Рішення № 42023579, 26.12.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 11/100/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2014 Справа № 908/4570/14

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий - суддя Гончаренко С.А.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Концерн «Міські теплові мережі» (юридична адреса: бул.Гвардійський, буд.137, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69091; поштова адреса: вул. Щаслива, буд. 2а м. Запоріжжя, Запорізька область, 69065 , код ЄДРПОУ 32121458),

до відповідача: Головне управління юстиції у Запорізькій області (пр.Леніна, буд. 164, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69107; код. ЄДРПОУ 02891463),

Відомості про представників сторін та учасників судового процесу:

від позивача: Пустова А.Л. - дов. № 9125/27 від 30.12.2013;

від відповідача: Котькорло О.А. - дов. № 06-39/7727 від 14.10.2014;

про: стягнення 25859,44 грн. збитків,-

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну «Міські теплові мережі» про стягнення з Головного управління юстиції в Запорізькій області 25859,44 грн. збитків.

05.11.2014 порушено провадження по справі, призначені дата і час судового засідання, в порядку попередньої підготовки справи до слухання сторони зобов'язані вчинити дії та надати документи, необхідні для всебічного та об'єктивного вирішення спору.

У зв'язку з неявкою повноважного представника відповідача, а також з метою витребування додаткових доказів та для надання можливості сторонам нормативно та документально обґрунтувати свої доводи і заперечення, судовий розгляд неодноразово відкладався.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в позовній заяві, при цьому повідомив, що спір виник внаслідок не оплати відповідачем вартості поставленої теплової енергії, до приміщення, яке займає відповідач за договором позички № 2 від 02.03.2011. Сума збитків, на думку позивача є упущеною вигодою, тобто прибутком, який позивач мав отримати у випадку укладання відповідачем договору на теплопостачання та здійснення за ним розрахунків. Разом з цим, позивач просить судові витрати, пов'язані із розглядом справи віднести на відповідача.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, зазначив що сторони не перебувають у господарських відносинах стосовно купівлі-продажу теплової енергії - договір не укладався. Крім того, відповідач зазначив, що Головне управління юстиції в Запорізькій області не користується вказаним приміщенням та не споживає теплову енергію, що до нього поставляється, а відтак вимога про стягнення вартості безпідставно набутого майна є необґрунтованою.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також ретельно дослідивши додатково надані сторонами докази, встановив наступні обставини:

На підставі Договору позички № 2 від 02.03.2011 з урахуванням додаткової угоди від 03.06.2011 та рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 46 від 16.02.2011 КП «Виробниче ремонтно-експлуатаційне об'єднання №9» передало Головному управлінню юстиції у Запорізькій області у безоплатне користування нежитлове приміщення в будинку №22 по вул. Кіяшка у м. Запоріжжі, загальною площею 418,06 кв.м. для користування протягом строку дії договору (з 02.03.2011 до 02.02.2014).

Згідно п. 2 рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 46 від 16.02.2011 на відповідача, як користувача приміщення покладено обов'язок укласти договори з постачальниками комунальних послуг.

Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» також визначено прямий обов'язок споживача своєчасно укласти договір з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Пунктом 4 Правил користування тепловою енергією № 1198 від 03.10.2007р. передбачено, що користування споживачем тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії.

Відповідач, всупереч вимогам діючого законодавства та рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 46 від 16.02.2011 не уклав з Концерном «Міські теплові мережі» договір на відпуск теплової енергії до об'єкту теплопостачання (нежитлового приміщення в будинку №22 по вул. Кіяшка у м. Запоріжжі, загальною площею 418,06 кв.м.).

Відповідно до Статуту Концерну «Міські теплові мережі», предметом його діяльності є виробництво теплової енергії, розподілення її для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій, її збут та інше.

Відповідно до Закону України «Про природні монополії» Концерн «Міські теплові мережі» відноситься до суб'єктів природної монополії. Як монополіст такої природної монополії, відповідно до ст.19 Закону України «Про теплопостачання» позивач не може відмовити у постачанні теплової енергії за наявності технічної можливості, а також йому заборонено відключати споживачів від системи теплопостачання в опалювальний сезон.

Приміщення що передані відповідачу за договором позички № 2 від 02.03.2011 знаходяться у житловому будинку та мають єдину, невідокремлену систему теплопостачання з будинком, тому Концерн «Міські теплові мережі» не мав технічної можливості та правових підстав відключити зазначені приміщення від системи централізованого опалення будинку.

Протягом жовтня - грудня 2013 року до приміщення, що знаходиться у користуванні відповідача позивачем була поставлена теплова енергія на загальну суму 25859,44 грн.:

- жовтень 2013 року - 7249,32 грн.;

- листопад 2013 року - 8387,12 грн.;

- грудень 2013 року - 10223,00 грн.

Оскільки житловий будинок не обладнаний приладом обліку теплової енергії, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховувався відповідно до теплового навантаження з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді, як того вимагають Привила користування тепловою енергією.

Статтею 11 Цивільного кодексу України закріплено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має права вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

27.06.2014 позивач направив на адресу відповідача претензію (вимогу) № 2055/-09 про погашення заборгованості в сумі 25859,44 грн. на протязі семи днів від дати пред'явлення вимоги.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Відповідач вимогу позивача про сплату вартості поставленої теплової енергії залишив без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування деліктної відповідальності (зобов'язання з відшкодування шкоди) необхідною є наявність складу правопорушення, а саме:

1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи;

2) шкідливого результату такої поведінки (шкоди);

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою;

4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи і спричинила заподіяння позадоговірної шкоди.

Під шкодою розуміють зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага. Зменшення або втрата майна потерпілого тягне за собою виникнення майнової шкоди, а особистого блага - немайнової шкоди.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою правопорушника і шкодою, яка зазнала потерпіла сторона, полягає в тому що: 1) протиправна поведінка завжди передує у часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи, бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Вина у цивільному праві розглядається як психічне ставлення особи до своєї протиправної поведінки та її наслідків.

Частиною 2 ст. 1192 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Виходячи із змісту зазначених норм, можна дійти висновку, що постачання теплової енергії на об'єкт теплопостачання, внаслідок відсутності у позивача можливості відключення, породило у відповідача обов'язок оплатити вартість поставленої теплової енергії, при цьому вартість поставленої теплової енергії є ні чим іншим, як збитками позивача.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з Головного управління юстиції у Запорізькій області 25859,44 грн. збитків у вигляді вартості поставленої теплової енергії , заявлені позивачем правомірно та обґрунтовано, підтверджені зібраними у справі доказами, а тому підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються, виходячи з наступного:

З приводу відсутності укладеного договору як підстави для оплати поставленої теплової енергії слід зазначити, що саме відповідач повинен був звернутися до позивача для укладання договору на теплопостачання, і мав це зробити одразу після укладання договору позики № 2 від 02.03.2011 та акту приймання-передачі. Натомість, матеріали справи не містять жодного доказу такого звернення.

Також суд вважає безпідставними та недоведеними доводи відповідача про невикористання спірного приміщення. Слід зазначити, що в п. 1.3 Договору позички № 2 від 02.03.2011 зазначено, що його укладено на підставі глави 60 Цивільного кодексу України з урахуванням глави 58 Цивільного кодексу України (оренда). В силу вказаного договору та діючого законодавства, яке регулюють орендні правовідносини відповідач самостійно визначає режим свого находження в приміщенні. Нарахування будь-яких платежів та платежів за надані комунальні послуги, в тому числі теплопостачання, розпочинається з моменту укладання договору та оформлення акту приймання-передачі, не залежно від того коли саме розпочато експлуатацію об'єкта.

Судові витрати у справі слід віднести на відповідача, оскільки спір з його вини доведено до судового вирішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Головного управління юстиції у Запорізькій області (пр. Леніна, буд. 164, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69107; код. ЄДРПОУ 02891463) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (бул. Гвардійський, буд. 137, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69091, код ЄДРПОУ 32121458) 25859 (двадцять п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 44 коп. збитків та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В засіданні 26.12.2014р. оголошена вступна і резолютивна частини рішення. Рішення в повному обсязі складено і підписане 29.12.2014р.

Суддя Гончаренко С.А.