Ухвала суду № 42025270, 10.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2014 року м. Київ К/9991/1885/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011 р.

у справі № 2а-1670/4559/11

за позовом Холдингової компанії «АвтоКраз» у формі Відкритого акціонерного товариства до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Холдингова компанія «АвтоКраз» у формі Відкритого акціонерного товариства (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду України від 07.07.2011 р. у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011 р. скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким позов задоволено частково, скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.05.2011 р. №0000491550/1647 у частині визначення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 137 270,33 грн. та №0000501550/1648 у частині визначення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 96 691,67 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено перевірку позивача з питань своєчасності подання платіжного доручення на перерахування належної до сплати орендної плати за землю за 2011 рік, про що складено акт від 05.05.2011 р. №2760/15-514/05808735, яким встановлена несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов'язання з орендної плати за землю за 2011 рік.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.05.2011 р. №0000491550/1647, яким позивачу за затримку на 29 календарних дні сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати за землю застосовано штраф у розмірі 137 271,33 грн. та №0000501550/1648, яким за затримку на 31 календарний день сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати за землю застосовано штраф у розмірі 96 692,67 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до контролюючого органу подано податкову декларацію з орендної плати за землю за 2011 рік, якою визначено річну суму орендної плати у розмірі 14 642 043,10 грн.

За приписами п.п.9.1.10 п.9.1 ст.9, п.п.14.1.136, 14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) належить плата за землю. Плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Пунктом 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України визначено обов'язок платників земельного податку (крім фізичних осіб) самостійно обчислювати суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року та подавати відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до вимог п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно із ст.126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Правовою підставою для застосування до позивача штрафу за несвоєчасну сплату вказаних узгоджених податкових зобов'язань з орендної плати за землю, відповідач визначив ст.126 Податкового кодексу України.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив про те, що застосовуючи до позивача штрафні санкції, відповідач не врахував положення п.7 підр.10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, яким визначено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1,00 грн. за кожне порушення.

Відповідно до п.11 підр.10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Отже, законодавець пов'язує застосування штрафних санкцій у відповідному розмірі з періодом вчинення порушення податкового законодавства.

З огляду на вказане та те, що строк виконання податкових зобов'язань та строки нарахування штрафних санкцій у спірних правовідносинах припадають на період з 30.03.2011 р. та 30.04.2011 р., що у свою чергу підпадає під дію наведеної норми, розмір штрафної санкції не повинен перевищувати 1,00 грн. за кожне встановлене порушення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що відповідач при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень не врахував приписи п. 7 підр. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, що призвело до безпідставного застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у значно більшому розмірі, а отже, податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню - №0000491550/1647 у частині визначення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 137 270,33 грн. та №0000501550/1648 у частині визначення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 96 691,67 грн.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду апеляційної інстанції.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011 р. у справі 2а-1670/4559/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.