Постанова № 42015473, 29.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" грудня 2014 р. Справа№ 925/1221/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Власова Ю.Л.

Ільєнок Т.В.

за участю представників:

від позивача: Голиця В.В. за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: Шаповал Б.А. за належним чином оформленою довіреністю;

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Уманьавтодор"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.08.2014 р.

у справі № 925/1221/14 (суддя Спаських Н.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Уманьавтодор", м. Тальне Черкаської обл.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Сапаєв Бахтіяр Сабірович,

про стягнення 8 506 793,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2014 р. Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Уманьавтодор" та, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило суд стягнути з відповідача в загальній сумі 54 900 478,33 грн. кредитної заборгованості, з яких 37 424 101,74 грн. основного боргу по кредиту, 10 479 728,21 грн. процентів, 144 360,92 грн. пені по процентах, 1 386 229,74 грн. пені по кредиту, 695 165,51 грн. як 3% річних по кредиту, 4 490 892,21 грн. інфляційних по кредиту та 280 000,00 грн. штрафу за невиконання п. 6.1.13 кредитного договору № 3804-22-10 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 20.07.2010 року.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.08.2014 р. у справі №925/1221/14 позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Уманьавтодор" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" 37 424 101,74 грн. заборгованості по кредиту, 10 479 728,21 грн. заборгованості по процентах, 143 792,72 грн. пені по процентах, 1 386 229,74 грн. пені по кредиту, 695 165,51 грн. як 3% річних, 4 490 892,21 грн. інфляційних та 90 000,00 грн. штрафу на підставі укладеного між сторонами кредитного договору № 3804-22-10 на відкриття відновлювальної кредитної лінії в національній валюті від 20.07.2010 року та 73 080,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору, в решті вимог у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Уманьавтодор" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при розгляді даної справи суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та фактично не довів ті обставини, які визнав доведеними.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач обґрунтовує правомірність рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін.

В ході розгляду справи представником відповідача заявлені клопотання про зупинення розгляду даної справи до прийняття остаточного судового рішення у справі №704/434/14-ц за позовом ПАТ "Банк "Київська русь" до Сапаєва Б.С. про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом Сапаєва Б.С. про визнання недійсним договору поруки та за зустрічним позовом ПАТ "Уманьавтодор" про визнання кредитного договору недійсним, а також до вирішення по суті справи №910/27975/14 за позовом ПАТ «Уманьавтодор» до ПАТ «Банк «Київська Русь» про визнання відсутності права вимоги за кредитним договором №38004-22-10 від 20.07.2010 р. у зв'язку з нікчемністю цього договору.

Розглянувши дані клопотання колегія суддів дійшла до висновку про їх відхилення, оскільки зупинення розгляду справи призведе до його необґрунтованого затягування, а випадку встановлення недійсності кредитного договору, на підставі якого заявлено позов у даній справі, відповідач не буде позбавлений можливості звернутись до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Третя особа до судового засідання, що відбулось 29.12.2014 року, не з'явилась, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності третьої особи є можливим.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 липня 2010 року між Акціонерним банком "Київська Русь" в особі Уманського центрального відділення Черкаської філії (правонаступником якого є ПАТ "Банк "Київська Русь") та Відкритим акціонерним товариством "Уманьавтодор" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Уманьавтодор") укладено кредитний договір № 3804-22-10 на відкриття відновлювальної кредитної лінії в національній валюті (кредитний договір).

У відповідності до умов кредитного договору позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у вигляді відкличної відновлювальної лінії для поповнення обігових коштів (п. 1.1.) в розмірі загального ліміту кредитної лінії 15 000 000,00 грн. з кінцевим строком користування по 19.07.2011 року включно, зі сплатою 23 % річних.

Договором про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 2 від 19.07.2011 року за згодою сторін ліміт кредитування збільшено до 29 280 000,00 грн., строк кредитування встановлено до 18.07.2012 року, а відсоткова ставка за користування кредитом зменшена до 17,5% річних.

Договором про внесення змін та доповнень № 5 від 25.10.2011 року сторонами погоджено, що процентна ставка за кредитом встановлюється у розмірі 17,5 по 31.10.2011 року, а з 01.11.2011 року вона становить 20% річних.

Договором про внесення змін та доповнень № 6 від 26.01.2012 року сторонами погоджено, що з 01.11.2011 року по 31.01.2012 року відсоткова ставка за кредитом становить 20% річних, а з 01.02.2012 року по 18.07.2012 року вона становить 22% річних.

Договором про внесення змін та доповнень № 7 від 18.05.2012 року сторонами погоджено, що процентна ставка встановлюється у розмірі 21% річних, ліміт кредитування збільшено до 50 000 000,00 грн., а строк кредитування встановлено до 28.2.2012 року включно. Додаткова угода набирає чинності з моменту підписання.

Договором про внесення змін та доповнень № 8 від 17.07.2012 року сторонами погоджено, що відсоткова ставка по кредиту становить 24,5%, додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання.

Договором про внесення змін та доповнень № 9 від 28.12.2012 року сторонами погоджено, що до 31.12.2012 року відсоткова ставка становить 24,5%, а з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року - 28% річних.

Договором про внесення змін і доповнень № 11 від 08.07.2013 року сторонами погоджено, що строк кредитування встановлено до 31.12.2013 року, а відсоткова ставка встановлена з 01.07.2013 року у розмірі 23% річних.

Доказів розірвання кредитного договору чи визнання його недійсним у судовому порядку сторонами у справу також не надано.

В якості доказу видачі відповідачу кредиту, позивачем суду надано вибірку руху коштів по позичковому рахунку відповідача № 2062290070 з 22.07.2010 року по 03.01.2014 року, з якого вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами в межах ліміту кредитування на підставі кредитного договору № 3804-22-10 від 20.07.2010 року.

Станом на 03.01.2014 року на позичковому рахунку № 2062290070 за відповідачем обліковується заборгованість по кредиту в сумі 37 424 101,74 грн., яку не було сплачено до 31.12.2013 року, як встановлено кредитним договором.

Заперечень проти неодержання грошових коштів в межах ліміту кредитування відповідач суду не надав.

У відповідності до розділу 6 кредитного договору, позичальник зобов'язався повернути кредит повному обсязі в строк та в порядку, встановленому кредитним договором, а також сплати за користування коштами відсотки, сплатити всі нараховано комісії, штрафні санкції.

Кредитний договір укладено сторонами у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, кредитний договір відповідає положенням ст. 1054 ЦК України - за кредитним договором банк зобов'язується надати кредит, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір сторонами виконувався.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання підлягають до виконання належним чином та у встановлений договором строк.

Остаточний строк користування кредитними коштами минув для відповідача 31.12.2013 року і не був продовжений сторонами на новий термін.

Позивач вказує, що борг по кредиту в сумі 37 424 101,74 грн. відповідачем не сплачено, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 37 424 101,74 грн. боргу по кредиту.

У відповідності до розділу 4 кредитного договору плата за користування кредитом нараховується щомісячно 25-го числа поточного місяця за період з першого числа поточного місяця по останній календарний день поточного місяця включно та в день остаточного повернення кредиту.

При розрахунку використовується 360 днів у році.

Проценти повинні сплачуватися відповідачем у строк з 25 числа по останній робочий день поточного місяця за весь час користування кредитними коштами.

У відповідності до п. 4.6. кредитного договору, у випадку прострочення повернення кредиту проценти нараховуються за ставкою 35% річних.

Детальний розрахунок процентів, пені, 3% річних, інфляційних та штрафу наданий позивачем до матеріалів справи.

Так, за розрахунками позивача, з 22.07.2010 року по 01.08.2014 року відповідачу було нараховано 29 497 584,18 грн. процентів. За цей же період відповідач сплатив лише 19 017 859,97 грн. процентів. Залишок боргу по процентах таким чином становить 10 479 728,21 грн.

При перевірці розрахунку процентів судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач допустив помилку у підрахунку загальної суми нарахованих процентів, яка насправді становить 29 521 494,03 грн., що збільшує розмір залишку боргу по процентах. Однак позивач не змінив свої вимоги в частині стягнення залишку боргу по процентах та просив стягнути з відповідача лише 10 479 728,21 грн.

Оскільки строк виконання зобов'язання по сплаті заявлених до стягнення процентів для відповідача вже є таким, що настав, доказів повної сплати процентів відповідач не надав, то в цій частині позов підлягає задоволенню і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 10 479 728,21 грн. залишку боргу по процентах.

У відповідності до заяви про збільшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне повернення процентів в розмірі 144 360,92 грн. та пеню по кредиту в розмірі 1 386 229,74 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення вказаних вимог з наступних підстав.

У відповідності до п. 8.1 кредитного договору, за порушення строків повернення кредиту та/чи сплати процентів відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Така умова кредитного договору відповідає положенням ст. 151 ЦК України, у відповідності до умов якої, якщо предметом неустойки є грошова сума, то її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Обмеження кредитним договором пені до рівня подвійної облікової ставки НБУ відповідає і положенням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

У відповідності до п. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції ( штраф, пеня) за порушення грошових зобов'язань, встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ за весь час користування грошовими коштами.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало б бути виконано.

За доводами та розрахунками позивача, позичальник повинен сплатити позивачу пеню за прострочення сплати процентів по кредиту в сумі 144 360,92 грн. за період з 01.03.2014 року по 30.06.2014 року. При цьому позивач помилково провів розрахунок пені по процентах за період з 01.06.2014 року по 30.06.2014 року із суми боргу по процентах в розмірі 1 127 920,84 грн. В цей період сума боргу по процентах становила лише 1 091 536,30 грн., що потягнуло і неправильне нарахування пені. За належним розрахунком загальний розмір пені з 01.03.2014 року по 30.06.2014 року становить лише 143 792,72 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 143792,72 грн. пені по процентах.

Позивач з цих же підстав просить стягнути пеню по кредиту в розмірі 1 386 229,74 грн. за період з 01.01.2014 року по 30.06.2014 року.

Позивач припустився математичної помилки у загальному підрахунку суми пені по кредиту, яка в дійсності складає 2 886 269,76 грн. Однак позивач в цій частині своїх вимог не збільшив та просить стягнути з відповідача лише 1 386 229,74 грн. пені по кредиту.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 386 229,74 грн. пені по кредиту.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних лише від простроченої суми по кредиту в розмірі 695 165,51 грн. за період з 01.01.2014 року по 14.08.2014 року та 4 490 892,21 інфляційних за період з 01.01.2014 року по 31.07.2014 року із розрахунку суми боргу по кредиту в розмірі 37 424 101,74 грн.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що дані вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, у випадку порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням інфляції та 3% річних із простроченої суми, якщо більший розмір процентів не передбачено умовами договору між сторонами.

Розрахунок 3% річних та інфляційних позивачем зроблено вірно та у відповідності до умов договору.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 695 165,51 грн. як 3 % річних та 4 490 892,21 інфляційних за порушення строків розрахунків по кредиту.

Позивач також просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 280 000,00 грн. за порушення п. 6.1.13 кредитного договору в редакції згідно умов договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 28.12.2012 року, яким визначено, що в строк до 01.02.2013 року відповідач повинен був відновити обслуговування по зарплатно-картковому проекту в ПАТ "Банк "Київська Русь" відповідно до мов договору № 1 від 29.07.2008 року.

У відповідності до умов договору № 1 від 29.07.2008 року позивач надає послуги відповідачу із зарахування заробітної плати та інших виплат на карткові рахунки працівників підприємства у безготівковому вигляді. Даний договір укладено сторонами на невизначений термін, він набуває чинності з моменту підписання (розділ. 6).

Позивач вказує на те, що договір № 1 від 29.07.2008 року сторонами виконувався, однак в певний період відповідач припинив спрямування коштів на зарплатні карткові рахунки своїх працівників, що викликало необхідність у договорі про внесення змін та доповнень № 9 до кредитного договору від 28.12.2012 року спеціально обумовити обов'язок відповідача на відновлення роботи сторін за договором № 1 від 29.07.2008 року. Дане зобов'язання відповідач прийняв на себе добровільно, однак його не виконав.

Сторонами також було погоджено, що за порушення умови про відновлення обслуговувування за договором № 1 від 29.07.2008 року, відповідач повинен сплатити на користь позивача штраф у розмірі 500,00 грн. за кожний день невиконання прийнятого відповідачем на себе зобов'язання.

У відповідності до ст. 230, ч. 4 ст. 231, ч. 6 ст.232 ГК України, під штрафними санкціями розуміються неустойка, штраф та пеня, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки сторонами у п. 6.1.13 було визначено, що штраф у сумі 500,00 грн. стягується за кожен день прострочення, то враховуючи положення ч. 3 ст. 549 ЦК України суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку, що сторони фактично під штрафом домовилися про стягнення пені.

Оскільки відновлення обслуговування по зарплатному проекту для відповідача є не грошовим зобов'язанням перед позивачем, то на нього не поширюється обмеження подвійною обліковою ставкою пені, що передбачено п. 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Однак у відповідності до ч. 6 ст. 232 нарахування такого штрафу (пені) слід обмежити шістьма місяцями з часу виникнення у права на стягнення цієї санкції.

Таким чином до стягнення з відповідача належить лише 90 000,00 грн. штрафу по п. 6.1.13 кредитного договору ( 500,00 грн. х 180 днів). В решті нарахування такого штрафу є безпідставним.

Заперечень проти розрахунку позовних вимог та підстав їх нарахування відповідач не навів.

Доказів про проведення повного розрахунку за позовними вимогами відповідачем у справу не надано. Доказів існування обставин, які б звільняли відповідача від сплати боргу за позовними вимогами судом не встановлено.

Таким чином, правомірність вимог позивача підтверджується матеріалами справи, а тому суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача 37 424 101,74 грн. заборгованості по кредиту, 10 479 728,21 грн. заборгованості по процентах, 143 792,72 грн. пені по процентах, 1 386 229,74 грн. пені по кредиту, 695 165,51 грн. як 3% річних по кредиту, 4 490 892,21 грн. інфляційних та 90 000,00 грн. штрафу на підставі укладеного між сторонами кредитного договору № 3804-22-10 на відкриття відновлювальної кредитної лінії в національній валюті від 20.07.2010 року.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що будь-яких рішень про схвалення кредитного договору, укладеного саме Губою Р.А. ні правління, ні наглядова рада ПАТ «Уманьавтодор» не приймали, а тому кредитний договір є недійсним колегія суддів зазначає, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором №3804-22-10 від 20.07.2010 р. Тобто питання дійсності або недійсності даного кредитного договору виходить за предмет доказування у межах даної справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову частково, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Уманьавтодор" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 28.08.2014 року у справі № 925/1221/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 925/1221/14 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді Ю.Л. Власов

Т.В. Ільєнок