Ухвала суду № 41999351, 24.12.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2014 року Справа № 876/9943/14

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Мікули О.І., Старунського Д.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2014р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, управління ДАІ УМВС України в Івано-Франківській області про визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на службі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И Л А:

04.07.2014р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати незаконними та скасувати накази управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області №708 від 05.06.2014 року в частині накладення дисциплінарного стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ, від 12.06.2014 року №314 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ, поновити на службі та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що обставини, зазначені в якості підстави звільнення є надуманими. Крім того, в порушення ст.14 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", позивача не ознайомлено із наказом про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2014р. позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано наказ управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області №708 від 05.06.2014 року в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності - звільнення з органів внутрішніх справ. Визнано протиправним і скасовано наказ управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області №314 о/с від 12.06.2014 року по особовому складу в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ. Поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби другого взводу роти ДПС ДАІ підпорядкованої УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області з 12.06.2014 року. Стягнуто з управління Державної автомобільної інспекції УМВС в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код 08807340) на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 13.06.2014 року по 02.10.2014 року за 78 робочих днів в розмірі 10595,52 гривень з проведенням відрахувань загальнообов'язкових зборів та платежів. Допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби другого взводу роти ДПС ДАІ підпорядкованої УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області та стягнення з управління Державної автомобільної інспекції УМВС в Івано-Франківській області на користь позивача грошового забезпечення за один місяць в розмірі 2716,88 грн.

Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області оскаржило дану постанову з підстав неповного з'ясовання обставин справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що ст.4 Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» передбачає, що наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати. Накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі. У разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобов'язаний виконати його та повідомити про це свого безпосереднього начальника. Скасувати наказ має право тільки начальник, який видав відповідний наказ, або старший прямий начальник. Накази повинні бути законними, зрозумілими і виконуватися беззаперечно, точно та у визначений строк. У разі одержання наказу, який суперечить закону, підлеглий не повинен виконувати його, про що повинен негайно поінформувати начальника, який віддав наказ, а в разі підтвердження цього наказу - письмово поінформувати старшого прямого начальника.

Ст.5 зазначеного Закону встановлено відповідальність за вчинення дисциплінарного проступку, саме за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Підставою для видачі наказу про звільнення позивача стали висновок службового розслідування від 05.06.2014р. та наказ УМВС України у Івано-Франківській області 05.06.2014р. №708, відповідно до яких прийнято рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача у вигляді звільнення зі служби «за порушення статей 1, 2, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, Присяги працівника органів внутрішніх справ, пунктів 1.1, 2.2, 2.3, 2.5 Розділу III Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012р. №155, що виразилось у невиконанні наказу МВС України від 28.05.2014р. №488 Дск стосовно виконання завдань визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом» та несення служби по охороні громадського порядку в районах проведення антитерористичної операції.

Службовим розслідуванням установлено, що на виконання наказу МВС України від 18.05.2014р. №488 Дск «Про відрядження працівників Державтоінспекції до Харківської області» для виконання завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом» та несення служби по охороні громадського порядку в районах проведення антитерористичної операції, в УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області було підготовлено проект наказу «Про відрядження працівників Державтоінспекції до м.Харків», відповідно до якого до Харківської області відряджались терміном на 32 доби, з 31 травня по 01 липня 2014 року десять працівників Управління ДАІ. Всім вказаним працівникам 28.05.2014р. в усній формі безпосередніми керівниками було доведено про їх виїзд у відрядження і надано час на підготовку тому з 28 по 30 травня 2014р. на службу вони не виходили та службових обов'язків не виконували.

Однак, станом на 30.05.2014р. окремі працівники міліції, а саме: прапорщик міліції Кицмен І.Б., старший сержант міліції Дзундза І.В., старший сержант міліції ОСОБА_1 та старший сержант міліції Фесюк А.В., 30.05.2014р. письмово в своїх рапортах, відмовилися від несення служби по охороні громадського порядку в районах проведення АТО.

Позивач у власноручно написаному рапорті 30.05.2014 року вказав, що їхати не готовий, жодних аргументів відмови не надав.

Позивач визнав, що про відрядження він знав і написав рапорт про неготовність виїжджати для участі в АТО не з мотивів відсутності письмового наказу про відрядження, а обґрунтовував свою позицію поганим самопочуттям при цьому станом на день відмови він на лікарняному не перебував і до медичних закладів МВС у встановленому порядку не звертався. Лікарняний був відкритий вже після прийняття рішення про призначення службової перевірки і лікування носило не характер екстреної госпіталізації, а проходило в плановий порядку відповідно могло бути проведене і після повернення із АТО.

Станом на 30.05.2014р. позивачу не було відомо чи є підписаний наказ про відрядження і він не ставив питання так, що в разі ознайомлення його з письмовим наказом він готовий їхати, а категорично відмовився виконувати свій обов'язок. Про відсутності письмового наказу станом на 30.05.2014 року стало відомо із заперечення позову Управлінням і представником позивача сформовано таку позицію захисту.

При цьому судом першої інстанції не враховано вимоги Дисциплінарного статуту, що вважаючи усний наказ незаконним позивач повинен був негайно поінформувати начальника, який віддав наказ, а в разі підтвердження цього наказу - письмово поінформувати старшого прямого начальника.

Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 14.05.2004 року, згідно наказу УМВС України в Івано-Франківській області №47 о/с від 17.05.2004 року прийнятий на службу в органи внутрішніх справ.

08.05.2004 року ОСОБА_1 склав присягу працівника органу внутрішніх справ України (а.с.64).

За останнім місцем служби позивач перебував на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби другого взводу роти дорожньо-патрульної служби ДАІ підпорядкованої УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області.

Наказом т.в.о. начальника УМВС України в Івано-Франківській області від 05.06.2014 року №708 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення дисципліни у виді звільнення з органів внутрішніх справ.

Наказом т.в.о. начальника УМВС України в Івано-Франківській області від 12.06.2014 року №314 о/с ОСОБА_1 звільнено з посади інспектора дорожньо-патрульної служби другого взводу роти дорожньо-патрульної служби ДАІ підпорядкованої УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області з 12.06.2014 року за порушення дисципліни за п."є" статті 63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 12.06.2014 року.

Підставою для видачі оскаржуваних наказів слугував висновок службового розслідування за фактом порушення присяги працівника ОВС окремими працівниками УДАІ УМВС від 05.06.2014 року (а.с.55), згідно з яким встановлено, що на виконання наказу Міністерства внутрішніх справ України від 18.05.2014 року №488 Дск "Про відрядження працівників Державтоінспекції до Харківської області" для виконання завдань, визначених Законом України "Про боротьбу з тероризмом" та несення служби по охороні громадського порядку в районах проведення антитерористичної операції, УМВС України в Івано-Франківській області було підготовлено проект наказу "Про відрядження працівників Державтоінспекції до м.Харків". Однак, станом на 30.05.2014 року окремі працівники міліції, зокрема, і ОСОБА_1, письмово у своїх рапортах, відмовилися від несення служби по охороні громадського порядку в районах проведення АТО.

Відповідно до проекту наказу УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області до Харківської області відряджались терміном на 32 доби, з 31 травня по 01 липня 2014 року, десять працівників, в тому числі і старший сержант міліції ОСОБА_1, інспектор другого взводу роти ДПС ДАІ при УМВС (а.с.66).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області протиправно звільнило позивача із займаної посади та з органів внутрішніх справ України, а тому такого слід поновити на посаді, яку він обіймав на момент звільнення - інспектора дорожньо-патрульної служби другого взводу роти ДПС ДАІ підпорядкованої УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області з 12.06.2014 року, оскільки на виконання наказу Міністерства внутрішніх справ України від 28.05.2014 року №488 ДСК УМВС України в Івано-Франківській області було підготовлено лише проект наказу "Про відрядження працівників Державтоінспекції до м.Харків", яким наказано УДАІ відрядити до Харківської області, терміном на 32 доби, з 31 травня по 01 липня 2014 року, десять працівників, в тому числі і позивача.

Вказаний проект наказу не був реалізований та начальником УМВС України в Івано-Франківській області не виданий, що не спростовано відповідачем в суді першої та апеляційної інстанції.

В порушення вимог ч.8 ст.14 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" позивача не ознайомлено з наказом про відрядження.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що будь-якого розпорядження, адресованого позивачу на відбуття у відрядження відповідачем - УМВС України в Івано-Франківській області прийнято не було, і як наслідок, позивачем не порушено надані йому накази та розпорядження, а також не порушено службової дисципліни.

На час відрядження до Харківської області терміном на 32 доби з 31.05.2014 року по 01.07.2014 року позивач хворів, що підтверджується довідками від 28.05.2014 року діагностично-лікувального центру "Андромед", № 1369 від 28.05.2014 року Коломийської ЦРЛ, від 28.05.2014 року прийому в лікаря, № 535 Коломийської ЦРЛ, випискою з карти стаціонарного хворого, листками непрацездатності, довідкою Коломийської ЦРЛ № 1451/01-05/07 від 16.07.2014 року, з яких вбачається, що 28.05.2014 року, 30.05.2014 року позивач проходив медичні обстеження і йому рекомендоване оперативне втручання, а 03.06.2014 року ОСОБА_1 поступив на стаціонарне лікування в хірургічний відділ Коломийської ЦРЛ в якому цього ж дня йому була проведена операція (а.с.9-16, 85).

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Також, колегія суддів погоджується з розрахунком виплат позивачеві за час вимушеного прогулу, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 та зверненням постанови до негайного виконання в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідно до ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014р., апелянту відстрочено сплату судового збору до вирішення спору по суті, а тому, відповідно до ст.94 КАС України, такі підлягають стягненню.

Керуючись ст.ст.94, 160, 195 - 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2014р. по справі №809/2202/14 - без змін.

Стягнути з управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області на рахунок отримувача №31219206781004 УДКСУ у Галицькому районі м.Львова код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38007573 Банк отримувача ГУДКСУ у Львівській області Код банку отримувача (МФО 825014 Код класифікації доходів бюджету 22030001, код 34668371, "Призначення платежу" - судовий збір в сумі 913 (дев»ятсот тринадцять) грн. 50 коп.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: М.П.Кушнерик

Судді: О.І.Мікула

Д.М.Старунський