Постанова № 42000963, 19.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11081/14 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

при секретарі Авраменко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ "Гранд Галерея" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ "Гранд Галерея" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТМ "Гранд Галерея" звернулося в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві , в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 22 липня 2014 року № 100626552208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. На думку апелянта, оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, постанову скасувати та постановити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТМ «Гранд Галерея» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Торенія» за період з 01.09.2012 по 31.03.2014.

За результатами перевірки складено акт від 04.07.2014 №594/26-55-22-08/37142199 (т. 1 а.с. 8-24).

Як вбачається з акта податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит в деклараціях з податку на додану вартість на загальну суму 6 106 663,45 грн.

На підставі акта перевірки акт від 04.07.2014 №594/26-55-22-08/37142199 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22 липня 2014 року № 100626552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податоку на додану вартість за основним платежем на 6 106 663 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 1 526 666 грн.

Податковий орган дійшов висновку про те, що господарські операції здійснені між позивачем та ТОВ «Торенія» не спричинили настання правових наслідків внаслідок чого позивач завищив податковий кредит з податку на додану вартість.

На думку колегії суддів, Окружний адміністративний суд міста Києва необґрунтовано погодився з таким висновком податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

З матеріалів справи вбачається, що позивач мав фінансово-господарські відносини з ТОВ «Торенія» у період з 01.09.2012 по 31.03.2014.

На підтвердження реальності господарських відносин, позивачем надано копії податкових накладних (том 1 а.с. 48-248, том 2 а.с. 1-249, том 3 а.с. 1-247, том 4 а.с. 1-40, том 6 а.с. 100-134), накладних -специфікацій (том. 4 а.с. 42-249, том 5 а.с. 1-239, том 6 а.с. 1-24), накладних (повернення) (том 6 а.с. 25-48) та розрахунки коригувань кількісних і вартісних показників до податкової накладної (том 6 а.с. 49-99).

На думку колегії суду, суд першої інстанції не обґрунтовано не прийняв до уваги зазначені вище первинні документи, якими підтверджується реальне здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом, оскільки останні відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно до ст. 9 зазначеного закону є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.

Колегія суддів вважає помилковими посилання суду першої інстанції на акт ДПІ у Подільському районі Головного управління Мін доходів у м. Києві від 31.03.2014 №162/26-56-22-01-03/38091691 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торенія» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2014 по 28.02.2014, яким встановлено, що зустрічну звірку неможливо провести тому, що товариство не знаходиться за податковою адресою, оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що дії по проведенню зустрічної звірки ТОВ «Торенія» і дії щодо оформлення результатів зазначеної звірки у формі акту ДПІ у м. Черкасах вчинені не були, оскільки зазначений акт складено у зв'язку з встановленням факту, що не давав змогу провести зустрічну звірку контрагента позивача, а саме, у зв'язку з встановленням відсутності ТОВ «Торенія» за його місцезнаходженням.

При цьому, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, наведена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також, судом першої інстанції не враховано, що статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

При цьому, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про обов'язковість наявності документів про перевезення товару (товарно-транспортної накладної, подорожніх листів чи транспортних накладних), оскільки відповідно до законодавства України наявність товарно-транспортної накладної є обов'язковою для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах. У випадку якщо юридична особа здійснює вантажні перевезення для власних потреб, обов'язкова наявність товарно-транспортної накладної не вимагається, а достатньо наявності видаткової накладної або іншого документу, що підтверджує право власності на вантаж.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що свідчення ОСОБА_2 не є належним доказом по даній справі.

Крім цього, колегія суддів бере до уваги, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення № 100526552208,від 22 липня 2014 року, винесене Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТМ "Гранд Галерея" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Торенія" (код за ЄДРПОУ 38091691) за період з 01 вересня 2012 року по 31 березня 2014 року, на підставі акта № 594/26-55-22-08/37142199 від 04 липня 2014 року.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачем, всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано суду будь-яких доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених позивачем із вказаним контрагентом, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ "Гранд Галерея"- задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2014 року скасувати та постановити нову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ "Гранд Галерея" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 22 липня 2014 року № 100626552208.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 19 грудня 2014 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.