Ухвала суду № 42015720, 18.12.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №470/794/14-к 18.12.2014 18.12.2014 18.12.2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/784/693/14 Головуючий у суді 1-ї інстанції: Луста С.А. Категорія: ч.3 ст.342 КК України Доповідач апеляційного суду: Пустовар М.Л.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2014 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі:

головуючої судді Олещук Т.Л.,

суддів: Кателіна В.П., Пустовара М.Л.,

за участю секретаря Чоботаренко Т.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали провадження № 12014150160000155 за апеляційною скаргою прокурора прокуратури Березнегуватського р-ну Миколаївської області на вирок Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 15.09.2014 р., яким засуджено:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Березнегувате Миколаївської області, громадянина України, який зареєстрований та фактично проживає в АДРЕСА_1

Учасники судового провадження:

прокурор Іванов А.О.,

обвинувачений ОСОБА_3

Короткий зміст вимог апеляційної скарги прокурора.

Просить вирок стосовно ОСОБА_3 в частині звільнення від відбування покарання з випробуванням скасувати та постановити новий, яким визнати його засудженим за ч.3 ст.342 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ч. 1 ст. 122 КК України на 1 рік позбавлення волі та остаточно, на підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, призначити до відбуття - 2 роки 3 місяці позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі.

Короткий зміст рішення суду 1-й інстанції.

ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 342 та ч.1 ст.122 КК України з призначенням покарання:

- за ч.3 ст.342 КК України у виді позбавлення волі на 2 роки;

- за ч.1 ст.122 КК України у виді позбавлення волі на 1 рік.

На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, призначено 2 роки 3 місяці позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України, обвинуваченого звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки та покладенням обов'язку, передбаченого п.4 ч.1 ст.76 КК України - періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на лікування потерпілого у розмірі 247 грн. 80 коп.; на користь потерпілого ОСОБА_5 відшкодування майнової шкоди 1455 грн. 15 коп. та моральної шкоди - 1000 грн. і витрат на оплату допомоги представника потерпілого - 1500 грн.

Вирішено питання про речові докази.

Узагальнені доводи апеляційної скарги прокурора.

Вважає, що висновки суду про можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання не відповідають сукупності фактичних даних про особу обвинуваченого, обставинам та тяжкості скоєних кримінальних правопорушень.

Вказує, що обвинуваченим вчинено два злочини середньої тяжкості в один день упродовж невеликого проміжку часу, що свідчить на агресивність поведінки обвинуваченого у суспільстві.

Зазначає, що перебування на утриманні у ОСОБА_3 неповнолітньої дитини не є підставою для звільнення його від відбування покарання, оскільки він виховує дитину разом із матір'ю, ніде не працює, тому не має джерел прибутку.

Крім того, суд не дав повної оцінки обставинам, що обвинувачений перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, вчинив опір працівнику правоохоронного органу, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження.

Не враховано судом і думку потерпілого ОСОБА_5 та його представника щодо суворого покарання обвинуваченого.

Встановлені судом 1-ї інстанції обставини.

10 травня 2014 року, о 5 год. 30 хв., по пров. Башкірова в смт. Березнегувате Миколаївської області, наряд ДАІ з обслуговування Березнегуватського та Снігурівського районів УДАІ УМВС України в Миколаївській області у складі капітана міліції ОСОБА_6, лейтенанта міліції ОСОБА_7 та капітана міліції ОСОБА_8, здійснювали оформлення дорожньо-транспортної пригоди. В цей час до них неодноразово підходив ОСОБА_3, який за зовнішніми ознаками перебував у стані алкогольного сп'яніння, тримаючи в руках відкриту пляшку пива. Згодом, о 6 год. 30 хв., ОСОБА_3 сів за кермо припаркованого в районі ДТП автомобіля ВАЗ-2106, реєстраційний № НОМЕР_1, та, не дивлячись на заборону працівника ДАІ ОСОБА_6, поїхав у невідомому напрямку.

Після оформлення ДТП наряд ДАІ почав патрулювання смт. Березнегувате та, о 7 годині, на перехресті вул. Перше Травня та вул. Клочанська виявив ОСОБА_3, який керував автомобілем ВАЗ-2106, реєстраційний № НОМЕР_1, вимогу про зупинку транспортного засобу не виконав та продовжив рух.

Того ж дня, о 10 годині, наряд ДАІ у складі вищезазначених осіб, знаходячись біля Березнегуватського відділення ПАТ ''Державний ощадний банк України'', що по вул. Леніна у смт. Березнегувате, виявив ОСОБА_3, якому запропонував прослідувати до Березнегуватського РВ УМВС для складання протоколу про адміністративне правопорушення за керування автомобілем в стані сп'яніння. Перебуваючи біля Березнегуватського РВ УМВС капітан міліції ОСОБА_6 запропонував ОСОБА_3 пройти тест на стан сп'яніння за допомогою алкотестера ''Драгер'', від чого ОСОБА_3 відмовився. Після того йому було запропоновано прослідувати до Березнегуватської центральної районної лікарні для проходження медичного огляду. Не бажаючи проходити огляд та маючи умисел на уникнення відповідальності шляхом опору співробітнику ДАІ, ОСОБА_3 умисно схопив капітана міліції ОСОБА_6 рукою за передпліччя лівої руки та стиснув його, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження у вигляді крововиливу, після чого вкусив потерпілого за вказівний палець лівої руки, спричинивши легкі тілесні ушкодження у вигляді садна.

Крім того, 9 червня 2014 року о 1-й годині ночі, ОСОБА_3, перебуваючи поблизу будівлі музею, що по вул. Перше Травня в смт. Березнегувате, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_5 наніс останньому кулаком правої руки один удар в область нижньої щелепи, спричинивши потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на підтримку апеляційної скарги, думку обвинуваченого про залишення вироку без зміни, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд визнає скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Обставини справи, доведеність винуватості ОСОБА_3, кваліфікація ним скоєного, вид та розмір призначеного йому покарання апелянтом не оспорюються, внаслідок чого, на підставі ч.1 ст.404 КПК України, апеляційним судом не перевірялись.

При призначенні покарання обвинуваченому, судом 1-ї інстанції враховані ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 (два злочини середньої тяжкості), дані про його особу - відсутність судимості, посередню характеристику за місцем проживання, наявність сім'ї, утримання малолітньої дитини, а також, що він не працює, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Зваживши на викладене, районний суд дійшов висновку про необхідність покарання обвинуваченого у вигляді позбавлення волі та звільнив від його відбування з випробуванням.

Крім того, апеляційний суд визнає, що судом 1-ї інстанції не були враховані усі наявні у провадженні обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_3, а саме: неправомірну поведінку самого потерпілого ОСОБА_5, який фактично розпочав бійку з обвинуваченим, який до того ж перебував у стані несвідомості, а також часткове визнання вини, оскільки, насправді, ОСОБА_3 у суді не заперечував факт завдання ним тілесних ушкоджень потерпілим, повністю визнав позов прокурора про відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_5 та частково позов того ж потерпілого про відшкодування завданої майнової шкоди.

За наявності цих та інших обставин, що позитивно характеризують обвинуваченого, апеляційний суд визнає вірним висновок суду 1-ї інстанції про можливість виправлення ОСОБА_3 без відбування покарання, тобто із застосуванням випробування та покладенням обов'язку, передбаченого ст.76 КК України.

Тому підстави для скасування вироку у частині призначеного покарання та постановлення нового вироку, про що просить прокурор в апеляції, у кримінальному провадженні відсутні.

Доводи скарги про те, що обвинувачений вчинив два злочини протягом одного дня, що свідчить про підвищену його агресивність у суспільстві, не відповідають дійсності, тому як за вироком ці правопорушення мали місце протягом місяця (10 травня та 9 червня 2014 року).

Твердження, що утримання малолітньої дитини не є підставою для застосування положень ст.75 КК України, оскільки дитину він виховує разом з подружжям, невагомі, бо така обставина не є єдиною, а лише однією із сукупності обставин, на підставі яких суд звільнив обвинуваченого від відбування покарання.

Посилання на відсутність роботи та постійного заробітку, що нібито свідчить про схильність до скоєння злочинів, неістотні, оскільки за цим вироком ОСОБА_3 засуджено не за вчинення корисливих злочинів.

Що стосується думки потерпілого та його представника про суворе покарання обвинуваченого, то судом за ч.1 ст.122 КК України призначено найбільш суворий вид покарання за санкцією цього кримінального закону - позбавлення волі.

Вчинення злочину щодо працівника правоохоронного органу є складовою частиною об'єктивної сторони злочину, передбаченого ч.3 ст.342 КК України, тому не може повторно враховуватись при вирішенні питання про звільнення від відбування покарання.

З урахуванням викладеного, всі наведені в апеляції доводи не ґрунтуються на матеріалах провадження, отже є неприйнятними.

Керуючись ст.ст.405,407,424,426,532 КПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Березнегуватського р-ну Миколаївської області залишити без задоволення, а вирок Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 15 вересня 2014 року у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 - без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуюча

Судді: