Ухвала суду № 42014206, 03.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2014 року м. Київ К/9991/13771/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2010 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2011 року

у справі № 2-а-7509/08/1570

за позовом Одеської товарної біржі

до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Одеська товарна біржа (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Київському районі м. Одеси № 0000141701/0 від 17 січня 2008 року та № 0000951701/0 від 03 березня 2008 року (в редакції заяви про зміну позовних вимог від 04 лютого 2010 року).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2010 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси від 17 січня 2008 року № 0000141701/0, від 03 березня 2008 року № 0000951701/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Одеської товарної біржі судовий збір у сумі 3,40 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2011 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Одеси, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2011 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Київському районі м. Одеси провела планову виїзну перевірку Одеської товарної біржі з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2005 року по 01 жовтня 2007 року, за результатами якої був складений акт від 08 січня 2008 року № 1-23-02-03876810/1.

Також, ДПІ у Київському районі м. Одеси провела перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб Одеської товарної біржі за період з 01 жовтня 2005 року по 30 вересня 2007 року, за результатами якої був складений акт ід 20 лютого 2008 року № 377/17-01-03876810/35.

За висновками актів перевірок, позивачем були порушені, зокрема, вимоги пунктів, 1.3, 1.15, 1.20 статті 1, пункту 2.1 статті 2, підпункту 3.1.3 пункту 3.1, пункту 3.5 статті 3, підпункту 4.2.6 пункту 4.2 статті 4, підпункту 6.3.2 пункту 6.3 статті 6, пункту 7.1 статті 7, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункту 9.11.1 пункту 9.11 статті 9, статті 12, пункту 17.2 статті 17, пункту 19.2 статті 19, пункту 21.1 статті 21, з урахуванням вимог пункту 22.3 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого позивачу було донараховано податок з доходів фізичних осіб на суму 235099,53 грн. та на суму 372306,09 грн.

Зокрема, у актах перевірки було вказано, що Одеська товарна біржа, виконуючи функції податкового агента, при наданні послуг з укладання біржових угод з продажу рухомого майна, у випадках, коли продавцем виступає фізична особа та фізична особа-нерезидент, не утримувала та не перераховувала до бюджету суми податку з доходів фізичних осіб з договірної вартості майна. Також, у актах перевірки було вказано, що документів, підтверджуючих статус нерезидента України, позивачем до перевірки також надано не було.

17 січня 2008 року ДПІ у Київському районі м. Одеси на підставі акта перевірки № 1-23-02-03876810/1 від 08 січня 2008 року прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000141701/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила Одеській товарній біржі суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок з доходів фізичних осіб у розмірі 705298,59 грн., з яких: 235099,53 грн. - за основним платежем, 470199,06 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

03 березня 2008 року ДПІ у Київському районі м. Одеси на підставі акта перевірки № 377/17-01-03876810/35 від 20 лютого 2008 року прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000951701/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила Одеській товарній біржі суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок з доходів фізичних осіб у розмірі 1116918,27 грн., з яких: 372306,09 грн. - за основним платежем, 744612,18 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що товарна біржа як юридична особа не містить ознак податкового агента у розумінні положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оскільки не здійснює посередницьку діяльність у договорах, які укладаються на біржі.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Абзацом 1 пункту 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 279 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) товарна біржа є особливим суб'єктом господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов'язаним з ним торговельним операціям.

За приписами частини 7 статті 279 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку.

Оскільки товарна біржа доход продавцям рухомого майна не виплачує, тобто податок з доходів фізичних осіб не утримує, то під наведене в Законі України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначення податкового агента вона не підпадає.

За таких обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що при наданні послуг в укладенні біржових угод товарна біржа не вважається податковим агентом, є обґрунтованим, а донарахування ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеській товарній біржі податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб і застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень - безпідставним.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Київському районі м. Одеси підлягає залишенню без задоволення, а постанова Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2010 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна