Рішення № 42023580, 24.12.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/125/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2014 Справа № 908/4738/14

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Яровенко Г.В.,

представники сторін в судове засідання - не з'явились;

розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 908/4738/14,

за позовом: Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області (юридична адреса: 83023, м. Донецьк, вул. Ходаковського, 10 а; місце фактичного знаходження та адреса для листування: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 84)

до відповідача: Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 85) в особі філії Селидівського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Гоголя, б. 29; скорочено - Селидівське ВУВКГ КП «Компанія «Вода Донбасу»)

про стягнення суми.

СУТЬ СПОРУ:

Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області заявлено вимоги до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі філії Селидівського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства про стягнення за договором термінового виклику наряду міліції охорони №892/Кр від 15.03.2012 р. заборгованості зі сплати отриманих послуг в розмірі 3001,86 грн. та штрафних санкції за неналежне виконання зобов'язань з оплаті послуг охорони в розмірі 2601,56 грн. В процесі розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог (27.11.2014 р. та 22.12.2014 р.), просить стягнути з відповідача штраф в сумі 2601,56 грн. Зменшення розміру позовних вимог судом прийняті.

В матеріалах справи міститься належним чином завірена копія довіреності №03-27 від 16.12.2013 р. про право відокремленого підрозділу - Селидівського ВУВКГ КП «Компанія «Вода Донбасу» представляти інтереси, в тому числі в суді, юридичної особи - КП «Компанія «Вода Донбасу», яка видана директору Селидівського ВУВКГ КП «Компанія «Вода Донбасу» - Муковському Сергію Вікторовичу.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.11.2014 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №908/4738/14, присвоєно номер провадження 34/125/14, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 26.11.2014 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.11.2014 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено до 12.12.2014 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.12.2014 р. у справі №908/4896/14 розгляд справи відкладено та призначено наступне судове засідання на 24.12.2014 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав в повному обсязі прийняті на себе зобов'язання за договором термінового виклику наряду міліції охорони №892/Кр від 15.03.2012 р. щодо оплати отриманих послуг охорони у встановлені строки. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області посилається на умови договору термінового виклику наряду міліції охорони №892/Кр від 15.03.2012 р., ст.ст. 526, 546, 610-612, 614, 615, 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), ст.ст. 193, 199, 216, 218, 224 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), ст.ст. 1, 82, 83 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України).

Відповідач просить припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 3001,86 грн., у зв'язку із її погашенням в повному обсязі, та відмовити позивачу в стягненні штрафу в розмірі 2601,56 грн. Обґрунтування своєї позиції відповідач виклав у відзивах від 27.11.2014 р. та 19.12.2014 р. Зокрема посилається на наступне. В результаті проведення антитерористичної операції 10.06.2014 р. на Семенівській дільниці Славянського району була пошкоджена насосна станція 1-го підйому каналу Сіверський Донець - Донбас, роботу каналу було зупинено та припинено подачу води промисловим підприємствам та населенню. Водопостачання області частково відбувалося шляхом подачі води з резервних водосховищ, які знаходяться на балансі КП «Компанія «Вода Донбасу», в деяких містах області взагалі було припинено водопостачання, тому що у робітників підприємства не було можливості усунути пошкодження в найкоротші строки, через обширний характер пошкоджень насосної станції, а також ведення бойових дій і загрози гибелі працівників. У зв'язку з цим, підприємство не мало можливості виконувати свої договірні зобов'язання, надавати послуги з водопостачання споживачам всіх форм власності, результатом чого з'явилися колосальні збитки, виникла заборгованість перед кредиторами та робітниками підприємства по заробітній платі. На підставі вищенаведеного, КП «Компанія «Вода Донбасу» 23.06.2014 р. направило запит до Донецької торгово-промислової палати про надання висновку, щодо настання обставин форс-мажору. Розглянувши дане звернення Донецька торгово-промислова палата здійснила системний аналіз наданих документів за фактом невиконання зобов'язань КП «Компанія «Вода Донбасу» з 10.06.2014 р., і дійшла висновку, що вказане невиконання відбулося в період проведення антитерористичної операції на території Донецької області, за наявності фактів озброєних зіткнень на зазначеній території, відсутності можливості вільного і безпечного пересування та здійснення поставок на територію Донецької області, блокування органів влади і т.д. та за своїм характером не залежно від волевиявлення КП «Компанія «Вода Донбасу», інших сторін і третіх осіб, обставини є форс-мажорними, тобто непередбаченими, знаходяться поза контролем і перешкоджають своєчасному виконанню договірних зобов'язань. Відповідач звертає увагу суду на те, що заборгованість за послуги з термінового виклику наряду міліції охорони перед позивачем виникла з поважних причин та станом на 11.12.2014 р. погашена в повному обсязі в добровільному порядку.

За клопотанням представників сторін, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

В судове сідання 24.12.2014 р. представники сторін не з'явились.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 24.12.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

15.03.2012 р. між Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області (Виконавець, позивач у справі) та КП «Компанія «Вода Донбасу» в особі Селидівського ВУВКГ (Замовник, відповідач у справі) укладено договір термінового виклику наряду міліції охорони №892/Кр (далі - договір №892/Кр), за умовами якого Виконавець на кошти, отримані від Замовника, починаючи з 15 березня 2012 р., забезпечує реагування НМО у разі надходження на ПЦС сигналу тривоги при використанні Замовником засобів ручної тривожної сигналізації, встановлених на об'єктах Замовника, які внесені до Дислокації (додаток №1 до Договору) та позначені на План-схемі (додаток №3 до Договору).

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору ціна Договору (види послу охорони, їх вартість) визначено і узгоджено сторонами Дислокацією (додаток №1 до Договору) та Протоколом узгодження вартості (додаток №5 до Договору). На момент укладення Договору вартість охорони дорівнює 502,31 грн. на місяць.

Порядок зміни ціни Договору викладений в п.2.2 договору №892/Кр.

Згідно Дислокації на 2013 рік та 2014 рік (додаток №1 до Договору) вартість послуг складає 500,31 грн. на місяць.

Оплата замовлених послуг здійснюється Замовником на мовах внесення попередньої оплати, шляхом щомісячних виплат сум, вказаних в Дислокації (додаток №1 до Договору) і пункті 2.1 цього Договору. Зобов'язання Замовника здійснювати оплату Виконавцю не знаходиться в залежності від наявності коштів, отримання рахунків, актів виконаних робіт тощо (п. 2.3 договору №892/Кр).

Відповідно до п. 2.4 договору №892/Кр перший платіж Замовник зобов'язаний здійснити упродовж трьох банківських днів після підписання сторонами цього Договору. Усі наступні платежі Замовник зобов'язаний здійснювати не пізніше п'яти днів до кінця місяця. Тобто за п'ять днів до кінця кожного поточного місяця Замовник має оплатити замовлені ним послуги, які Виконавець повинен буде надати в наступному місяці.

Датою оплати (датою виконання Замовником зобов'язань) є дата зарахування грошей на рахунок Виконавця. У разі недостатності (відсутності) суми проведеного Замовником платежу для виконання зобов'язань, обумовлених пунктами 2.1, 2.4, 2.6 цього Договору, вимоги Виконавця погашаються Замовником у черговості, визначеній статтею 534 ЦК України (п. 2.6 договору №892/Кр).

В пункті 2.8 договору №892/Кр сторони обумовили, що відсутність упродовж десяти банківських днів, після закінчення календарного місяця, нарікань на якість або обсяг наданих Виконавцем послуг (акти виконаних робіт, заперечення, претензії) є прийняттям Замовником послуг Виконавця в обсязі і вартістю, визначеними Дислокацією (додаток №1 до Договору) та Протоколом узгодження вартості (додаток №5 до Договору). При відсутності нарікань, підписання сторонами актів виконаних робіт є необов'язковим.

За умовами п. 3.2.7 договору №892/Кр обов'язком Замовника, серед іншого, є оплата послуг своєчасно та в поряду обумовленому пунктами 2.1, 2.3, 2.4, 2.6 цього Договору.

Відповідно до пунктів 6.1 та 6.2 договору №892/Кр у разі порушення зобов'язань, обумовлених пунктами 2.3, 2.4, 2.6 Договору, Замовник сплачує Виконавцю грошову суму в розмірі 10% від суми кожного невиконаного належним чином зобов'язання. Якщо порушення, про які йдеться мова в цьому пункті будуть систематичними (два і більше різи) - Замовник сплачує Виконавцю грошову суму у розмірі 50% від суми кожного невиконаного належним чином зобов'язання.

В пункті 7 договору №892/Кр визначено підстави звільнення сторін від відповідальності за невиконання зобов'язань.

Договір набуває чинності після підписання його обома сторонами і діє до 31 грудня 2012 р. Якщо за 15 днів до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не вимагатиме у письмовій формі його припинення або перегляду, Договір вважається продовженим ще на один рік (кількість пролонгації не обмежена) - п. 9.1 та п. 9.2 договору №892/Кр.

Доказів припинення дії договору №892/Кр сторонами не надано.

На виконання умов договору №892/Кр позивач, в період з 15 березня 2012 року по жовтень 2014 року, включно, надав відповідачу послуги охорони на загальну суму 15803,06 грн.

В свою чергу, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо їх оплати належним чином не виконав, послуги у встановлені договором строки не оплатив, що спричинило спір і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

З поданих документів вбачається, що на момент звернення позивача з даним позовом (05.11.2014 р. згідно відбитку поштового штемпелю на конверті) відповідач оплатив послуги в розмірі 12801,20 грн.

В процесі судового розгляду справи відповідач погасив суму основного боргу, перерахувавши на рахунок позивача платіжними дорученнями: №1068 від 11.11.2014 р. - 500,31 грн., №1074 від 13.11.2014 р. - 3975,60 грн. та №1134 від 11.12.2014 р. - 1002,62 грн.

При цьому сплачену відповідачем суму 3975,60 грн. за платіжним дорученням №1074 від 13.11.2014 р. позивачем було зараховано в рахунок погашення заборгованості за іншим договором №1350/Кр-8/14 в розмірі 2474,67 грн., а залишок у сумі 1500,93 грн. в рахунок часткового погашення заборгованості за даним договором №892/Кр.

27.11.2014 р. та 22.12.2014 р. позивач зменшив розмір позовних вимог у зв'язку із оплатою відповідачем суми основного боргу та просив стягнути штраф в розмірі 2601,56 грн. за неналежне виконання зобов'язань щодо оплати послуг.

Стягнення з відповідача 2601,56 грн. штрафу є предметом розгляду даної справи.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (пункт 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В період з 15 березня 2012 року по жовтень 2014 року позивачем надано відповідачу послуги з охорони на загальну суму 15803,06 грн.

Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо їх оплати належним чином не виконав, оплату здійснював з порушенням строків, визначених в договорі.

Так, відповідно до умов п. 2.4 договору №892/Кр платежі відповідач зобов'язаний здійснювати не пізніше п'яти днів до кінця місяця. Тобто за п'ять днів до кінця кожного поточного місяця відповідач має оплатити замовлені ним послуги, які позивач повинен буде надати в наступному місяці.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 УК України).

Вимоги про стягнення штрафу позивач обґрунтовує пунктами 6.1 та 6.2 договору №892/Кр, згідно яких у разі порушення зобов'язань, обумовлених пунктами 2.3, 2.4, 2.6 Договору, Замовник сплачує Виконавцю грошову суму в розмірі 10% від суми кожного невиконаного належним чином зобов'язання. Якщо порушення, про які йдеться мова в цьому пункті будуть систематичними (два і більше різи) - Замовник сплачує Виконавцю грошову суму у розмірі 50% від суми кожного невиконаного належним чином зобов'язання.

Судом встановлено, що мали місце систематичні прострочення платежів, у зв'язку із чим позивачем нараховано штраф за порушення грошових зобов'язань Селидівського ВУВКГ КП «Компанія «Вода Донбасу» наступним чином:

1) 10% на суму 500,31 грн. за листопад 2013 р. в розмірі 50,03 грн.;

2) 10% на суму 500,31 грн. за грудень 2013 р. в розмірі 50,03 грн.;

3) 50% на суму 500,31 грн. за січень 2014 р. в розмірі 250,15 грн.;

4) 50% на суму 500,31 грн. за лютий 2014 р. в розмірі 250,15 грн.;

5) 50% на суму 500,31 грн. за березень 2014 р. в розмірі 250,15 грн.;

6) 50% на суму 500,31 грн. за квітень 2014 р. в розмірі 250,15 грн.;

7) 50% на суму 500,31 грн. за травень 2014 р. в розмірі 250,15 грн.;

8) 50% на суму 500,31 грн. за червень 2014 р. в розмірі 250,15 грн.;

9) 50% на суму 500,31 грн. за липень 2014 р. в розмірі 250,15 грн.;

10) 50% на суму 500,31 грн. за серпень 2014 р. в розмірі 250,15 грн.;

11) 50% на суму 500,31 грн. за вересень 2014 р. в розмірі 250,15 грн.;

12) 50% на суму 500,31 грн. за жовтень 2014 р. в розмірі 250,15 грн.

Загальна сума штрафу складає 2601,56 грн.

Судом перевірено вказаний розрахунок, встановлено, що він здійснений згідно пунктів 6.1 та 6.2 договору №892/Кр.

Доводи відповідача щодо звільнення його від відповідальності за неналежне виконання обов'язку з оплати послуг у зв'язку із форс-мажорними обставинами суд відхиляє з таких обґрунтувань.

Згідно ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 р. № 671/97-ВР форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Посилання відповідача на висновок Донецької торгово-промислової палати №2005/12.12.-03 від 03.07.2014 р. є безпідставним, оскільки як вказано у цьому висновку засвідченню підлягають не самі обставини форс-мажору, а наявність форс-мажорних обставин при виконанні певного договору (контракту) у відповідності до його умов. У даному висновку йдеться про невиконання КП «Компанія «Вода Донбасу» договірних зобов'язань з надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення. Предметом спору в даній справі є вимоги, що випливають з інших правовідносин - договору термінового виклику наряду міліції охорони №892/Кр від 15.03.2012 р.

Отже, суд не вважає обґрунтованим звільнення відповідача від відповідальності за невиконання зобов'язань з оплати послуг та відмови в позові у повному обсязі в частині стягнення штрафних санкцій.

Разом з тим, суд при вирішенні питання щодо стягнення неустойки враховує: причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, погашення відповідачем основного боргу, невідповідність розміру штрафу наслідкам порушення, майновий стан сторін, а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, та приходить до наступних висновків.

Статті 614 ЦК України, 218 ГК України передбачають, що особа за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності).

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст. 233 ГК України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судом встановлено, що сума штрафу складає більш ніж 50 відсотків суми основного боргу. Борг відповідачем погашено повністю.

Відповідно до звіту про фінансові результати за 1 півріччя 2014 року непокритий збиток Селидівського ВУВКГ КП «Компанія «Вода Донбасу» становить 7052200,00 грн., прибуток складає 00,00 тис. грн.

Відповідно до звіту про фінансові результати за 1 півріччя 2014 року непокритий збиток Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області становить 00,00 грн., прибуток - 1730000,00 грн.

Таким чином, зважаючи на добровільне погашення відповідачем суми основного боргу, невідповідність розміру штрафу наслідкам порушення, приймаючи до уваги причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, пов'язані із складною суспільною та політичною ситуацією на території здійсненням господарської діяльності відповідача, враховуючи майновий стан сторін, суд вважає справедливим застосувати п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та зменшити розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, на 50 %, тобто до 1300,78 грн.

Пунктом 4.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VІ господарського процесуального кодексу України" зазначено, що ч. 2 ст. 49 ГПК України передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати повністю покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 85; ідентифікаційний код - 00191678) в особі філії Селидівського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Гоголя, б. 29; ідентифікаційний код - 35580927) на користь Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області (юридична адреса: 83023, м. Донецьк, вул. Ходаковського, 10 а; місце фактичного знаходження та адреса для листування: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 84; ідентифікаційний код - 08596860) 1300 (одну тисячу триста) грн. 78 коп. штрафу, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

У задоволенні решти вимог про стягнення 1300,78 грн. штрафу відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.12.2014 р.

Суддя А.О. Науменко