Постанова № 42000787, 17.12.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 р. Справа № 804/19359/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Серьогіної О.В.

при секретарі судового засідання Бурцевої Я.Е.

за участю:

представника позивача Повіланського О.О.

представника відповідача Мадалиць В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 22.08.2014р. №0006642204 визнати протиправним та скасувати.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на ст.ст. 14, 188, 198, 201 Податкового кодексу України, порушенням відповідачем вимог чинного законодавства при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. При цьому позивач зазначає, що відповідачем зроблено висновок про нереальність здійснення господарських операцій ТОВ "Атлантіс" лише згідно інформації з баз даних податкового органу та інформації з зовнішніх джерел, при цьому проігнорувавши норми Податкового кодексу та факт наявності у позивача всієї передбаченої законом первинної документації, що підтверджує зобов'язання з ПДВ та податковий кредит. Окрім того, контролюючий орган не має законних підстав на використання висновків акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в якості факту, який встановлює відсутність господарської операції між ТОВ "Атлантіс" та його контрагентом, оскільки останній не несе жодної доказової інформації, а відтак не є доказом в рамках КАС України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2014р. було відкрито провадження у справі.

У судове засідання з'явилися представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив суд задовольнити його з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позову у зв'язку з його необґрунтованістю.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що перевіркою встановлено нереальність здійснення господарських відносин позивача з ТОВ «Топ Трейдинг» за січень 2014р. Надані послуги не відповідають видам діяльності які зазначені у реєстраційних документах. Перевіркою встановлено, що угоди укладені між позивачем та ТОВ «Топ Трейдинг» не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов'язань перед замовником, а лише для збільшення валових витрат та податкового кредиту. Також в інформаційній системі «Податковий блок» встановлено розбіжність між сумою податкового кредиту, сформованого платником за операціями з придбання товарів/послуг та сумою податкових зобов'язань його контрагента за операціями з постачання таких товарів/послуг.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

За змістом п. 78.1. ст. 78 документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, за наявності такої обставини, як те, що за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

У відповідності зі ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, документальна позапланова невиїзна перевірка позивача була здійснена відповідачем на підставі наказу № 575 від 04.08.2014р. та повідомлення № 117 від 05.08.2014р.

Отримання вказаних наказу та повідомлення позивачем не оспорюються.

Судом встановлено, що 22.08.2014р. відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0006642204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 50097,00 грн. (основний платіж - 33398,00 грн., штрафні санкції - 16699,00 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи, вказане податкове повідомлення-рішення було винесено на підставі Акту від 11.08.2014р. № 540/22-04/30012937 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Атлантіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платником податків ПП «Топ Тредінг» за січень 2014 р.».

У вказаному Акті зазначено, що за результатами перевірки ТОВ "Атлантіс":

- не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ПП «Топ Тредінг» за січень 2014 р. їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме: встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій;

- на порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-VI із змінами та доповненнями, ТОВ "Атлантіс" встановлено заниження податку на додану вартість за січень 2014 р. всього на суму 33397,50 грн., за рахунок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам з ПП «Топ Тредінг».

За змістом п. 58.1. ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.п. 2.15, 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну.

Пунктами 2.1 та 2.2 вказаного Положення встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, тобто факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З наведених законодавчих положень випливає, що окрім формальних вимог щодо наявності у платника належним чином оформлених податкових накладних, визначальною умовою реалізації права платника на податковий кредит є реальність її здійснення в рамках провадження господарської діяльності платника.

Статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності зі ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Пунктами 11.3 - 11.7 Правил оформлення документів на перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 встановлено, що дорожній лист вантажногоавтомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної). У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником. Товарно-транспортна накладна є обов'язковим документом, що підтверджує фактичне переміщення товару від вантажовідправника вантажоодержувачу.

Отже, необхідною умовою для формування позивачем податкового кредиту з ПДВ є здійснення господарських операцій за відповідними укладеними договорами та наявність належним чином оформлених документів, що підтверджують здійснення господарських операцій.

Судом встановлено, що 29.02.2012р. між ТОВ "Атлантіс" (Покупець) та ПП "Топ Тредінг" (Постачальник) було укладено Договір постачання № 2902/1. Згідно умов цього договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця концентрат виноградного соку. Транспортування товару виконується постачальником самостійно чи залученим транспортом за його рахунок. Розрахунки за товар виконуються по безготівковому розрахунку на поточний рахунок Постачальника.

На виконання умов вищезазначеного Договору 22.01.2014р. Постачальником на адресу Покупця було виписано податкову накладну № 1576 та видаткову накладну № 5012201 на загальну суму 200385,00 грн., у тому числі ПДВ - 33397,50 грн., згідно з якими на адресу позивача було поставлено 27450,00 кг концентрату виноградного соку.

Проте, в видатковій накладній № 5012201 від 22.01.2014р. не зазначено на підставі чого товар був отриманий, що є порушенням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Надана товарно-транспортна накладна № 5012201 від 22.01.2014р. на переміщення 27450,00 кг концентрату виноградного соку автомобілем РЕНО ВН8820СО, судом не приймається до уваги, оскільки вона складені з порушенням п. 11.5 - 11.7 Правил оформлення документів на перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, а саме: в ній не зазначена адреса пункту навантаження та розвантаж, ння товару не зазначено прізвище особи, яка відвантажила товар та дозволила відпуск товару, не зазначено номер посвідчення водія, місцезнаходження ванжовідправника та вантажоодержувача, час прибуття, вибуття та підпис відповідальної особи, відсутній підпис водія який здав товар, не зазначено на підставі чого товар був отриманий вантажоодержувачем.

Також позивачем на підтвердження виконання умов Договору № 2902/1 від 29.02.2012р. було надано посвідчення якості від 22.01.2014р. на концентрат виноградного соку, яке видане ПП «Елістандарт».

Проте, з акту перевірки позивача вбачається, що основним видом діяльності ПП «Елістандарт» є інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, яка немає ніякого відношення до виробництва концентрату виноградного соку. Також по ланцюгу постачання у ПП «Топ Тредінг» не встановлено виробника товару вказаного у посвідченні якості.

Інших доказів посвідчення якості товару, документів підтверджуючих транспортування товару, а також доказів фактичного отримання товару позивачем не надано.

До суду додатково були надані позивачем акт приймання винопродукції, купажні листи, приймально-здавальні накладні, накладна на передавання алкогольних напоїв, оборотно-сальдова відомість, проте зазначені документи не підтверджують якість товару, його транспортування до позивача, а також не підтверджують у повному обсязі фактичне отримання позивачем товару саме від ПП «Топ Тредінг» за Договором № 2902/1 від 29.02.2012 року.

Оцінюючи докази, що є в матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про нереальність здійснення господарської операції позивача по взаємовідносинам з ПП «Топ Тредінг» в січні 2014р.

За таких обставин, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

З огляду на те, що позовні вимоги в даному випадку є майновими, позивач повинен сплатити за подання до адміністративного суду адміністративного позову судовий збір у розмірі 1827,00 грн., а сплатив лише 182,70 грн., тому суд стягує з позивача решту в сумі 1644,30 грн. (1827 грн. - 182,70 грн.).

Керуючись ст.ст. 158 - 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006642204 від 22.08.2014р. - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" (52500, Дніпропетровська область, Синельніківський район, м. Синельникове, вул. Космічна, буд.1, код ЄДРПОУ 30012937) судовий збір в розмірі 1644,30 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 22 грудня 2014 року.

Суддя О.В. Серьогіна