Постанова № 41999419, 03.12.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

03 грудня 2014 року Справа № 814/3340/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовської Н. В. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Базіс", вул. Артилерійська, 17-Б, м. Миколаїв, 54030

доДержавної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській обл., вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030 провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.10.2014р. №0017662208, В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0017662208 від 07.10.2014 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що перевіряючі дійшли хибних висновків щодо заниження суми податку на додану вартість у перевіряємому періоді, що був сформований за рахунок господарської операції з контрагентом ПП «Стрікс». Так, позивач зазначає про реальність та товарність господарської операції, здійсненої з вищезазначеним контрагентом та про надання перевіряючим документів первинного бухгалтерського обліку в повному обсязі під час проведення перевірки. А відтак, вважає, що податкове повідомлення-рішення винесено неправомірно та належать скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву.

Представником позивача заявлено клопотання про розгляд ссправи впорядку письмового провадження. Представник відповідача Навратюк О.М. проти клопотання не заперечував, залишив це питання на розсуд суду.

Суд здійснює розгляд справи в порядку письмового провадження відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.

Вислухав пояснення сторін в минулих судових засіданнях, з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідив матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов не належить задоволенню, виходячи з наступного:

ДПІ з 05.09.2014 року по 15.09.2014 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Будівельна компанія «Базіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками за період березень, квітень 2014 року.

Перевіркою встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 6667,00 грн. за період березень 2014 року, про що було складено акт № 726/14-03-22-08/33626530 від 22.09.2014 року.

На підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення № № 0017662208 від 07.10.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 8333,75 грн., з яких, 6667,00 грн. - за основним платежем, 1666,75 грн. - за штрафними санкціями.

Перевіряючі дійшли таких висновків у зв'язку з тим, що документи, виписані контрагентом-постачальником ПП «Стрікс» підприємству ТОВ «БК «Базіс» не підтверджені фактом реального здійснення господарських операцій, а саме, під час проведення перевірки не надані додатки до Договору поставки, укладеного між позивачем та ПП «Стрікс», в яких, згідно договору, визначено асортимент, кількість та ціна на товар, що був предметом договору поставки, а також специфікації, рахунки, податкові, видаткові накладні, адресу складу доставки тощо. А відтак, перевіряючі не мали можливості дослідити умови транспортування товарів, загальну кількість продукції, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) кожної партії продукції та ціну за одиницю продукції. Таким чином, згідно наявних матеріалів перевірки не було підтверджено фактичного отримання товарно-матеріальних цінностей від контрагента-постачальника ПП «Стрікс» за період березень 2014 року.

Суд критично оцінює позицію позивача щодо безпідставності та необґрунтованості таких висновків ДПІ з оглядом на наступне:

У листі Вищого Адміністративного суду України від 01.11.2011 року вих. № 1936/11/13-11, наголошується, що суд, під час розгляду справ повинен ретельно перевіряти всі доводи сторін, документи та інші данні, що спростовують реальність господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфікації кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

За даним адміністративним позовом суд не розглядає питання щодо недійсності або нікчемності правочину, він з'ясовує, чи мали місце порушення законодавства, що стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення, чи воно винесено протиправно та підлягає скасуванню.

Відповідно до положень п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Так, під час судового розгляду справи, позивачем не доведено реальність проведення господарської операції, як це передбачено листом Вищого Адміністративного суду України від 01.11.2011 року вих. № 1936/11/13-11.

31.03.2014 року між ПП «Стрікс» (постачальник) та ТОВ «БК «Базіс» було укладено договір поставки, за яким постачальник зобов'язувався поставляти та передати у власність покупця продукцію, відповідно до замовлення покупця або узгоджену сторонами у відповідних додатках, а покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у Додатках до договору, які є невід'ємною його частиною.

Ані під час перевірки, ані під час судового розгляду справи позивачем не надано жодного додатку до вищевказаного договору.

Крім того, позивач зазначив у своїй позовній заяві, та пояснив у судовому засіданні, що доставка продукції за договором поставки від 31.01.2014 (профіль «Омега 30», плита ОСБ , рейка, ущільнювач з ковпаком на вентиляцію, огородження покрівлі) здійснювалась з м. Києва до м. Миколаєва за допомогою кур'єрської доставки. Однак, жодних документів, які б підтверджували цей факт, позивачем не надано. Так, позивачем надані первинні документи, які вказують на використання вищевказаної продукції в господарській діяльності позивача, однак, факт поставки цих будівельних матеріалів саме ПП «Стрікс» відповідно до укладеного договору, позивачем не доведено.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, та задоволенню не належать.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС).

Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При винесені рішення по адміністративній справі, суд вирішує питання про розподіл витрат відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Базис» - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Базис» 1644,30 грн. судового збору.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного Адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Н. В. Лісовська