Ухвала суду № 42023122, 17.12.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 р. Справа № 876/3605/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іщук Л.П.

суддів Дяковича В.П., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.,

представника позивача Тунського А.Р.,

представника відповідача Чижевського М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства «Монбуд» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 року у справі за позовом приватного підприємства «Монбуд» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватне підприємство «Монбуд» (далі - ПП «Монбуд») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Дрогобицька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000412211 та №0000402211 від 24.01.2014 року.

Вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, а зроблені в акті перевірки висновки про відсутність господарських відносин з ТзОВ «БК «АРС» та ТзОВ «Лідерком» безпідставними, оскільки позивач підтвердив здійснення операцій із зазначеними контрагентами первинними бухгалтерськими документами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач - ПП «Монбуд» оскаржило постанову суду першої інстанції. Вважає, що вона винесена без належного з'ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального права, просить постанову суду скасувати і прийняти нову, якою задовольнити позов.

В апеляційній скарзі зазначає, що позивачем підтверджена відповідними документами реальність здійснення господарських операцій з контрагентами, обгрунтовано та правомірно сформований податковий кредит, а також у ПП «Монбуд» наявні належно оформлені первинні документи, що підтверджують витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП «Монбуд» як суб'єкт підприємницької діяльності зареєстрований виконавчим комітетом Трускавецької міської ради 15.05.2006 року та перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 24.05.2006 року за № 2495/10, станом на день перевірки - в Дрогобицькій ОДПІ Трускавецьке відділення, є платником податку на додану вартість.

Дрогобицькою ОДПІ проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях придбання товарів (робіт, послуг) з ТзОВ «БК «АРС» за період з 01.08.2011 року по 30.09.2011 року та ТзОВ «Лідерком» за період з 01.01.2011 року по 31.01.2012 року та подальшого їх використання у господарській діяльності, за результатами якої складений акт № 214/22-11/34358216 від 12.11.2013 року, на підставі якого контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000402211 від 24.01.2014 року про збільшення ПП «Монбуд» грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 20724 гривень; № 0000412211 від 24.01.2014 року про збільшення ПП «Монбуд» грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 22803 гривень.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що господарські операції позивача з ТзОВ «БК «АРС» та ТзОВ «Лідерком» не мали реального характеру, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийняття ним оскаржуваних повідомлень-рішень, надавши суду достатні та беззаперечні докази в обгрунтування обставин, на яких грунтуються його заперечення.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 138.2. Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до пп. 139.9 ст. 139 Податкового кодексу України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до етапі 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати - ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що для підтвердження господарських операцій з ТзОВ «БК «АРС» та ТзОВ «Лідерком» позивачем надано ряд документів: договір підряду №04-11-СБ від 03.10.2011 року, договір підряду №01-12-СП від 11.01.2012 року, укладених між ПП «Монбуд» (замовник) та ТзОВ «Лідерком» (підрядник) у яких визначено, що замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати на платних засадах ремонтно-будівельні роботи на його об'єкті ремонту, згідно кошторисної документації, будівельних норм і правил, графіків виконання робіт, договірна ціна динамічна, передбачена в додатках до договору; договір підряду №03-11-СБ від 01.08.2011 року, укладений між ПП «Монбуд» (замовник) та ТзОВ «БК «АРС» (підрядник), у якому визначено, що замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати на платних засадах ремонтно-будівельні роботи на його об'єкті ремонту, згідно кошторисної документації, будівельних норм і правил, графіків виконання робіт, договірна ціна динамічна, передбачена в додатках до договору; копію свідоцтва про державну реєстрацію ТзОВ «Лідерком», копію свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, копію ліцензії, видану ТзОВ «Лідерком», №АВ 589907; копію свідоцтва про державну реєстрацію ТзОВ «Будівельна компанія «АРС»», копію свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, копію ліцензії №АВ 557285; довідку про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат/ за листопад 2011 року; акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2011 року; довідку про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат/ за жовтень 2011 року; акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року; акт приймання-здавання матеріалів поставки замовника від 16 листопада 2011 року; акт приймання-здавання матеріалів поставки замовника від 24 жовтня 2011 року; податкові накладні №756 від 24.01.2012 року, № 352 від 16.11.2011 року, № 453 від 24.10.2011 року; копії платіжних доручень; довідку про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат/ за вересень 2011 року, акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року, акт приймання-здавання матеріалів поставки замовника без дати та номера, довідка про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат/ за серпень 2011 року; податкові накладні № 372 від 21.09.2011 року, № 600 від 23.08.2011 року.

Однак, позивачем не надано додатків до договорів, хоч договорами передбачено виконання робіт відповідно до таких документів та оплата таких робіт.

Крім того, як вбачається з п.10.5 договору підряду № 01-11 від 04 січня 2011 року, укладеного між ЗАТ СГК «Дніпро-Бескид» та ПП «Монбуд», жодна сторона не має права передавати свої права за цим договором третій стороні без письмової згоди другої сторони, однак така письмова згода відсутня. У листі ПрАТ СГК «Дніпро-Бескид» №198/01 від 28.02.2014 року зазначено, що ремонті роботи за серпень, вересень, жовтень, листопад 2011 року виконувало ПП «Монбуд». В актах приймання виконаних робіт за даний період 2011 року між ЗАТ СГК «Дніпро-Бескид» та позивачем не зазначено субпідрядника.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність реальності господарських операцій позивача з ТзОВ «БК «АРС» та ТзОВ «Лідерком».

Доводи апелянта про правомірність формування ПП «Монбуд» податкового кредиту спростовуються встановленими обставинами справи, не підтверджені належними доказами і не взяті судом апеляційної інстанції до уваги через встановлення факту нереальності господарських відносин позивача з контрагентами - ТзОВ «БК «АРС» та ТзОВ «Лідерком».

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність прийнятої постанови, а тому постанову суду слід залишити без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

ухвалив :

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Монбуд» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 року у справі № 813/946/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий Л.П. Іщук

Судді В.П. Дякович

Т.В. Онишкевич

Ухвала складена в повному обсязі 23.12.2014 року