Ухвала суду № 42016487, 19.12.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 743/1350/14-ц Провадження № 22-ц/795/2518/2014 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Жовток Є. А. Доповідач - Боброва І. О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБобрової І.О., суддів:Висоцької Н.В., Шитченко Н.В., при секретарі:Зіньковець О.О., за участю:представника позивача Рожка С.М., відповідача ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 11 листопада 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 11 листопада 2014 року та постановити нове рішення, яким стягнути з неї на користь ПАТ «ПриватБанк» кошти у розмірі 8878 грн. 45 коп.

Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 11 листопада 2014 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 42476 грн. 81 коп. та 424 грн. 77 коп. в якості відшкодування судового збору.

Апелянт посилається на те, що судом неповно з'ясовано обставини справи. Так, апелянт визнає борг лише в сумі 8878,45 грн. (тіло кредиту), а по процентам та штрафу не визнає, вказуючи на те, що дана заборгованість виникла у зв'язку із сімейними обставинами. Судом не враховано, що ні вона, ні її чоловік не працюють, на утриманні мають неповнолітнього сина, кредитну картку втратила, про що повідомила позивача в телефонному режимі.

В судовому засіданні апелянт підтримала доводи апеляційної скарги і просила її задовольнити, додавши, що кредит вона брала для розвитку підприємницької діяльності. Кредитні кошти нею використані в сумі близько 7 тис. грн. Кредит вона частково погашала, проте потім знову знімала з картки гроші. В подальшому банківська картка була втрачена. Боргові зобов"язання не виконує через скрутне матеріальне становище. Заяву про застосування строку позовної давності не подавала.

Представник позивача в судовому засіданні послався на безпідставність апеляційної скарги і просив відмовити в її задоволенні .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

По справі встановлено, що 13.10.2007 між ПАТ КБ „ПриватБанк" та ОСОБА_6 був укладений договір № б/н, згідно з яким Банк зобов'язався надати ОСОБА_6 кредит в сумі 9 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою 36.00% річних на суму залишку заборгованості.

Банк свої зобов'язання виконав, перерахувавши гроші на платіжну картку, а позичальник свої зобов'язання за кредитним договором не виконувала, внаслідок чого станом на 30.06.2014 утворилася заборгованість в сумі 42 476 грн. 81 коп., з яких: 8878 грн.45 коп. - заборгованість за кредитом, 31099 грн. 46 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 500 грн. 00 коп. - штраф (фіксована частина), 1998 грн. 90 коп. - штраф (процентна складова).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачка ОСОБА_6. отримала кредит в розмірі 9000 грн.00 коп., але умови договору щодо своєчасного погашення заборгованості не виконувала, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 42476 грн. 81 коп., яка підлягає стягненню з неї особисто.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд.

Відповідно до ст.1046,1049,1054 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику та сплатити відсотки за користування коштами у строк та у порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне рішення.

Посилання апелянта на те, що ні вона, ні її чоловік не працюють, на утриманні мають дитину, а тому не мають змогу виплати кредит, не заслуговує на увагу, оскільки ОСОБА_6 була ознайомлена з умовами договору, з усіма передбаченими та встановленими процентами та штрафами, про що свідчить її особистий підпис. Заперечень з її боку ніяких не надійшло на момент підписання договору. Підстави для застосування ч.3 ст.551 ЦК України відсутні, оскільки розмір пені не перевищує розмір збитків.

Не можуть бути взяті до уваги доводи апелянта про те, що кредитну картку втрачено, про що ОСОБА_6 повідомила по телефону співробітників банку. Зазначені обставини нічим не підтверджено, заяву про втрату кредитної картки нею не написано, той факт, що вона користувалася кредитними коштами відповідач не заперечує.

Розглядаючи справу відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, тобто в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.

Судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 11 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів

Головуючий:Судді: