Ухвала суду № 41999553, 16.12.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2014 р. Справа № 6929/14/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів: Попка Я.С., Cапіги В.П.,

з участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України у Богородчанському районі Івано-Франківської області, ОСОБА_1 на постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 19.06.2014р. по справі № 338/651/14-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Богородчанському районі Івано-Франківської області про визнання нечинними рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області в якому просив визнати нечинними рішення відповідача щодо перерахунку пенсії.

З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив визнати нечинними рішення управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі від 18 липня 2013 року та 21 лютого 2014 року про стягнення з позивача 107460 грн. 28 коп. пенсії та утримання щомісячно 20 % сум розміру пенсії до повного погашення переплати та зобов»язати відповідача повернути безпідставно утримані 16615 грн. пенсії.

Постановою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 19.06.2014р. позов задоволено частково. Визнано нечинними рішення управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі від 18 липня 2013 року та від 21 лютого 2014 року в частині стягнення з ОСОБА_1 63927 грн. 70 коп. переплаченої пенсії. В решті позовних вимог відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідачем пропущено строк позовної давності у три роки щодо стягнення сум пенсій, надміру виплачених ОСОБА_1

Не погоджуючись з прийнятою постановою, її в апеляційному порядку оскаржив відповідач - управління Пенсійного фонду України у Богородчанському районі Івано-Франківської області, просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Як на доводи апеляційної скарги покликається на те, що застосування строку позовної давності є неправомірним, оскільки завдана шкода відповідно до ст. 1166 ЦКУ відшкодовується в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подана також позивачем, який просить постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 19.06.2014р. скасувати та прийняти нову постанову про повне задоволення позовних вимог.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що довідка видана не позивачем, а колективним сільськогосподарським господарством «Дружба», а тому протиправної поведінки позивача щодо надання недостовірних документів немає.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що згідно з даних пенсійної справи первинно пенсія по віку була призначена ОСОБА_1 з 10.03.1998 року в сумі 36,99 грн., щомісячно, при загальному стажі роботи 26 років 08 місяців 04 дні, без врахування заробітної плати, згідно поданої заяви позивача від 10.03.1998 року.

До заяви про призначення пенсії було надано документи про стаж роботи: подання, видане ПП «Газбудсервіс», довідка про стаж роботи в СС «Світанок» за період з 15 червня 1954 року по 31 грудня 1965 року, довідка про стаж роботи в КСП «Дружба» з 10.09.1980 року по 15.03.1991 року та довідка із військомату про службу в армії. Відповідно до заяви позивача від 01.06.1999 року проведено перерахунок пенсії згідно з довідки про заробітну плату № 156 від 23 березня 1998 року. Розпорядженням по пенсійній справі з 01.06.1999 року проведено перерахунок призначеної пенсії та встановлено розмір 59,86 грн. щомісячно. Коефіцієнт заробітку за довідкою становив 5.6.

28.04.2012 року за № 2176/03; 22.03.2013 року за № 1135/03 відповідачем направлений запит до управління ПФУ в Петропавлівському районі Дніпропетровської області щодо проведення зустрічної перевірки довідки про заробітну плату № 156 від 23.03.1998 року ОСОБА_1, за період з 01.10.1980 року по 30.09.1985 року, виданої колективним сільськогосподарським підприємством "Дружба" у зв»язку з тим, що коефіцієнт заробітної плати перевищував 5.6.

Управління ПФУ в Петропавлівському районі 28.05.2013 року за № 774/05-19 були направлено дві архівні довідки - від 10.04.2013 року № 34 та від 10.04.2013 року № 186, та Акт зустрічної перевірки від 28.05.2013 року № 59.

Актом зустрічної перевірки правильності видачі довідки про стаж та заробітну плату від 28.05.2013 року № 59, складеним управлінням ПФУ в Петропавлівському районі Дніпропетровської області щодо правильності видачі довідки про заробіток з 01.10.1980 року по 30.09.1985 року та архівної довідки від 10.04.2013 року відомості про нарахування заробітної плати за витребовуваний період підтверджено тільки частково, а саме за окремі місяці 1984-1986 року. В Акті від 28.05.2013 року та в архівній довідці від 10.04.2013 року вказано, що записи зроблено простим олівцем, вихододні за окремі місяці в 1984 та в 1985 роках не визначені.

18.07.2013 року розпорядженням по пенсійній справі ОСОБА_1 було проведено перерахунок раніше призначеної йому пенсії з урахуванням підтвердженого стажу (підтверджений загальний стаж 17 років 02 місяці 00 днів; без заробітку). З 01.07.2013 року розмір пенсії встановлено в сумі 944,00 грн.

Відповідачем листом від 25.07.2013 року № 2891/0 повідомлено ОСОБА_1 про перерахований розмір пенсії у зв»язку із подачею ним для призначення пенсії недостовірних документів та виниклу переплату в сумі 107197,55 грн., яка повинна бути відшкодована до ПФ України.

Позивачем в серпні 2013 року подана до відповідача архівна довідка від 13.08.2013 року № 431 про заробітну плату за період його роботи в КСП «Дружба» з 1987 по 1991 роки.

22.08.2013 року листом № 3354/03 управління звернулось до управління ПФУ в Петропавлівському районі Дніпропетровської області з проханням провести зустрічну перевірку та підтвердити достовірність видачі архівної довідки про заробітну плату № 431 від 13.08.2013 року на ОСОБА_1 за період з 1987 року по 1991 рік, оскільки коефіцієнт заробітку в окремих місяцях перевищував 5.6.

Управління ПФУ в Петропавлівському районі Дніпропетровської області надіслало відповідачу акт зустрічної перевірки від 26.09.2013 року щодо підтвердження достовірності видачі довідки про заробітну плату на ОСОБА_1 № 431 від 13.08.2013 року за період з 1987 року по 1991 рік, за час роботи в КСП «Дружба», в яких вказано, що в окремих місяцях за період з 1987 по 1991 роки прізвище позивача є, але нарахування заробітної плати відсутнє; вихододні не визначено; запис про заробітну плату в грудні 1988 року в сумі 85827,12 взагалі виправлено.

Розпорядженням відповідача від 04.11.2013 року проведено перерахунок пенсії позивача із врахуванням заробітної плати за період з 1987 року по 1991 роки, із врахуванням коефіцієнту обмеження заробітної плати в місяцях, де він вищий 5.6., згідно архівної довідки від 13.08.2013 року № 431.

При стажі роботи 21 рік 00 місяців 16 днів та заробітку згідно довідки № 431 від 13.08.2013 року, з 01.10.2013 року розмір пенсії становить 944,00 грн.

З урахуванням проведеного перерахунку та здійснених виплат відповідно до розпорядження начальника управління від 21.02.2014 року №3 підлягає відшкодуванню переплата в сумі 107460,28 грн., що утворилася за період з 01.07.2002 року по 31.07.2013 року.

Відповідно до розпорядження від 21.02.2014 року стягнення повинно здійснюватись з пенсії ОСОБА_1 в розмірі 20% пенсії до повного погашення переплати на підставі ст. 50 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».

Отже, колегія суддів зазначає, що спір виник у зв»язку з виявленням невідповідності довідки №156 від 13.03.1998 року, виданої ОСОБА_1 колективним сільськогосподарським підприємством "Дружба", а також довідки № 431 від 13.08.2013 року про заробітну плату позивача за період з 1987 року по 1991 рік, а також можливістю стягнення з позивача переплаченого розміру пенсії в сумі 107460,28 грн.

Колегія суддів зазначає, що помилковим є висновок суду першої інстанції про необхідність застосування трирічного строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України, оскільки такий встановлений для звернення до суду за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів, а не для обмеження певним строком стягнення матеріальної шкоди. А тому, колегія суддів приходить до висновку про те, що стягнення надмірно виплаченої суми пенсії строком не обмежується.

Проте, колегія суддів зазначає, що у відповідності до п. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-4 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 травня 2003 року за № 374/7695.

Згідно з пунктом 3 цього Порядку повернення коштів проводиться відповідно до статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміну у складі сім'ї тощо.

Зі змісту зазначених норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV та Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення вбачається, що повернення виплаченої надміру суми пенсії можливе лише за умови встановлення зловживань з боку пенсіонера.

Відповідно ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Разом з тим, п. 1 ч. 1 ст. 1215 Цивільного кодексу України встановлено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, зокрема пенсії, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Однак, на переконання колегії суддів, управлінням Пенсійного фонду України у Богородчанському районі Івано-Франківської області не надано належних доказів зловживань з боку позивача, а судом таких зловживань не встановлено, тоді як відповідачем пенсія була виплачена добровільно.

Згідно з матеріалами справи, суд апеляційної інстанції вбачає, що довідка № 156 від 13.03.1998 року, видана ОСОБА_1 колективним сільськогосподарським підприємством "Дружба", скріплена печаткою і підписами головою правління колгоспу та головним (старшим) бухгалтером /а.с.6/.

Доказів підроблення вказаної довідки Пенсійним органом не надано, натомість факт отримання позивачем довідки підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У свою чергу, приписами частини 2 статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка передбачає відповідальність за достовірність даних і документів, виданих для оформлення пенсії визначено, що підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Отже, з наведеного вище можна дійти до висновку про те, що відповідальність за достовірність даних і документів, виданих для оформлення пенсії громадянам, несуть підприємства та організації.

Таким чином, всупереч приписам ст. 71 КАС України відповідачем не доведено, що з боку позивача мали місце зловживання або повідомлення недостовірної інформації, що в свою чергу, призвело до переплати пенсії.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав, закріплених ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», для стягнення з відповідача надміру виплаченої пенсії в сумі 107460,28 грн., а тому слід визнати протиправними рішення управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі від 18 липня 2013 року та від 21 лютого 2014 року в частині стягнення з ОСОБА_1 63927 грн. 70 коп. переплаченої пенсії.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази про стягнення переплачених сум пенсії з винної особи. Розпорядження управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі №3 від 21.02.2014 року /а.с.75/ не містить висновків щодо вини ОСОБА_1 в наданні недостовірних даних для призначення пенсії.

Ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції висновків щодо вини ОСОБА_1 в наданні недостовірних даних для призначення пенсії відповідачем надано не було.

Судова колегія також зазначає, що висновки відповідача про зловживання з боку позивача та подання ним недостовірних даних ґрунтуються виключно на відповідях Управління ПФУ в Петропавлівському районі Дніпропетровської області та Петропавлівського районного трудового архіву.

Крім того, колегія суддів вважає, що управлінням Пенсійного фонду України в Богородчанському районі не доведено факту підробки позивачем або іншою особою документа (довідки), а використання підробленого документа у будь якому випадку повинні бути підтверджені відповідними доказами, набутими у встановленому законодавством України порядку.

Отже, колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції не призвели до неправильного вирішення справи по суті. Відтак, колегія суддів вбачає підстави для визнання нечинними рішення управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі від 18 липня 2013 року та від 21 лютого 2014 року про стягнення з позивача 63927,70 грн. пенсії та утримання щомісячно 20 % сум розміру пенсії до повного погашення переплати.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України у Богородчанському районі Івано-Франківської області, ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 19.06.2014р. по справі № 338/651/14-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуюча суддя Р.Б. Хобор

суддя Я.С. Попко

суддя В.П. Сапіга