТЗЗТУ «Укрзалізничпостач») зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 4 330 442,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва 24 січня 2014 року даний позов задоволено повністю.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, службовими особами відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань формування податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «ГТС-ОІЛ», за результатами якої 20.12.2011 складено акт №1157/42-10/19014832 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість поточного звітного періоду за лютий 2011 року на суму 4 330 442,00 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.01.2012 № 0000294210, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 4 330 442,00 грн.

Обґрунтовуючи необхідність зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість орган державної податкової служби посилається на акт перевірки контрагента позивача ТОВ «ГТС-ОІЛ», в ході якої встановлено порушення ТОВ «Глорі Імперіал» своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства. У зв'язку з цим, відповідач дійшов висновку, що угоди, укладені позивачем з ТОВ «ГТС-ОІЛ», мають протиправний характер та суперечить інтересам держави і суспільства, тобто є нікчемними.

Так під час перевірки позивача податковим органом було з'ясовано, що СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП 18.10.2011 отримано від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва акт від 17.10.2011 №2185/23-04/35134983 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ГТС-ОІЛ» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правовідносини з платником податків ТОВ «Глорі Імперіал» за період січень, лютий, квітень 2011 року.

В ході перевірки ТОВ «ГТС-ОІЛ» було встановлено, що в лютому 2011 року основним постачальником товару для ТОВ «ГТС-ОІЛ» було ТОВ «Глорі Імперіал», а саме сума податку на додану вартість по зазначеному контрагенту складає 99,5% від загальної суми податкового кредиту, заявленого ТОВ «ГТС-ОІЛ» за лютий 2011 року.

Відповідно до інформації наданої ГВПМ у Шевченківському районі м. Києва від 12.07.2011 №4326/ДПІ/26-10/3 ДПІ у Шевченківському районі міста Києва, ТОВ «Глорі Імперіал» за адресою реєстрації не знаходиться, під час виїздів за адресою реєстрації його директора та засновника (м. Бердичів) отримати пояснення не є можливим, за адресою він не мешкає та у ході аналізу звітності встановлено, що звіти з ПДВ за січень, лютий 2011 року мають підписи, які не схожі з підписами директора та засновника підприємства, які містяться на копіях паспорта, довіреностей у юридичній справі, а звіт за квітень 2011 взагалі не зданий.

При проведенні перевірки по ланцюгах: ТОВ «ГТС-ОІЛ» - ТОВ «Глорі Імперіал» - ПП «Лаерт» та ТОВ «ГТС-ОІЛ» - ТОВ «Глорі Імперіал» - ПП «Строй - ЕС» надані пояснення директора та засновника ПП «Строй -ЕС», що діяльність не проводиться з 2006 року та директора, засновника і бухгалтера ПП «Лаерт», що підприємство зареєстроване без мети ведення господарської діяльності.

ДПІ у Вишгородському районі Київської області на виконання вимог наказу ДПА України від 09.04.2010 №266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», проведено перевірки ТОВ «Глорі Імперіал» за січень 2011 року (акт про неможливість проведення перевірки від 28.03.2011 №741/15-219/37335390) та за лютий 2011 року (акт від 11.04.2011 № 213/23-2/37335390) про неможливість проведення перевірки, в якому вказано, що Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Глорі Імперіал» анульовано 18.03.2011.

Фактично згідно з податковою звітністю у ТОВ «Глорі Імперіал» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, також відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, а загальна чисельність працюючих на ТОВ «Глорі Імперіал» - 1 особа.

З зазначених фактів, податковий орган дійшов висновку про те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Глорі Імперіал» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про відсутність набуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ «Глорі Імперіал», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Глорі Імперіал» є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, тобто носять фіктивний характер, з огляду на що усі операції купівлі-продажу ТОВ «Глорі Імперіал» не спричиняють реального настання правових наслідків.

Таким чином, у результаті порушення контрагентом ТОВ «Глорі Імперіал» своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства, угоди, укладені з ТОВ «ГТС-ОІЛ» мають протиправний характер, а правочин, внаслідок якого ТОВ «ГТС-ОІЛ» неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту, який по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, протирічить інтересам держави і суспільства.

У свою чергу колегією суддів встановлено, що 12.05.2010 між ДП МТЗЗТУ «Укрзалізничпостач» (Замовник) та ТОВ «ГТС-ОІЛ» (Постачальник) укладено договір поставки № ЦХП-14-01410-01, відповідно до якого останній зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити товар (матеріали мастильні спеціальні та засоби для автомобілів (оливи та мастила), найменування, марка й кількість яких вказані в специфікації, як невід'ємній частині договору.

Також 31.01.2011 між позивачем (Замовник) та ТОВ «ГТС-ОІЛ» (Постачальник) було укладено аналогічного змісту договір поставки № ЦХП-14-01211-01, за умовами якого останній зобов'язався поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити товар (матеріали мастильні спеціальні та засоби для автомобілів (оливи та мастила), найменування, марка й кількість яких вказані в специфікації, як невід'ємній частині договору.

На підтвердження виконання умов договору позивачем до перевірки надано додаткові угоди, специфікації, податкові накладні, акти приймання-передачі та платіжні доручення.

Суми податку на додану вартість, за вказаними податковими накладними включено позивачем до складу податкового кредиту відповідного періоду, що не заперечується сторонами.

Відповідно до пункту 3.5 зазначених Договорів, поставка товару підтверджується актом прийому - передачі, який підписується сторонами протягом 5 днів з дати поставки товару за умови надання постачальником: рахунку-фактури на поставлений товар, копії залізничної квитанції про прийом вантажу (залізничної накладної) або товарно - транспортної накладної, копії паспорту якості товару, копії сертифікату відповідності виданою і завіреною мокрою печаткою організації, яка видала його оригінал, декларації про відповідність та паспорту безпеки.

Таким чином, документами, якими позивач повинен був підтвердити факт здійснення поставки товару за договорами №ЦХП-14-01410-01 від 12.05.2010 і №ЦХП-14-01211-01 від 31.01.2011 та правомірність формування податкового кредиту з ПДВ перед податковим органом мали бути, зокрема, акт прийому-передачі, рахунки-фактури на поставлений товар, копії залізничних квитанцій про прийом вантажу (залізничної накладної) або товарно-транспортних накладних, копії паспортів якості товару, копії сертифікатів відповідності видані і завірені мокрою печаткою організації, яка видала їх оригінали, декларації про відповідність та паспорту безпеки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження реальності та фактичного виконання зазначених договір було надано відповідачу копії договорів №ЦХП-14-01410-01 від 12.05.2010 та №ЦХП-14-01211-01 від 31.01.2011 і складених до них додаткових угод та специфікацій, податкові накладні, акти приймання-передачі та платіжні доручення.

Водночас, позивачем до перевірки не було надано жодного з документів за умови наявності яких сторонами підписується акт-прийому передачі, зокрема, рахунків-фактури на поставлений товар, копій залізничних квитанцій про прийом вантажу (залізничних накладних) або товарно-транспортних накладних, копій паспорту якості товару, копій сертифікатів відповідності виданих і завірених печаткою організації, яка видала їх оригінали, декларацій про відповідність та паспорту безпеки.

У свою чергу, для підтвердження реальності спірних операцій позивач долучив до матеріалів справи договори та складені до них первинні документи, які, як стверджує позивач, підтверджують подальше використання отриманої від ТОВ «ГТС-ОІЛ» продукції у подальшій господарській діяльності ДП МТЗЗТУ «Укрзалізничпостач».

Проте колегія суддів зазначає, що вказані матеріали жодним чином не підтверджують того, що реалізований ДП МТЗЗТУ «Укрзалізничпостач» товар на користь третіх осіб є товаром, придбаним позивачем у ТОВ «ГТС-ОІЛ» у межах спірних правочинів.

Надаючи правову оцінку обставинам цієї справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною першою статті 70 КАС України установлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до частини четвертої статті 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту, а тому право платника ПДВ на податковий кредит може визнаватися лише у разі, якщо відповідні послуги ним реально придбавалися та у разі реального понесення ним витрат на таке придбання.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України установлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України установлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Виходячи зі змісту викладених положень податкового законодавства та змісту норм Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що право платника (позивача) на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у зв'язку з придбаннямтоварів виникає, зокрема, за наявності реального здійснення операцій купівлі-продажу, тобто реального отримання товарів від контрагента та реальної сплати у зв'язку з придбанням товарів коштів, підтвердженихналежними доказами (первинними документами).

У той же час, відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 44.6 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Ураховуючи викладені положення норм чинного податкового законодавства та правову позицію Вищого адміністративного суду України, колегія суддів звертає увагу на те, що ДП МТЗЗТУ «Укрзалізничпостач» не надало до перевірки обов'язкових документів, передбачених пунктом 3.5 спірних правочинів та за умови наявності яких, сторонами повинні були підписуватись акти прийому-передачі, зокрема, рахунків-фактури на поставлений товар, копій залізничних квитанцій про прийом вантажу (залізничних накладних) або товарно-транспортних накладних, копій паспорту якості товару, копій сертифікатів відповідності виданих і завірених печаткою організації, яка видала їх оригінали, декларацій про відповідність та паспорту безпеки.

Відповідно до положень частин першої і третьої статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Як установлено в ході перевірки позивача, в лютому 2011 року основним постачальником товару для ТОВ «ГТС-ОІЛ» було ТОВ «Глорі Імперіал» на суму ПДВ у розмірі 4 264 913,00 грн., що складає 99,5% від загальної суми податкового кредиту, заявленого ТОВ «ГТС-ОІЛ» за лютий 2011 року. Оскільки реальність отримання ТОВ «ГТС-ОІЛ» товару від контрагента ТОВ «Глорі Імперіал» спростовано податковими органами під час здійснення відповідних контрольних заходів, суд апеляційної інстанції критично сприймає доводи позивача щодо можливості отримання цього товару ДП МТЗЗТУ «Укрзалізничпостач» від контрагента ТОВ «ГТС-ОІЛ» у межах спірних правочинів.

Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності та зважаючи на положення чинного податкового законодавства України, колегія суддів приходить до висновку, що ДП МТЗЗТУ «Укрзалізничпостач» необґрунтовано формувало податковий кредит за результатами взаємовідносин із контрагентом ТОВ «ГТС-ОІЛ» за лютий 2011 року, оскільки установлені в ході розгляду обставини у своїй сукупності свідчать про відсутність реального виконання своїх зобов'язань з боку вказаного контрагента позивача та можливу діяльність цього підприємства за межами правового поля.

Таким чином, ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а тому вбачаються підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ДП МТЗЗТУ «Укрзалізничпостач» про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.01.2012 № 0000294210, слід відмовити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2014 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

Повний текст постанови виготовлено - 22.12.14 р.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.