Ухвала суду № 42017985, 16.12.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2014 р.Справа № 816/2880/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Бенедик А.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2014р. по справі № 816/2880/14

за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на його користь адміністративно-господарські санкції у розмірі 7 461,11 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 201,60 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2014 року по справі № 816/2880/14 позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2014 року по справі № 816/2880/14, відповідач подав апеляційну скаргу, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до ч. 4 ст. 196, п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать про те, що згідно звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік (форма № 10-ПІ, реєстраційний № 53/101/2230), середньооблікова кількість штатних працівників у 2013 році становила 9 осіб, з них: кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 1 особа (а.с. 3).

Згідно із розрахунком, наданим позивачем, кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів становить 1 особу.

Як вбачається із звіту ФО-П ОСОБА_1 про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік (форма № 10-ПІ), відповідачем не працевлаштовано жодного інваліда.

У відповідності до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, суд звертає увагу, що обов'язок, за невиконання якого для господарюючого суб'єкта настають певні юридичні наслідки, стосується подачі до державної служби зайнятості інформації, що є необхідною умовою для сприяння процесу працевлаштування інвалідів.

При цьому, суд звертає увагу, що Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не визначено порядку звернення роботодавця до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості для забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу.

Як визначено ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення», обов'язок роботодавця щодо своєчасного та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подання територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Отже, вказана норма визначає порядок надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування та є імперативною (обов'язковою для виконання) по відношенню до роботодавця.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року № 316 затверджено затвердження форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядок її подання.

Пунктом 2.1 вказаного Порядку визначено, що форма звітності № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Також, підпунктами 3.1.2 та 3.1.3. передбачено, що у формі вказується загальна кількість вакансій, укомплектування яких передбачається за сприяння Державної служби зайнятості. В окремому пункті (пункт 3 форми) вказується кількість вакансій, на які можуть бути працевлаштовані громадяни, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (якими, відповідно до ст. 14 Закону України «Про зайнятість населення», є і інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), і за необхідності зазначаються категорії таких громадян.

З огляду на вищезазначене, звіт за формою № 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство для працевлаштування.

Колегія суддів зазначає, що неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме неподання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 09.07.2013 року та 19.11.2013 року (за № № 21-200а13, 21-397а13 відповідно).

Відповідно до листа Полтавського міського центру зайнятості № 05-2525 від 28.05.2014 року відповідач протягом 2013 року звіти за формою № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» та по формі № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» для працевлаштування інвалідів до Полтавського МЦЗ не надавав, про що свідчить його копія в матеріалах справи (а.с. 13).

Згідно до ч. 3 ст. 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендації МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Відповідно до ст. 19 вищевказаного Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Аналіз вищевказаних норм Закону дає підстави дійти до висновку, що на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю покладено обов'язок по перше: виділити та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, по друге: надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, по третє: якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплатити відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Викладене свідчить про не виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць, відповідно до нормативів, встановлених ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів».

Таким чином колегія суддів вважає, що відповідачем не були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів.

Позивачем надані всі докази того, що відповідач не створив робочих місць для інвалідів, не надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або не звітувало Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а тому в останнього були всі підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.

За наведених обставин, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що оскільки відповідачем не вжито всіх необхідних заходів із забезпечення працевлаштування інвалідів, у матеріалах адміністративної справи наявні докази не виконання відповідачем обов'язку із забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, отже вимога Фонду про стягнення з відповідача фінансово-господарських санкцій є обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і доказів в їх обґрунтування відповідачем не надано.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2014р. по справі № 816/2880/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Бенедик А.П.