Постанова № 42023129, 17.12.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 року Справа № 876/7228/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іщук Л.П.

суддів Дяковича В.П., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.,

представника апелянта Жупан Ж.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, третіх осіб, Державної казначейської служби України у Закарпатській області, Воловецької районної ради у Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, третіх осіб - Державної казначейської служби України у Закарпатській області, Воловецької районної ради у Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльнності відповідача, як суб'єкта владних повноважень, стосовно вчасної невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні і просив стягнути із розрахункових рахунків Головного управління Міндоходів у Закарпатській області одноразову грошову допомогу у розмірі 102464 гривень, матеріальну шкоду в розмірі 7750 гривень, моральну шкоду в розмірі 57350 гривень, індексацію вчасно невиплачених грошових коштів та компенсацію витрат частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат в розмірі 24532 гривень.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у зв'язку з його звільненням з органів податкової міліції йому належала до виплати одноразова грошова допомога у відповідності до п. 10, 14 Постанови КМУ №393 від 17.07.1992 року, однак, на час звернення до суду така допомога йому не виплачена. Вважає, що бездіяльністю відповідача порушене його право на отримання грошової допомоги при звільненні і заподіяна матеріальна, моральна шкода, яку просить відшкодувати.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року позов задоволений частково. Визнана протиправною бездіяльність ДПА у Закарпатській області, правонаступником якої є Головне управління Міністерства доходів і зборів України у Закарпатській області щодо непроведення виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги при його звільненні, передбаченої п.10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393; стягнуто з Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на користь позивача одноразову грошову допомогу в розмірі 102464,20 гривень і моральну шкоду в розмірі 2000 гривень. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач - Головне управління Міндоходів у Закарпатській області оскаржило постанову суду першої інстанції. Вважає, що оскаржувана постанова винесена без належного з'ясування обставин справи, з порушенням норм матеріального права, просить її скасувати і прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» виплата одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби здійснюється центральними органами виконавчої влади за рахунок коштів Державного бюджету України.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з підстав, що у ній зазначені.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а постанова суду - скасуванню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 працював завідувачем сектором боротьби з ухиленням від сплати податків Ужгородського міжрайонного відділу податкової міліції ДПІ у м.Ужгороді. Наказом ДПА України від 14 червня 2006 року № 587-о "Про відрядження працівників податкової міліції" ОСОБА_2 був відряджений до Воловецької районної ради із залишенням в кадрах податкової міліції ДПА України, як обраний головою Воловецької районної ради Закарпатської області і звільнений з посади завідувача сектором боротьби з ухиленням від сплати податків Ужгородського міжрайонного відділу податкової міліції ДПІ у місті Ужгороді. На підставі висновку МСЕК № 0381154 від 26.01.2010 року ОСОБА_2 встановлена інвалідність ІІІ групи у зв'язку з отриманням травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків. Наказом №130-О Державної податкової адміністрації України від 15.02.2010 року позивач був звільнений у відставку у зв'язку з хворобою відповідно до п. «б» ст. 65 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України на підставі рапорту від 02.02.2010 року.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що, оскільки останнім місцем роботи позивача була ДПА у Закарпатській області, то відповідно до п. 14 Постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року саме відповідач зобов'язаний виплатити одноразову грошову допомогу у відповідності до п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України № 393.

З такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, вважає їх помилковими і зробленими внаслідок неповного з'ясування та аналізу обставин справи.

Нормативно-правовими актами, які встановлюють право на отримання та порядок виплати одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовців та деяких інших осіб є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Постанова Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі- Постанова Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до абз. 4 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України № 393).

Згідно із абзацом 2 п. 14 Постанови Кабінету Міністрів України № 393 військовослужбовцям, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, звільненим із служби безпосередньо з посад, які вони займали в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі, виплата одноразової грошової допомоги у випадках, передбачених пунктом 10 цієї постанови, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких військовослужбовці та зазначені особи працювали.

Оскільки, як встановлено з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 наказом ДПА України від 14 червня 2006 року № 587-о "Про відрядження працівників податкової міліції" ОСОБА_2 був відряджений до Воловецької районної ради із залишенням в кадрах податкової міліції ДПА України, перебував на службі в ДПА України до 2010 року і був звільнений наказом ДПА України №130-О від 15.02.2010 року з податкової міліції у відставку у зв'язку з хворобою відповідно до п. «б» ст. 65 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України, але не був звільнений безпосередньо з посади, яку він займав у органі місцевого самоврядування, то колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що виплату одноразової грошової допомоги позивачу при звільненні зі служби повинна провести ДПА України.

Позовні вимоги до Головного управління Міндоходів у Закарпатській області є безпідставними і до задоволення не підлягають, оскільки позивач ніколи не працював у ДПА України в Закарпатській області і відповідач не порушував жодних прав чи інтересів позивача.

Таким чином, позивач звернувся до неналежного відповідача, який не повинен відповідати за позовом, а належним відповідачем у справі є ДПА України, на службі в якій перебував позивач до 2010 року і з якої був звільнений.

Таким чином, посилання апелянта на положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», відповідно до яких виплата одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби здійснюється центральними органами виконавчої влади, зі служби в яких звільняється особа, за рахунок коштів Державного бюджету України, є підставними та обгрунтованими.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ст. 202 КАС України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

постановив :

Апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у Закарпатській області задовольнити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року у справі № 807/767/14 - скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий Л.П. Іщук

Судді В.П. Дякович

Т.В. Онишкевич

Постанова складена в повному обсязі 23.12.2014 року