Постанова № 42000881, 23.12.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2014 р. Справа № 804/17089/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складіголовуючого суддіКоренева А.О.,розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВестаІндастріал» (далі - відповідач) про накладення арешту на кошти ті інші цінності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВестаІндастріал» про накладення арешту на кошти ті інші цінності на суму податкового боргу в розмірі 1 251 522,66 грн. На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем не сплачений податковий борг в розмірі 1 251522,66 грн., який складається з 478 071,20 грн., що нараховані по податковій Декларації від 11.02.14 №9005685553 за травень-вересень 2013р., 7 270,93грн. - відсотки за користування розстроченням, 766180,53 грн. - скасована сума розстрочення, а майно у відповідача відсутнє. До канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.52). Відповідачем не надані до суду заперечення проти позову, в тому числі після ознайомлення представника відповідача з матеріалами справи (а.с.45), або клопотання про перенесення розгляду справи, причини неявки до суду неповідомлені.

Відповідно до ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - обов'язковою не визнавалась, суд, у відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України, визнав можливим проводити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, суд при винесенні постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Відповідач пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи за ідентифікаційним кодом 32702174, на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) перебуває в ДПІ.

Судом встановлено, що станом на дату звернення до суду за відповідачем згідно наявного у матеріалах справи розрахунку числиться податковий борг в сумі 1 251 522,66 грн., який структурно складається з несплачених відповідачем грошових зобов'язань: - з орендної плати за землі державної або комунальної власності, визначених відповідачем в податковій декларації з плати за землю від 11.02.14 №9005685553, в розмірі 95 614,24 грн. за травень - вересень 2013р. - всього 478 071,20 грн.; - з орендної плати за землю на загальну суму 766 180,53 грн., яка виникла внаслідок скасування розстрочення відповідними рішеннями начальника ДПІ від 10.07.14 (а.с.15-20); - з відсотків за користування розстроченням в розмірі 7 270,93 грн.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

Згідно з п.100.1. ст.100 ПКУ розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному п.129.4 ст.129 ПКУ.

Відповідно до п.100.12. ст.100 ПКУ договори про розстрочення (відстрочення) можуть бути достроково розірвані з ініціативи контролюючого органу в разі, якщо, зокрема платник податків порушує умови погашення розстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу або відстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем згідно зі ст.59 ПК України вживались заходи щодо погашення платником податкового боргу шляхом направлення податкової вимоги № 1619-25 від 08.05.14, яка отримана відповідачем 27.05.14 (а.с.34).

Крім того, першим заступником начальника ДПІ було прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 18.05.14 №8085-10/04-66, на адресу відповідача направлений лист від 14.05.14 №8085/10/04-06-11-26, за змістом якого відповідач має повідомити дату та час, коли податковий керуючий може здійснити вихід на адресу, за якою розташоване майно підприємства, з метою проведення опису майна у податкову заставу (а.с.32).

Листом від 03.10.14 №03/4-122 відповідач повідомив контролюючий орган, що не має можливості надати в заставу майно, яке обліковується на балансі підприємства - нерухоме майно знаходиться в іпотеці, а транспортні засоби, сільськогосподарська техніка, обладнання та інші основні засоби у заставі у банків - кредиторів згідно з відповідними договорами (а.с.31).

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Приписами п. 88.1, 88.2 ст. 88 ПК України визначено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу, право на яку виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Підстави виникнення права податкової застави визначені статтею 89 ПК України. Зокрема підпунктом 89.1.1 пункту 89.1 цієї статті передбачено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Положеннями п.94.1 ст. 94 ПК України передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно із пп. 94.4. ст. 94 ПК України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім коштів на рахунку платника податків. При цьому в силу вимог абзацу 2 п.п. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Відповідно до пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що у відповідача відсутнє майно для погашення податкового боргу в сумі 1 251 522,66 грн., що повністю підтверджується належними і допустимими доказами та не спростовано відповідачем в ході розгляду справи, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення вимог адміністративного позову та накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача у зазначених позивачем банківських установах з метою забезпечення виконання ним своїх грошових зобов'язань перед бюджетом.

Суд звертає увагу,що сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Наведене пояснюється похідним характером адміністративного арешту майна (у тому числі коштів) як засобу забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань. Тому, арешт може стосуватися лише того майна (коштів), яке є необхідним для виконання певних зобов'язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.94 ПКУ.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «ВестаІндастріал» (код ЄДРПОУ 32702174), що знаходяться в банківських установах, в межах суми податкового боргу в розмірі 1 251 522,66 грн. (один мільйон двісті п'ятдесят одна тисяча п'ятсот двадцять дві гривні 66 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев