Постанова № 42023136, 25.12.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2014 року Справа № 89491/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Клюби В. В., Кухтея Р. В.;

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О. А.;

представника відповідача - Ляховича Д. П.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківськ та приватного підприємства фірма «Доліакт» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року в справі за позовом приватного підприємства фірма «Доліакт» до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківськ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2011 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву приватного підприємства фірма «Доліакт» до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківськ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківськ № 0000182301/0 від 25 лютого 2011 року, яким ПП фірма «Доліакт» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 15752,50 грн., в тому числі за основним платежем 12602,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 3150,50 грн.; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківськ № 0000192301/0 від 25 лютого 2011 року, яким ПП фірма «Доліакт» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 47936,25 грн., в тому числі за основним платежем 38349,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 9587,25 грн.; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківськ № 0000122201/0 від 25 лютого 2011 року, яким до ПП фірма «Доліакт» застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 8477802,94 грн. за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківськ № 0000112201/0 від 25 лютого 2011 року, яким до ПП фірма «Доліакт» застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1360,00 грн. за недекларування валютних цінностей, що знаходяться за межами України.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що господарські відносини між позивачем і ТзОВ «Алтва» були реальними, підтверджуються належними первинними документами. Також зазначено, що штрафні санкції за порушення вимог ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» були застосовані до позивача поза межами строку, встановленого ст. 250 ГК України.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Івано-Франківськ № 0000182301/0 та № 0000192301/0 від 25 лютого 2011 року про визначення сум податкових зобов'язань за платежами - податок на прибуток приватних підприємств та податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківськ та приватним підприємством фірма «Доліакт», подано апеляційні скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду, в яких висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківськ зазначено, що взаємовідносини позивача з ТзОВ «Алтва» не підтверджуються належним чином оформленими первинними документами. Також вказано, що згідно листів Івано-Франківської філії ВАТ «Кредобанк» та ПАТ «СведБанк» у м. Києві позивачем порушено строки розрахунків в іноземній валюті по контрактах між ним та фірмами «Star Contractors Limited», «Granada Tex LTD» та «VANE LCC». Крім того, перевіркою встановлено, що ПП фірма «Доліакт» не проведено декларування валютних цінностей, що незаконно знаходяться за межами України.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги приватного підприємства фірма «Доліакт» зазначено, що ДПІ в м. Івано-Франківську безпідставно застосовано до ПП фірма «Доліакт» штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 8477802,94 грн. за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги ДПІ в м. Івано-Франківську підтримав та просить таку задовольнити, а вимоги апеляційної скарги ПП фірма «Доліакт» заперечив та просить таку залишити без задоволення.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, суд, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим здійснювати розгляд справи за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу ДПІ в м. Івано-Франківську слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу ПП фірма «Доліакт» - задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що ПП фірма «Доліакт» є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 12868746 від 31 травня 2001 року.

ДПІ в м. Івано-Франківську з 24 січня 2011 року по 04 лютого 2011 року було проведено виїзну планову перевірку ПП фірма «Доліакт» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період 01 квітня 2008 року по 30 вересня 2010 року, за наслідками якої відповідачем 11 лютого 2011 року складено акт № 713/23-1/23801576.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в зв'язку з чим відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення за № 0000182301/0 від 25 лютого 2011 року, яким визначено позивачу податкове зобов'язання зі сплати податку на прибуток в розмірі 15752,50 грн., в тому числі 12602,00 грн. за основним платежем та 3150,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Перевіркою також встановлено порушення п.1.4 ст.1, п.п. 7.4.1, п.п 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та винесено податкове повідомлення-рішенням № 0000192301/0 від 25 лютого 2011 року, яким позивачу збільшено суму ПДВ на 38349,00 грн. за основним платежем та на 9587,25 грн. за штрафною фінансовою санкцією. Крім того, в ході перевірки було встановлено порушення позивачем Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та рішенням за № 0000122201/0 від 25 лютого 2011 року застосовано до ПП фірма «Доліакт» штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 8477802,94 грн. Перевіркою також встановлено порушення п.1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами», ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та податковим повідомленням-рішенням за № 0000112201/0 від 25 лютого 2011 року застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1360,00 грн.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності податкових повідомлень-рішень № 0000182301/0, № 0000192301/0 та № 0000112201 від 25 лютого 2011 року вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, яка діяла на момент спірних господарських операцій), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст.5 вказаного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За положеннями пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Встановлено, що ПП фірма «Доліакт» у квітні 2010 року придбало у ПП фірми «Алтва» мокросолену шкіру ВРХ в кількості 12354,837 кг.

Факт придбання позивачем у ПП фірма «Алтва» в 2010 році мокросоленої шкіри ВРХ, на загальну суму 405796,31 грн., в тому числі ПДВ 67632,72 грн., а також виконання зобов'язань вказаного суб'єкта господарювання перед позивачем, підтверджуються копіями видаткової накладної № АА-0000020 від 26 квітня 2010 року та податкової накладної № 20 від 26 квітня 2010 року.

В акті перевірки № 18408/23-1/25069085 від 05 листопада 2010 року є посилання на те, що ПП фірма «Алтва» за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2010 року допустило порушення ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного Кодексу України в зв'язку з нікчемністю правочинів із ПП «Альфа Ресурс».

Суд апеляційної інстанції зазначає, що підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування є реальність господарських операцій та реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем правомірно включено до податкового кредиту по податку на додану вартість 38349,00 гривень, а також правомірно сформовано склад валових витрат, що виключає допущення позивачем заниження податку на прибуток в сумі 50407,00 гривень.

Крім того, актом перевірки від 11 лютого 2011 року за № 713/23-1/23801576 встановлено порушення позивачем ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Встановлено, що між позивачем та нерезидентом «Granada Tex LTD» (Нова Зеландія) було укладено контракти за № 065 від 26 жовтня 2007 року та № 23 від 22 червня 2009 року, з нерезидентом «Star Contractors Limited» (Беліз) укладено контракт за № 055 від 21 квітня 2008 року, та з нерезидентом «VANE LCC» (США) укладено контракт за № 017 від 19 травня 2009 року на поставку напівфабрикату вет-блу із шкур ВРХ.

Згідно листів Івано-Франківської філії ВАТ «Кредобанк» та ПАТ «СведБанк» у м. Києві позивачем порушено строки розрахунків в іноземній валюті по вказаних контрактах.

Крім того перевіркою встановлено, що ПП фірма «Доліакт» не проведено декларування валютних цінностей, що незаконно знаходяться за межами України.

На підставі встановлених даних, Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 лютого 2011 року № 0000122201/0, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 8477802,94 грн. за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та податкове повідомлення рішення від 25 лютого 2011 року № 0000112201/0, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1360,00 грн. за недекларування валютних цінностей, що знаходяться за межами України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

В ст. 4 цього Закону зазначено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» встановлено, що суб'єктам підприємницької діяльності України, незалежно від форм власності, у десятиденний строк необхідно продекларувати у Національному банку України наявність (або відсутність) з визначенням сум усіх належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, в тому числі одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України; подати Головній державній податковій інспекції України декларацію щодо сум на їх рахунках у банках та інших іноземних фінансових установах, а також щодо сум надходжень валютних цінностей у вигляді доходів (дивідендів), одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України. Надалі декларування суб'єктами підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, наявності належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, здійснюється щоквартально (стаття 1 Указу).

Статтею 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено зобов'язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, в якій зазначено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

За невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України (ст. 16 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).

Відповідно до ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Штрафні (фінансові) санкції, з приводу правомірності яких виник спір, за своєю правовою сутністю є адміністративно-господарськими санкціями.

Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом (ст. 250 ГК України).

Однак, суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновками суду першої інстанції про те, що пеня за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті є адміністративно-господарською санкцією, строки застосування якої передбачені ст. 250 Господарського кодексу України, не може погодитися з правильністю обчислення судом обмежувального річного строку з огляду на наступне.

Штрафну фінансову (санкцію) в розмірі 8477802,94 грн. податковим органом було застосовано до позивача на підставі Розрахунку нарахування пені за порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків ПП фірма «Доліакт» за період з 01 липня 2009 року по 30 вересня 2010 року.

Оскільки порушення вимог ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є триваючим (здійснюється безперервне невиконання вимог ст. 1 зазначеного закону і може бути припинено виконанням таких вимог), то адміністративно-господарські санкції за таке порушення можуть бути застосовані тільки у межах річного строку з моменту їх виявлення.

Відповідно, такі санкції мають бути застосованими за кожен день прострочення за період з 11 лютого 2010 року і обмежуватись 30 вересня 2010 року (датою останнього дня періоду, що перевірявся).

Відтак, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківськ від 25 лютого 2011 року № 0000122201/0 є правомірним в частині застосування штрафних санкцій на суму 6614258,92 грн., що підтверджується Розрахунком нарахуванням пені за порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків ПП фірма «Доліакт» за період з 11 лютого 2010 року по 30 вересня 2010 року, а в частині застосування штрафних санкцій на суму 1863544,02 грн. - є неправомірними та підлягає скасуванню.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, необ'єктивно і всебічно не з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги ПП фірма «Доліакт» частково спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 158-163, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківськ - залишити без задоволення, а апеляційну скаргу приватного підприємства фірма «Доліакт» -задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду 04 серпня 2011 року в справі № 2а-2146/11/0970 - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов приватного підприємства фірма «Доліакт» до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківськ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в цій частині - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківськ від 25 лютого 2011 року № 0000122201/0 в частині застосування штрафних санкцій на суму 1 863 544 (один мільйон вісімсот шістдесят три тисячі п'ятсот сорок чотири) гривні 02 (дві) копійки.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківськ від 25 лютого 2011 року № 0000122201/0 в частині застосування штрафних санкцій на суму 6 614 258 (шість мільйонів шістсот чотирнадцять тисяч двісті п'ятдесят вісім) гривень 92 (дев'яносто дві) копійки - залишити в силі.

В решті постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду 04 серпня 2011 року в справі № 2а-2146/11/0970 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення постанови в повному обсязі відкладено - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: В. В. Клюба

Р. В. Кухтей

Постанову складено в повному обсязі 26 грудня 2014 року.