Ухвала суду № 42025269, 10.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2014 року м. Київ К/800/2546/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:

Нечитайло О.М.

Судді:

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.,

за участю секретаря:

Руденко А.М.,

за участю представників

позивача:

Рогозян П.О., Брежницької О.С.,

відповідача:

Назарук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.10.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013 р. у справі №810/4795/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська енергетична будівельна компанія» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська енергетична будівельна компанія» (далі-позивач) звернулося до суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25.10.2013 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013 р., позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 23.05.2013 р. №0001702205 та №0001712205, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача сплачений ним судовий збір у сумі 2294,00 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить у її задоволенні відмовити, а судові рішення - залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами встановлено, що у період з 16 по 22 квітня 2013 р. відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарським операцій з ПП «ОЛЬВІЯ-2003», за результатами якої 29.04.2013 р. складено акт перевірки №427/22-00/32878418.

У ході проведеної перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем вимог:

пп.198.1, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що полягали у завищенні суми податкового кредиту, яка включена до складу податкової декларації з податку на додану вартість на загальну суму 3 918 141,00 грн. за період 1 січня 2012 р. по 31 січня 2012 р.;

пп.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачем занижено податок на прибуток, що підлягає до сплати у сумі 4 114 048,00 грн.

На підставі названого акту перевірки 23.05.2013 р. відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення №0001702205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених на Україні товарів на загальну суму 5 877 220,00 грн., з якої за основним платежем - 3 918 141,00 грн, за штрафними санкціями - 1 959 071,00 грн. та № 0001712205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 6 171 072,00 грн., з якої за основним платежем - 4 114 048,00 грн., за штрафними санкціями - 2 057 024,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, 25.02.2011 р. між приватним акціонерним товариством КП «УКРЕНЕРГОМОНТАЖ» (генпідрядником) та позивачем (субпідрядником) було укладено договір субпідряду № 1/К05.2-П/11, відповідно до якого субпідрядник зобов'язався здійснити будівництво приміщень і споруд або окремі приміщення (споруди) відповідно до робочого проекту «Підстанція» 330/110/10 кв. «Сєвєрна», а також розширення та реконструкція. Загальна ціна робіт за договором становить 198 139 831,66 грн. (у т.ч. ПДВ 33 023 305,28 грн.)

Крім того, 18.11.2011 р. між ПАТ КП «УКРЕНЕРГОМОНТАЖ» (генпідрядником) та позивачем (підрядником) було укладено договір підряду № 9-03/11-11, за яким позивач взяв на себе зобов'язання у 2011 - 2014 р. на свій ризик власними або залученими силами з власних матеріальних ресурсів на підставі наданої генпідрядником проектної документації, що затверджена розпорядженням Кабінету міністрів України від 6 квітня 2011 р. № 276-р, виконати та здати генпідряднику закінчені роботи - об'єкт будівництва, а саме: сукупність приміщень і споруд або окремі приміщення (споруди), будівництво яких мало здійснюватися відповідно до проекту ПЛ 750 кВ Запорізька АЕС - Каховська з IIC 330 кВ "Каховська" та заходами ПЛ 330 кВ" в частині реконструкції ПС № 330 кВ "Новокаховська" із заміною АТ 220/150/35 кВ на АТ 330/220/35 кВ, у тому числі Пусковий комплекс № 3, окрім: проектних, будівельно - монтажних та пусконалагоджувальних робіт з влаштуванням АСУ ТП і системи технологічного та охоронного відеоспостереження, а також виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно - кошторисної документації, а генпідрядник - надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати проектно-кошторисну та іншу необхідну дозвільну документацію, затверджену в установленому порядку, прийняти виконанні роботи та оплатити їх в порядку та на умовах цього договору.

У 2011-2012 роках позивачем було укладено наступні контрактні угоди:

15.07.2011 р. між державним підприємством «Національна енергетична компанія Укренерго» (замовник), корпорацією «ABB AG» (іноземний підрядник) та позивачем (місцевим підрядником) на проектування, виробництво, випробування, поставку, монтаж, налагодження та в вод в експлуатацію об'єктів: «Реабилитация ПС 330 кВ «Пивденна» та «Реабилитация ПС 330 кВ «Днипродзержинська»;

08.06.2012 р. між ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго» (замовник) та позивачем (підрядник) на проектування, виробництво, випробування, поставку, монтаж, налагодження та в вод в експлуатацію об'єкта: «Релейная защита и автоматика для подстанций 750 кВ».

З метою забезпечення виконання перелічених договорів та контрактних угод, 10.01.2012 р. між позивачем (покупцем) та ПП «ОЛЬВІЯ-2003» (постачальником) було укладено договір поставки № 10/01-2012.

Згідно з пп. 1.1 п. 1 названого договору постачальник взяв на себе зобов'язання на умовах, визначених цим договором, поставити у власність покупця обладнання (надалі - товар), а покупець в порядку та на умовах, визначених даним договором - прийняти та оплатити таку продукцію.

На виконання договору № 10/01-2012 ПП «ОЛЬВІЯ-2003» було поставлено позивачу вимірювальне, діагностичне та випробувальне обладнання для галузі енергетики та зв'язку, що застосовувалося при перевірці та налагоджуванні приладів релейного захисту та автоматики на електричних підстанціях, та діагностики високовольтного обладнання.

Наведена обставина підтверджується специфікацією (додаток 2), яка є невід'ємною частиною договору № 10/01-2012.

На підтвердження виконання договору поставки позивачем надано судам податкові накладні, товарно-транспортні накладні та акти приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів. Перелічені документи підписані посадовою особою ПП «ОЛЬВІЯ - 2003», завірені печаткою цього товариства.

Факт оплати позивачем купленого у ПП «ОЛЬВІЯ - 2003» товару (обладнання) підтверджується банківськими виписками АТ «УКРІНБАНК» за лютий - березень 2012 р.

Виконання позивачем субпідрядних робіт з використанням купленого у ПП «ОЛЬВІЯ - 2003» обладнання підтверджується виданими замовником робіт - ДП «Національна енергетична компанія Укренерго» документами, а саме: актами здачі - прийому монтажних та інших послуг, довідками про вартість виконаних робіт, протоколами виданими електротехнічною лабораторією, актами приймання виконаних будівельних робіт.

Так, згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абз. 1 цього пункту.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З наведених законодавчих приписів вбачається, що будь-які документи, (у тому числі, договори, накладні рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону, господарську операцію визначено, як дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Зазначене цілком кореспондує нормам Податкового кодексу України, зокрема п.138.2 ст. 138, відповідно до якого витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і збереження яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, положеннями п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку заставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, з правового аналізу наведених нормативних приписів вбачається, що валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судами попередніх інстанцій зазначалось, що висновок відповідача про заниження позивачем сум податку на прибуток та податку на додану вартість здійснений на підставі результатів перевірок у ланцюгу постачання ТОВ «Прод Маркет» - ПП «Прилукихімснаб»- ПП «ОЛЬВІЯ - 2003», за результатами яких контролюючий орган дійшов висновку, що операції названих підприємств не містять у своїй суті ділової мети та не спричиняють реального настання правових наслідків.

У той же час, визначаюсь із необхідністю задовольнити позовні вимоги, суди попередніх інстанцій цілком аргументовано зазначили про реальність фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентом ПП «ОЛЬВІЯ - 2003», з огляду на підтвердження таких операцій необхідними первинними документами.

Зазначений висновок зроблений судами з рахуванням тих обставин, що укладення та виконання позивачем договору з ПП «ОЛЬВІЯ - 2003» мало місце та було вчинено з метою здійснення господарської діяльності, виконання позивачем договору з ПП «ОЛЬВІЯ - 2003» призвело до зміни його майнового стану, а також того, що на дату укладення та виконання позивачем договору з ПП «ОЛЬВІЯ - 2003», останній був належним чином зареєстрованою юридичною особою, мав відповідний правовий статус.

Тоді як, обставини, наведені відповідачем, знаходяться поза межами вимог Податкового кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З оскаржуваних судових рішень вбачається, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, які були покладені ним в основу висновків про заниження позивачем податкового зобов'язання як з податку на прибуток так і податку на додану вартість.

За наведених обставин, у відповідача були відсутні правові підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань спірними рішеннями, з огляду на що висновок про задоволення позовних вимог відповідає правильному застосуванню норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.10.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013 р. у справі №810/4795/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.