Ухвала суду № 42023121, 18.12.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2014 року Справа № 876/15617/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «ЮПІ» до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «ЮПІ» (далі - ПП «ЮПІ») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівської області (далі - Городоцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 серпня 2013 року № 0000802200 та №0000812200.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000802200 від 12 серпня 2013 року, № 0000812200 від 12 серпня 2013 року.

Із таким судовим рішенням не погодилася Городоцька об'єднана державна податкова інспекція, подавши апеляційну скаргу, в якій вказала на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Просила скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про відмову в задоволенні адміністративного позову. В якості обґрунтування зазначила, що за наслідками перевірки позивача було встановлено порушення позивачем при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість з вартості товарів, отрманих від ТзОВ «БК АТР Груп», ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Євробуд», оскільки факт поставки таких товарів саме вказаними контрагентами не доведений, крім того вказані підприємства-контрагенти позивача відсутні за місцезнаходженням, на підтвердження чого є відповідні акти перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва. Також встановлено неможливість цих підприємств самостійно здійснювати фінансово-господарську діяльність через відсутність у них виробничих потужностей та трудових ресурсів. Посадові особи цих підприємств визнали, що не проводили особисто господарської діяльності. Тому, на думку податкового органу, спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу правомірно донараховано податкові зобов'язання та застосовані штрафні санкції, а також зменшено суму від'ємного значення по податку на додану вартість.

Представник апелянта Холявка І.Я. у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та дав пояснення, аналогічні викладеним в ній доводам.

Представник позивача Дубас В.М. заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та пояснив, що суд правильно вирішив публічно-правовий спір з урахуванням норм чинного законодавства та практики судів вищих інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, в межах викладених в ній доводів, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Городоцькою ОДПІ була проведена позапланова виїзна документальна перевірка приватного підприємства «ЮПІ» з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп» за березень 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року, з ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Євробуд» за жовтень 2011 року, з ТОВ «Гарант-буд-сервіс» за листопад 2011 року.

За наслідками перевірки складено акт №404/22-00/31099867 від 17.07.2013 р., згідно якого встановлено порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в в результаті чого:

- за березень 2011 року завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду (ряд. 19 декларації) на суму 14056 грн., занижено нараховану суму податку на додану вартість (ряд. 25 декларації) в сумі 32205 грн. та завищено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 24 декларації) на суму 3463 грн. за рахунок взаємовідносин з ТзОВ «БК АТР ГРУП».

- за травень 2011 року завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду (ряд. 19 декларації) на суму 8160 грн., за рахунок взаємовідносин з ТзОВ «БК АТР ГРУП».

- за червень 2011 року занижено нараховану суму податку на додану вартість (ряд. 25 декларації) в сумі 51697 грн. та завищено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 24 декларації) на суму 23823 грн. за рахунок взаємовідносин з ТзОВ «БК АТР ГРУП».

- за липень 2011 року занижено нараховану суму податку на додану вартість (ряд. 25 декларації) в сумі 3769грн. за рахунок взаємовідносин з ТзОВ «БК АТР ГРУП».

- за серпень 2011 року занижено нараховану суму податку на додану вартість (ряд. 25 декларації) в сумі 16192 грн. за рахунок взаємовідносин з ТзОВ «БК АТР ГРУП».

- за вересень 2011 року занижено нараховану суму податку на додану вартість (ряд. 25 декларації) в сумі 6100 грн. за рахунок взаємовідносин з ТзОВ «БК АТР ГРУП».

- за жовтень 2011 року завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду (ряд. 19 декларації) на суму 8623 грн., та занижено нараховану суму податку на додану вартість (ряд. 25 декларації) в сумі 19057 грн. за рахунок взаємовідносин з ТзОВ «Будівельно-торгова компанія «Євробуд».

- за листопад 2011 року завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду (ряд. 19 декларації) на суму 32820 грн. за рахунок взаємовідносин з ТзОВ «Гарант-буд-сервіс».

12 серпня 2013 року Городоцькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000802200, яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 140302 грн., в тому числі: за основним платежем в розмірі 129020 грн. та штрафними санкціями - 11282 грн.; № 0000812200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 90945 грн.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з таких підстав.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійсненні операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї з подій, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно з статтею 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документами, які містять відомості про вище вказані господарські операції та підтверджують їх здійснення є договори на придбання продукції, податкові накладні, видаткові накладні та платіжні документи які були предметом перевірки, та які містять весь перелік відомостей та реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Як вбачається з акту перевірки, податковий орган дійшов висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість через відсутність реального виконання правочинів, які були укладені між позивачем та ТзОВ «Будівельна компанія АРТ Груп», ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТзОВ «Будівельна компанія «Євробуд».

Однак такі висновки податкового органу є безпідставними з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТзОВ «Будівельна компанія АРТ Груп» (Продавець) та ПП «ЮПІ» (Покупець) укладено ряд договорів купівлі-продажу №2402 від 24.02.2011 р., №0405 від 04.05.2011 р., №010611 від 01.06.2011 р., відповідно до умов яких, Продавець зобов'язався продати (передати у власність), а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар, конкретний асортимент, кількість та вартість якого визначалась специфікацією і накладними, які додаються до даного договору.

На підтвердження факту виконання договірних зобов'язань з вказаним контрагентом, позивачем долучено до матеріалів справи наступні первинні документи: по договору купівлі-продажу №2402 від 24.02.2011 р. - видаткову накладну №1/03-03 від 01.03.2011 р., податкову накладну №6 від 01.03.2011 р., видаткову накладну №04/03-02 від 04.03.2011 р., податкову накладну №32 від 04.03.2011 р., платіжні доручення: №212 від 19.04.2011 р. на суму 48900 грн., №224 від 19.04.2011 р. на суму 28 000 грн., №226 від 28.04.2011 р. на суму 40 000 грн., №325 від 01.06.2011 р. на суму 32000 грн., №326 від 01.06.2011 р. на суму 33000 грн., №327 від 01.06.2011 р. на суму 34000 грн., №353 від 15.06.2011 р. на суму 27000 грн., №354 від 15.06.2011 р. на суму 28000 грн., №355 від 15.06.2011 р. на суму 27 444 грн.;

- по договору купівлі-продажу №0405 від 04.05.2011р.: видаткову накладну №4/05-18 від 04.05.2013 р., податкову накладну №486 від 04.05.2013 р., платіжні доручення: №356 від 15.06.2011 р. на суму 24000, 00 грн., №357 від 15.06.2011 р. на суму 24960, 00 грн.;

- по договору купівлі-продажу №010611 від 01.06.2011 р.: видаткову накладну №1/06-38 від 01.06.2011 р., податкову накладну №497 від 01.06.2011 р., видаткову накладну №3/06-17 від 03.06.2011 р., податкову накладну №498 від 03.06.2011 р., видаткову накладну №7/06-16 від 07.06.2011 р., податкову накладну №499 від 07.06.2011 р., платіжні доручення: №519 від 11.08.2011 р. на суму 56000 грн., №520 від 11.08.2011 р. на суму 54000 грн., №540 від 16.08.2011 р. на суму 93000 грн., №568 від 18.08.2011 р. на суму 88000 грн., №599 від 06.09.2011 р. на суму 54000 грн., №600 від 06.09.2011 р. на суму 48000 грн., №608 від 08.09.2011 р. на суму 60120 грн.

Стосовно господарських операцій з ТзОВ «Будівельна компанія «Євробуд» судом встановлено, що 06.10.2011 р. між ТзОВ «Будівельна компанія «Євробуд» (Продавець) та ПП «ЮПІ» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №061011, відповідно до умов якого Продавець зобов'язався продати (передати у власність), а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар, конкретний асортимент, кількість та вартість якого визначалась специфікацією і накладними. Згідно з Специфікацією до зазначеного договору, предметом договору є компресор JUROP PN106M, б/в, редуктор ведучої осі до DAF CF85.430 комплектний відновлений, гідравлічна помпа (від КПШ) комплектна HYVA (Germany), карданний вал до DAF CF85.430 комплектний відновлений.

На підтвердження здійснення господарських операцій з ТзОВ «Будівельна компанія «Євробуд» позивач представив суду засвідчені копії наступних документів: видаткову накладну №6/10-23 від 06.10.2011 р., податкову накладну №175 від 06.10.2011 р., видаткову накладну №7/10-17 від 07.10.2011 р., податкову накладну №205 від 07.10.2011 р., видаткову накладну №7/10-18 від 07.10.2011 р., податкову накладну №206 від 07.10.2011 р.

У матеріалах справи наявний договір про відступлення права вимоги від 02.12.2011 р. укладений між ТзОВ «Будівельна компанія «Євробуд», ТзОВ «БК КИЇВБУДМОНТАЖ» та ПП «ЮПІ». Згідно з даним договором Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги належного Первісному кредиторові, відповідно до договору про поставку товару №601011 від 06.10.2011 р., укладеного між Первісним кредитором та ПП «ЮПІ». За цим договором Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника (виконання робіт/надання послуг сплати грошових коштів) на суму у розмірі визначеному договором. Згідно з платіжним дорученням № 918 від 06.12.2011 р. позивачем проведено повну оплату за поставлений товар.

На підтвердження господарських операцій з ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» позивачем надано договір купівлі - продажу №0211 від 02.11.2011 р., згідно з умовами якого Продавець зобов'язався продати (передати у власність), а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар, конкретний асортимент, кількість та вартість якого визначалась специфікацією і накладними, які додаються до даного договору. Відповідно до специфікації, предметом договору є редуктор ведучої осі до сідельного тягача VOLVO FM12/420, компресор «DRUM» комплектний з приводом від КПШ марки ZF до сідельного тягача DAF. Факт передачі вказаних запасних частин до автомобілів підтверджується видатковою накладною №2/11-15 від 02.11.2011 р., податковою накладною №124 від 02.11.2011 р., видатковою накладною №3/11-15 від 03.11.2011 р., податковою накладною №165 від 03.11.2011 р., платіжними дорученнями: №28 від 10.01.2012 р. на суму 92 920 грн., №29 від 12.01.2012 р. на суму 10 000 грн., №61 від 24.01.2012 р. на суму 4000 грн.

Первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарської операції з вище зазначеними контрагентами, оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, відображають зміст господарських операцій ПП «ЮПІ» і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.

Зі змісту акту перевірки слідує, що підприємства-контрагенти позивача відображали операції по поставці товарно-матеріальних цінностей, в тому числі позивачу, у складі податкових зобов'язань декларацій по податку на додану вартість.

Таким чином, у позивача була правова підстава для формування податкового кредиту з ПДВ по господарських операціях з ТзОВ «БК АТР Груп», ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Євробуд».

Для встановлення зв'язку між фактом придбання товарів і господарською діяльністю, позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії документів, з яких вбачається, що отримані від ТзОВ «БК АТР Груп», ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Євробуд» товари позивач використав для виконання робіт по ремонту автомобілів для ТзОВ «Стояричівське автотранспортне підприємство-1» та ПП «Експрес-Проект 7». Вказане підтверджується договорами про виконання робіт, актами приймання-здачі робіт, податковими накладними та актами списання товарно-матеріальних цінностей зі складу.

Таке використання придбаних товарно-матеріальних цінностей узгоджується з видами діяльності позивача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Це зокрема: технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами, торгівля іншими автотранспортними засобами, роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.

Крім того, факт транспортування придбаних позивачем товарів підтверджено товарно-транспортними накладними, які оформлено перевізником ТОВ «Логістичний парк «Міжнародний» від 1 березня 2011 року, 4 березня 2011 року, 4 травня 2011 року,1 червня 2011 року, 3 червня 2011 року, 7 червня 2011 року від ТзОВ «Будівельна компанія АРТ Груп», від 6 жовтня 2011 року, 7 жовтня 2011 року від ТзОВ «Будівельна компанія «Євробуд», від 2 листопада 2011 року, 3 листопада 2011 року від ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», копії яких приєднано до матеріалів справи.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 статті 71 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 статті 71 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що самого по собі факту ненадання позивачем під час перевірки товарно-транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та його використання у власній господарській діяльності та при наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції, які підтверджують рух товарів недостатньо для висновку про безтоварність такої операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Податковою інспекцією не наведено переконливих доводів та не подано доказів, які б безспірно підтверджували недобросовісність саме позивача як платника податків.

Згідно установленої судової практики Верховного Суду України, висловленій, зокрема, у постанові цього суду від 31 січня 2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

До того ж, про неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку неправомірних дій іншого зазначено в практиці Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вище наведений висновок Європейський Суд з прав людини підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Доводи податкового органу щодо відсутності реального виконання господарських операцій позивачем та його контрагентами ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТОВ « БТК Євробуд» через заперечення їх директорами безпосереднього здійснення господарської діяльності, то такі слід відхилити, оскільки згідно протоколів допиту ОСОБА_3, ОСОБА_4 вони не вказали, що не підписували накладних від імені вищевказаних підприємств, що були складені під час виконання господарських операцій з ТОВ «ЮПІ», натомісь ОСОБА_3 вказав, що підписував первинні бухгалтерські документи.

Враховуючи викладене, підстав для донарахування податку на додану вартість немає.

Отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, а тому позовні вимоги є обгунтованими.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 КАС законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки таким вимогам рішення Львівського окружного адміністративного суду відповідає, то його слід залишити без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівської області - залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року по справі № 813/6744/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик

Повиний текст виготовлено та підписано 24 грудня 2014 року.