Постанова № 42015456, 16.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2014 р. Справа№ 925/1286/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

при секретарі Філімонова І.Є.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перше травня комбікормовий завод"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.10.2014року (повний текст підписано - 17.10.2014р.)

у справі №925/1286/14 (суддя -Потапенко В.В.)

за позовом Фізичної особи - підприємця Гречки Ірини Степанівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перше травня комбікормовий завод"

про стягнення 45278,29 грн.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд Господарського суду Черкаської області передані позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Гречки Ірини Степанівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перше травня комбікормовий завод" про стягнення 45 278,29 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням ТОВ " Перше травня комбікормовий завод" зобов'язань за договором про надання транспортно-експедиторських послуг від 31.01.13 р., яке полягає у неповній оплаті коштів за надані послуги, у зв'язку з чим у відповідача станом на момент звернення до суду утворилась заборгованість у розмірі 39 151,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з 3% процентів річних у розмірі 1468,32 грн. та інфляційних втрат у розмірі 4658,97 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.10.2014р. у справі №925/1286/14 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перше травня комбікормовий завод" на користь фізичної особи - підприємця Гречки Ірини Степанівни - 39 151 000 грн. 00 коп. основного боргу, інфляційних у розмірі 1 894 грн. 13 коп., 180 грн. 32 коп. 3 % річних та 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що матеріалами справи підтверджується виконання ФОП Гречка І.С. умов договору на організацію перевезень по території України від 31.01.2013 р., а саме: актами виконаних робіт, товарно-транспортними накладними, проте відповідачем належних доказів виконання даного договору надано не було, у зв'язку з чим, згідно ст.ст.11, 626, 202, 509, 625, 929, 931 ЦК України, ст. 193 ГК України позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за вищевказаних договором є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Перше травня комбікормовий завод" звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 03.10.2014р. змінити, пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Черкаської області від 03.10.2014р. викласти в наступній редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перше травня комбікормовий завод" на користь фізичної особи - підприємця Гречки Ірини Степанівни - 30078,32 грн. основного боргу, інфляційних у розмірі 1 455,19 коп., 138,44 грн. 3 % річних та 1 700,00 грн. судового збору.

На підставі апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Перше травня комбікормовий завод" на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.10.2014р., згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 04.11.2014р. порушено апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 02.12.14

Судове засідання призначене на 02.12.14р. не відбулося, у зв'язку із перебуванням головуючого судді Тищенко О.В. у відпустці.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 року розгляд апеляційної скарги призначено на 16.12.2014 року.

Представники сторін в судове засідання 16.12.2014 року не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників сторін.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вірно було встановлено судом першої інстанції 31 січня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Перше травня комбікормовий завод" (далі - Замовник) та фізичною особою - підприємцем Гречкою Іриною Степанівною (далі - Експедитор) було укладено договір надання транспортно-експедиторських послуг № 2, згідно з яким експедитор зобов'язується за плату і за рахунок замовника організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу по території України від вантажовідправника до вантажоодержувача. Замовник в процесі конкретного перевезення може виступати або як вантажовідправник або як вантажоодержувач.

Відповідно до пункту 3.1.5 договору після виконання перевезення, протягом 5 (п'яти) днів експедитор повинен повернути (надати) замовнику належним чином оформлену ТТН (товарно-транспортну накладну), акт виконаних робіт, рахунок-фактуру, довіреність на приймання вантажу за формою № М-2, видану вантажоодержувачем на відповідальну для прийняття вантажу особу, що підтверджує факт виконання перевезення, податкову накладну, видаткову накладну, а також оригінал письмового повідомлення про підтвердження погодження експедитора, передбаченого пунктом 2.6. договору.

Згідно пунктів 5.1. та 5.3. договору розрахунки за надання послуг між Експедитором і Замовником проводяться в безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Експедитора на підставі розрахованої вартості перевезення (Х), визначеної п. 2.3. Договору. Підставою для здійснення розрахунків є оформлена і підписана усіма учасниками перевезення товарно-транспортна накладна (ТТН) та підписаний сторонами акт виконаних робіт. Оплата за надані послуги проводиться Замовником протягом 10 (десяти) банківських днів після отримання ним повного пакету документів, зазначених в п. 3.1.5. Договору, які підтверджують факт належної доставки вантажу.

На виконання умов Договору Експедитором було надано відповідачу транспортно-експедиторських послуг на загальну суму 924 887,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними (а.с. 38-117) та актами здачі-прийняття робіт (а.с. 20-28)

Натомість оплату Замовник відповідно до умов договору виконав частково в сумі 885 736,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок.

18.04.2014 року Експедитором було надіслано відповідачу претензію щодо погашення заборгованості за надані транспортно-експедиторські послуги, проте зазначену претензію було проігноровано.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті за отримані транспортно-експедиторські послуги, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 39 151,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.316 ГК України, ч.1 ст. 929 ЦК України та ч.1 ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно із ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" істотними умовами договору транспортного експедирування зокрема є відомості про сторони договору, вид та найменування вантажу, пункти відправлення та призначення вантажу, вид транспорту, строк виконання договору, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону "Про транспортно-експедиційну діяльність" клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і позивача, який повинен був довести належними засобами доказування факт порушення відповідачем його прав.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами було укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 2 від 31.01.2013 року.

За період з лютого 2013 року по травень 2013 року включно позивачем було надано позивачу обумовлені договором послуги з організації перевезень вантажу територією України на загальну суму 924 887,00 грн., що підтверджується, зокрема, наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними та актами здачі-прийняття робіт підписаними сторонами та скріпленими печатками юридичних осіб.

Посилання апелянта на нікчемність акту № ОУ -0000054 від 31.05.2013 року на суму 9073,00 грн., з огляду на підписання його не уповноваженою особою, колегія суддів вважає безпідставним з огляду на наявність інших доказів які підтверджують фактичне надання послуг за вказаним актом, а саме товарно-транспортну накладну № 10080 серії ЯСМ від 29.05.2013 року, згідно якої позивач на замовлення відповідача автомобілем Сканія д.н. АЕ 3012 ЕС надав послуги з перевезення комбікорму до ПАТ "Агрофірма АВІС", оформленого належним чином та засвідченим підписами та печатками юридичних осіб як вантажовідправника та і вантажоотримувача.

Таким чином, зважаючи на те, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами договором та виставив відповідачу відповідні рахунки на оплату наданих послуг, проте відповідач всупереч умов договору у встановлені строки не оплатив їх уповному обсязі, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість в сумі 39 151, 00 грн., яка є документально підтвердженою та не спростованою відповідачем, що свідчить про порушення ТОВ "Перше травня комбікормовий завод" норм чинного законодавства та відповідно є підставою для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.

Приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на ту обставину, що позивачем не було вчасно направлено відповідачу весь обсяг необхідних документів зазначених в п. 3.1.5. Договору, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що строк виконання договірних зобов'язань настав лише через 10 банківських днів від дня отримання претензії позивача, а саме з 16 травня 2014 року.

Здійснивши арифметичний розрахунок 3% річних від простроченої суми заборгованості обсмоленої умовами укладеного між сторонами договору та розміру інфляційних втраті, колегія суддів вважає вірним висновок суду про необхідність стягнення з відповідача 180 ,32 грн. у якості 3% річних та 1 894 грн. інфляційних втрат.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перше травня комбікормовий завод" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 03.10.2014 року у справі № 925/1286/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 925/1286/14 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко