Постанова № 42052811, 23.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2014 р. Справа№ 911/4242/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Власова Ю.Л.

Самсіна Р.І.

представники сторін:

від позивача - Шитель С.О. - представник за довіреністю б/н від 01.10.2014.

від відповідача - не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробонус»

на рішення Господарського суду Київської області від 03.11.2014

у справі №911/4242/14 (суддя Горбасенко П.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «КВАДРАТ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробонус»

про стягнення 249 126, 78 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 03.11.2014 у справі №911/4242/14, повний текст якого складено 05.11.2014, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «КВАДРАТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробонус» про стягнення 249 126, 78 грн. - задоволено, а саме: стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробонус» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «КВАДРАТ» заборгованість в розмірі 249 126, 78 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 982, 54 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач свій обов'язок, передбачений п.4.3. договору, додатками до договору та ст. 692 Цивільного кодексу України виконав частково, сплативши позивачу 1 206 222, 92 грн., решту боргу у розмірі 249 126, 78 грн. не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений на підставі видаткових накладних товар на момент прийняття судового рішення склав 249 126, 78 грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 03.11.2014 у справі № 911/4242/14 - скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити частково, а саме: заборгованість 164 182, 62 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 283, 65 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення господарського суду Київської області від 03.11.2014 у справі № 911/4242/14 ухвалене із порушенням норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин справи та невідповідністю висновків дійсним обставинам справи посилаючись на ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: суд не приділив належної уваги саме тій обставині, що єдиним документом, який може свідчити про факт здійснення певної господарської операції та бути належним доказом того, що позивач фактично здійснив поставку товару, а відповідач прийняв товар - є видаткова накладна. Проте, видаткова накладна №111 від 18.04.2013 на суму 84 944, 16 грн. не містить підпису особи, яка приймала товар (брала участь у господарській операції), не зазначені посада, прізвище, ініціали даної особи, а тому видаткова накладна не є належним та допустимим доказом.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробонус» на рішення господарського суду Київської області від 03.11.2014 у справі №911/4242/14 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р., для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробонус» на рішення господарського суду Київської області від 03.11.2014 у справі №911/4242/14 прийнято до провадження та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 10.12.2014.

09.12.2014 позивачем через канцелярію суду подано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Крім того, позивач вказував на те, що відповідачем здійснюється часткове погашення боргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 розгляд справи відкладено до 23.12.2014.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Тищенко А.І. від 23.12.2014 справу № 911/4242/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Самсін Р.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробонус» на рішення господарського суду Київської області від 03.11.2014 у справі №911/4242/14 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Самсін Р.І., розгляд справи вирішено здійснювати в судовому засіданні, раніше призначеному на 23.12.2014.

В судовому засіданні 23.12.2014 представник позивача, надав пояснення по справі в яких, проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, з посиланням на те, що оскаржуване рішення прийнято судом з дотримання норм матеріального та процесуального права.

Відповідач в судове засідання 23.12.2014 представників не направив, причин неявки суд не повідомив. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач був обізнаний про розгляд справи судом апеляційної інстанції і не був позбавлений права направити свої пояснення поштовим відправленням.

Згідно з ч.3 п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши наявні матеріали, враховуючи те, що відповідач був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, ухвала про порушення апеляційного провадження отримана відповідачем, неявка представників відповідача - не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, а тому, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, визначених ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріали справи, 07.02.2013 між позивачем, ТОВ «Науково-виробнича компанія «КВАДРАТ», як продавцем, та відповідачем - ТОВ «Агробонус, як дилером, було укладено Дилерський договір №130207-05Д на купівлю-продаж товару (продукції), згідно якого продавець передає у власність, а дилер приймає та оплачує товар (продукцію), що належить продавцю на момент укладення договору або буде набутий (чи виготовлений) продавцем у майбутньому, по номенклатурі (асортименту), в кількості та за ціною вказаною в додатках (специфікаціях та накладних), які є невід'ємною частиною договору. (п.1.3.).

Умовами Дилерського договору №130207-05Д на купівлю-продаж товару (продукції), сторони погодили, що конкретний асортимент, кількість та умови поставки та оплати кожної партії товару визначаються окремими замовленнями дистриб'ютора, згідно яких сторони підписують відповідні додатки (специфікації), які є невід'ємною частиною договору (п.2.4.); товар постачається на умовах 100% передплати. У випадках надання товарного кредиту підпису4ється додаткова угода в межах даного договору (п.4.3.); оплата за товар проводиться в гривнях у відповідності з рахунком-фактурою на розрахунковий рахунок продавця (п.4.5.); якщо продавцеві протягом трьох робочих днів з дня отримання товару не надходить повідомлення про недоліки товару, товар вважається прийнятий дилером, як такий, що відповідає вимогам (п.7.4.); термін дії договору встановлюється з моменту підписання і до 31 грудня 2014 року (п.8.1.).

Так сторонами було підписано та скріплено печатками юридичних осіб додаток - 001 від 21.02.2013, додаток - 002 від 21.02.2013, додаток - 003 від 21.02.2013, додаток - 004 від 18.04.2013, додаток - 005 від 18.04.2013, додаток - 006 від 10.05.2013, додаток - 007 від 22.05.2013, згідно яких сторони погодили специфікацію товару, знижку, умови оплати та умови постачання.

Крім того, 27.02.2013, між позивачем, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «КВАДРАТ», як продавець та відповідачем, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агробонус, як дилер, було укладено додаткову угоду №1а, згідно якої сторони дійшли згоди внести зміни в Дилерський договір №130207-05Д на купівлю-продаж товару (продукції), а саме: пункти 4.4.3. та 10.3. - виключити з договору. Інші умови договору, не порушені та залишаються незмінними, і сторони підтверджують по них свої зобов'язання.

Відповідно до видаткових накладних, а саме: №9 від 21.02.2013 на суму 405 720, 00 грн.; №54 від 04.04.2013 на суму 325 785, 60 грн.; №55 від 04.04.2013 на суму 25 704, 00 грн.; №111 від 18.04.2013 на суму 84 944, 16 грн.; №208 від 10.05.2013 на суму 374 220, 00 грн.; №277 від 22.05.2013 на суму 6 224, 40 грн.; №389 від 20.08.2013 на суму 4 586, 40 грн.; №393 від 21.08.2013 на суму 47 880, 00 грн.; №459 від 26.12.2013 на суму 4 132, 80 грн.; №460 від 27.12.2013 на суму 4 788, 00 грн.; №45 від 20.03.2014 на суму 16 971, 44 грн.; №114 від 24.04.2014 на суму 2 705, 90 грн.; №126 від 05.05.2014 на суму 23 294, 84 грн.; №132 від 12.05.2014 на суму 26 369, 11 грн.; №159 від 23.05.2014 на суму 38 211, 85 грн.; №193 від 11.06.2014 на суму 63 811, 20 грн., позивачем, в період з 21.02.2013 по 11.06.2014, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «КВАДРАТ», на виконання п.1.3. Дилерського договору №130207-05Д на купівлю-продаж товару (продукції), було передано на користь відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агробонус», товар на загальну суму 1 455 349,70 грн., який останній прийняв без жодних зауважень та заперечень.

Згідно з платіжними дорученнями ПАТ «КБ «Приватбанк», які надані позивачем, а саме: №2451 від 22.02.2013 на суму 100 000, 00 грн.; №2461 від 25.02.2013 на суму 117 350, 00 грн.; №2947 від 03.04.2013 на суму 12 852, 00 грн.; №4800 від 30.09.2013 на суму 21 000, 00 грн.; №4827 від 01.10.2013 на суму 53 220, 00 грн.; №4883 від 07.10.2013 на суму 50 000, 00 грн.; №4914 від 09.10.2013 на суму 50 000, 00 грн.; №4935 від 14.10.2013 на суму 50 000, 00 грн.; №4991 від 22.10.2013 на суму 49 622, 00 грн.; №5028 від 30.10.2013 на суму 50 000, 00 грн.; №5264 від 06.12.2013 на суму 50 000, 00 грн.; №5348 від 17.12.2013 на суму 30 000, 00 грн.; №5400 від 23.12.2013 на суму 50 000, 00 грн.; №5480 від 27.12.2013 на суму 4 132, 80 грн.; №5911 від 24.02.2014 на суму 50 000, 00 грн.; №6316 від 02.03.2014 на суму 50 000, 00 грн.; №6140 від 21.03.2014 на суму 16 971, 44 грн.; №134 від 26.03.2014 на суму 10 000, 00 грн.; №6725 від 05.05.2014 на суму 20 000, 00 грн.; №6765 від 07.05.2014 на суму 11 647, 72 грн.; №6821 від 13.05.2014 на суму 13 184, 56 грн.; №6863 від 15.05.2014 на суму 20 000, 00 грн.; №221 від 19.09.2014 на суму 50 000, 00 грн., відповідачем, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агробонус», на виконання п.4.3. Дилерського договору №130207-05Д на купівлю-продаж товару (продукції), в період з 22.02.2013 по 19.09.2014, було перераховано на розрахунковий рахунок позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «КВАДРАТ», грошові кошти в розмірі 929 980, 52 грн., як оплату за товар.

Відповідно до претензії №2 від 21.08.2014, позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити на користь останнього прострочену заборгованість за поставлений товар, згідно Дилерського договору №130207-05Д на купівлю-продаж товару (продукції), в розмірі 299 126, 78 грн. та пеню у розмірі 13 967, 50 грн. Також позивач зазначає, що у разі невиконання заявлених вимог у повному обсязі буде вимушений звернутися до господарського суду за примусовим задоволенням вимог, що призведе до збільшення боргу на суму встановленого індексу інфляції та відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді. Направлення вищевказаної претензії підтверджується товарно-транспортною накладною «Нова Пошта» №100 1356 9844 від 01.10.2014.

Згідно до останнього акту звірки взаємних розрахунків за період січень 2013 - вересень 2014 між Товариство з обмеженою відповідальністю «Агробонус» і Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «КВАДРАТ», який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробонус» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «КВАДРАТ» станом на 30.09.2014 становить 249 126, 78 грн.

Слід зазначити що у вищевказаному акті та в позовній заяві зазначено, що відповідно до накладної на повернення товару №51 від 18.12.2013 на суму 241 592, 40 грн. та накладної на повернення товару №52 від 18.12.2013 на суму 34 650, 00 грн., відповідачем, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агробонус», як дилером, було повернуто позивачу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «КВАДРАТ», як продавцю, товар на загальну суму 276 242, 40 грн.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п.1. статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також цією статтею передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Згідно з п.1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Враховуючи викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позивачем, як продавцем, на виконання п.1.3. Дилерського договору №130207-05Д на купівлю-продаж товару (продукції), було передано відповідачу, як покупцю, товар на загальну суму 1 455 349, 70 грн., що підтверджується видатковими накладними за період з 21.02.2013 по 11.06.2014.

Однак, відповідач, як покупець, свій обов'язок, встановлений п.4.3. Дилерського договору №130207-05Д на купівлю-продаж товару (продукції), виконав лише частково в розмірі 929 980, 52 грн., що підтверджується платіжними дорученнями ПАТ «КБ «Приватбанк» за період з 22.02.2013 по 19.09.2014.

Крім того, відповідач, як покупець повернув позивачу, як продавцю, частину товару на загальну суму 276 242, 40 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період січень 2013 - вересень 2014 та не заперечується позивачем.

Відповідач, доказів належного виконання ним зобов'язань щодо оплати переданого йому позивачем товару за Дилерським договором №130207-05Д на купівлю-продаж товару (продукції) - не надав.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про наявність у відповідача заборгованості за Дилерським договором №130207-05Д на купівлю-продаж товару (продукції) в розмірі 249 126, 78 грн., колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 249 126, 78 грн. є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі, в сумі 249 126, 78 грн.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що частиною першою статті 104 ГПК не передбачено можливості скасування або зміни рішення у зв'язку із зміною стану розрахунків між сторонами (наприклад, зменшення або збільшення заборгованості), якщо така зміна сталася після прийняття рішення місцевого господарського суду (п. 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України»), а отже і посилання позивача на те, що відповідачем здійснюється часткове погашення боргу, не приймається судом апеляційної інстанції до уваги під час апеляційного перегляду справи.

Щодо тверджень апелянта про те, що суд першої інстанції не врахував ту обставину, що видаткова накладна №111 від 18.04.2013 на суму 84 944, 16 грн. не містить підпису особи, яка приймала товар (брала участь у господарській операції), не зазначені посада, прізвище, ініціали даної особи, а тому видаткова накладна не є належним та допустимим доказом, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської

операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши наявні матеріали справи, зокрема видаткову накладну №111 від 18.04.2013 на суму 84 944, 16 грн., судом апеляційної інстанції встановлено, що наведена видаткова накладна скріплена печаткою відповідача та підписана особою яка приймала товар за видатковими накладними №393 від 21.08.2013, №277 від 22.05.2013, №208 від 10.05.2013, №55 від 04.04.2013 та №54 від 04.04.2013.

Крім того, відповідно до п.3.4.1. Інструкції «Про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів», затвердженої наказом МВС України №17 від 11.01.1999, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законність користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. Обов'язковому обліку підлягають печатки і штампи з повним найменуванням організацій. Порядок обліку, зберігання і використання інших видів печаток, штампів визначається відповідними відомчими інструкціями. Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах.

Таким чином, відповідач, як суб'єкт господарської діяльності, несе повну відповідальність за законність використання його печатки, в тому числі за засвідчення видаткових накладних.

Відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що печатка відповідача була втрачена чи нею в будь-який інший спосіб незаконно заволоділи інші особи.

Встановивши, що відповідачем, в порушення вимог ст. 32 та ст.33 ГПК України, не спростовано дійсності відтиску його печатки на видатковій накладній №111 від 18.04.2013, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку про те, що зазначена видаткова накладна є первинним документом бухгалтерського обліку та підставою для здійснення оплати вказаного в ній товару.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ч.1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробонус», викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агробонус».

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробонус» на рішення господарського суду Київської області від 03.11.2014 у справі №911/4242/14 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 03.11.2014 у справі №911/4242/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/4242/14 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Ю.Л. Власов

Р.І. Самсін