Ухвала суду № 42023138, 18.12.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2014 р. Справа № 876/10275/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю представників: позивача Шпуганича В.П., відповідача Гайовча В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 року у адміністративній справі №807/568/14 за позовом Благодійного малого підприємства «Дар» до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Благодійне мале підприємство «Дар» звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Хустської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 лютого 2014 року за №0000042200.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 05 лютого 2014 року №0000042200. Стягнуто з Державного бюджету на користь Благодійного малого підприємства «Дар» понесені ним судові витрати у розмірі 182,70 грн.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в які вказує на те, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи та суперечать нормам матеріального права. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи, представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав вказаних у сказі, проси постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Зазначив, що підприємством первинні бухгалтерські документи оформлені належним чином, тому надавали право позивачу віднести до складу податкового кредиту суму 50 000,00 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 8, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, наказу від 10 січня 2014 року №1 працівниками Хустської об'єднаної державної податкової інспекції проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Голден Україна» за грудень 2012 року.

В результаті даної перевірки виявлено порушення п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме завищення податкового кредиту по податку на додану вартість в сумі 50 000,00 грн. по взаєморозрахунках з ТОВ «Голден Україна» за грудень 2012 року, в результаті чого перевіркою зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (грудень) 2012р. в сумі 50 000,00 грн., про що складено акт №11/19103659/22 від 24 січня 2014 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 05 лютого 2014 року винесено податкове повідомлення - рішення №0000042200.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що висновки відповідача про порушення позивачем п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає дійсним обставинам справи та прийняте з порушенням норм чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року №88 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за №168/704), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З акту перевірки вбачається, що в порушення вимог п. 198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п. 201.6 ст. 201 ПК України, позивачем сформовано податковий кредит на підставі неіснуючих операцій, які відповідно не можуть використовуватись в оподаткованих операціях, та податкових накладних виписаних ТОВ «Голден Україна».

Висновки відповідача про нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ «Голден Україна» ґрунтуються на фактах, встановлених в результаті перевірки позивача, та на висновках, які викладені в акті документальної позапланової невиїзної перевірки, а також акті перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Проте з такими висновками відповідача погодити ь не модна з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що між позивачем (Генеральний підрядник) та ТзОВ «Голден Україна» (Субпідрядник) 01.11.2012 р. укладено субпідрядний контракт №6 на виконання робіт на території Житомирського заводу ПАТ «Ліктрави» по виконанню додаткових ремонтно - будівельних робіт в складі готової продукції на території Житомирського заводу ПАТ «Ліктрави».

Виконання вказаного договору позивач підтверджує наступними первинними документами: актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, виписками з банку з розрахункового рахунку позивача про оплату прийнятих робіт від ТзОВ «Голден Україна», документами бухгалтерського обліку.

Податкові накладні позивачем було відображено в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Оплата субпідрядних робіт відображена у Журналі ордері і відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Відповідно до пп.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пп.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Форма та порядок заповнення податкової накладної передбачені ст. 201 ПК України, відповідно до п. 201.1 якої платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у даному пункті.

Згідно п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України.).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із п.п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 ПК України. сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином Податковим кодексом України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

На основі отриманих податкових накладних, суми ПДВ включені позивачем до складу податкового кредиту та відображені в деклараціях по податку на додану вартість за відповідні періоди.

Таким чином, судом встановлено, що всі спірні господарські операції відображені в бухгалтерському обліку позивачем правильно, тобто з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках. При цьому суд зазначає, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Разом з цим, суд звертає увагу, що згідно листа Вищого адміністративного суду від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Що стосується посилань апелянта на пояснення гр. ОСОБА_3, то такі по - перше дані ним в ході телефонної розмови та поясненням може бути надана оцінка лише після винесення вироку у кримінальній справі, який би набрав законної сили, що може свідчити про протиправну діяльність посадових осіб контрагентів позивача.

Окрім того, ТзОВ «Голден Україна» було зареєстровано платником ПДВ та володіло ліцензією серії АД №040585 від 08.06.2012 р. на здійснення будівельних робіт.

Таким чином, приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 року у адміністративній справі №807/568/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

В.М. Каралюс

Повний текст ухвали складено 23.12.2014р.