Постанова № 42023128, 17.12.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 року Справа № 876/4986/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Дяковича В.П., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради про визнання дій неправомірними,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради (далі - УПСЗН Калуської МР), в якому просила визнати неправомірними дії відповідача по невиплаті щорічної допомоги на оздоровлення за 2013 рік та зобов'язати відповідача виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за 2013 рік в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії та інвалідом ІІІ групи. Відповідно до п.2 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідач повинен був виплатити їй щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат за 2013 рік, однак неправомірно виплатив їй щорічну допомогу на оздоровлення за 2013 рік в розмірі 90 гривень.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24 березня 2014 року позов задоволений. Визнано неправомірними дії відповідача щодо невиплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2013 рік у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат. Зобов'язано УПСЗН Калуської МР нарахувати та виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2013 рік, відповідно до вимог ст.і 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 4-х мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, з врахуванням виплачених сум.

Відповідач - УПСЗН Калуської МР оскаржило постанову суду першої інстанції. Вважає, що вона винесена без належного з'ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати і прийняти нову, якою відмовити в позові.

В апеляційній скарзі зазначає, що пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2013 рік» встановлено, що у 2013 році положення ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік. Тому відповідачем правомірно спірна виплата проведена у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а постанова суду - скасуванню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, що підтверджується відповідним посвідченням та є інвалідом третьої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи (а.с.5-6).

Відповідно до п. 2 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", інвалідам ІІІ групи виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 4-х мінімальних заробітних плат, тому позивач звернулася до відповідача про здійснення виплати такої допомоги. Однак, листом від 31.01.2014 року УПСЗН Калуської міської ради відмовило позивачу у виплаті щорічної допомоги на оздоровлення за 2013 рік через відсутність достатнього фінансування з Державного бюджету (а.с.13).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що дії відповідача щодо відмови виплати позивачу допомоги на оздоровлення за 2013 рік у розмірі, визначеному ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є протиправними, оскільки, виходячи з принципів адміністративного судочинства - верховенства права та пріоритетності законів над іншими нормативними актами, державою забезпечені правові гарантії захисту прав і свобод людини, у тому числі і відносно осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які визначаються відповідною статтею Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Статтею 48 вказаного Закону передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам ІІІ групи у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Поряд з цим, пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет на 2013 рік» встановлено, що у 2013 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік. Зазначені норми Закону не визнані неконституційними.

Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» установлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи - інвалідам III групи та дітям-інвалідам, розмір щорічної допомоги на оздоровлення - 90 гривень.

Вищезазначені положення Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік», прийняті пізніше ніж Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", неконституційними не визнавалися. Також чинними є положення Постанови № 562.

Враховуючи викладене та висновки Конституційного Суду України, наведені у Рішенні від 03.10.1997 року № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України), колегія суддів апеляційної інстанції прийшла висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню закон, який був прийнятий пізніше, тобто Закон України «Про Державний бюджет на 2013 рік», а також Постанова Кабінету Міністрів України № 562.

Таким чином, відповідачем правомірно здійснювалась виплата допомоги на оздоровлення за 2013 рік у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 202 КАС України однією з підстав для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З врахуванням того, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, доводи апеляційної скарги є підставними та обгрунтованими, постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової, якою в позові ОСОБА_1 слід відмовити.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі помилково не вирішив питання про сплату апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».

Оскільки даний спір носить немайновий характер, розмір судового збору, який підлягає сплаті при поданні апеляційної скарги позовної заяви становить 36,54 гривень. Тому апеляційний суд прийшов до висновку про стягнення з апелянта - УПСЗН Калуської МР судового збору за подання до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги у розмірі 36,54 грн за реквізитами: одержувач -Державний бюджет Галицького району м. Львова, код ЄДРПОУ - 38007573, рахунок - 31219206781004, банк одержувача -ГУДКУ у Львівській області, МФО банку - 825014, призначення платежу -судовий збір за подання апеляційної скарги, код - 34668371.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

постановив :

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради задовольнити.

Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2014 року у справі № 345/1040/14-а - скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради в користь Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 36,54 гривень.

Постанова є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Л.П. Іщук

Судді В.П. Дякович

Т.В. Онишкевич