Постанова № 41999418, 27.10.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

27 жовтня 2014 року Справа № 814/2346/14

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомприватного підприємства виробничо-комерційного підприємства "Каро", вул. Кооперативна, 21, смт. Врадіївка, Врадіївський район, Миколаївська область, 56301

дореєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області, вул. Г.Врадіївщини, 89, смт. Врадіївка, Врадіївський район, Миколаївська область, 56301

треті особиОСОБА_1, с. Федорівка, Врадіївський район, Миколаївська область, 56322 ОСОБА_2, с. Федорівка, Врадіївський район, Миколаївська область, 56322 ОСОБА_3, с. Федорівка, Врадіївський район, Миколаївська область, 56322 ОСОБА_4, с. Федорівка, Врадіївський район, Миколаївська область, 56322 ОСОБА_5, с. Федорівка, Врадіївський район, Миколаївська область, 56322 ОСОБА_6, с. Федорівка, Врадіївський район, Миколаївська область, 56322 ОСОБА_7, с. Федорівка, Врадіївський район, Миколаївська область, 56322 провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції у Миколаївській області (далі за текстом реєстраційна служба), треті особи на боці позивача без заявлення самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання дій щодо відмови в державній реєстрації додаткових угод до договорів оренди протиправними та зобов'язання Відповідача провести державну реєстрацію додаткових угод до договорів оренда землі.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ПП ВКП «Каро» та третіми особами по справі - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у 2006 р. були укладені договори оренди землі, строком на сім років, які у 2008 р. пройшли державну реєстрацію в Миколаївській регіональній філії Державного комітету земельних ресурсів. У 2012 р. між сторонами договорів були укладені додаткові угоди до цих договорів оренди земельних ділянок, відповідні документи (в повному обсязі) подані до Відповідача з метою проведення державної реєстрації додаткових угод. Однак Відповідач виніс Рішення по відмову в проведенні державної реєстрації додаткових угод (далі за текстом Рішення «про відмову»), посилаючись на нормативно-правовий документ, який втратив чинність на час винесення Рішень (постанова Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 р. № 703). Окрім того, позивач зазначає, що витребування у ПП ВКП «Каро» витягу з єдиного державного земельного кадастру на земельні ділянки, які є предметом договорів оренди, є протиправним, оскільки такі вимоги державний реєстратор може висувати лише у випадку, якщо у правовстановлюючому документі на земельну ділянку не зазначено кадастровий номер земельної ділянки, а в даному випадку кадастрові номери земельним ділянкам присвоєні та відображені в кадастровому плані, що є невід'ємною частиною державного акту на право власності на землю. Таким чином, позивач зазначає, що державним реєстратором неправомірно винесенні Рішення про відмову у державній реєстрації, та просить суд зобов'язати відповідача провести державну реєстрацію додаткових угод до договорів оренди.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечував, надав суду письмові заперечення, де зазначив, що посилання в Рішеннях «про відмову» на постанову Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 р. № 703 є помилковим, оскільки вона дійсно втратила чинність на день прийняття рішень, але аналогічна правова норма, яка зобов'язує особу подавати до реєстратора витяг з Державного земельного кадастру, міститься в п. 43 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. № 868, і саме цією правовою нормою керувався державний реєстратор під час прийняття Рішень «про відмову», а оскільки Позивачем не надано для проведення реєстрації витяг з Державного земельного кадастру, дії державного реєстратора щодо відмови в державній реєстрації додаткових угод до договорів оренди є правомірними, а оскаржувані Рішення по відмову в проведенні державної реєстрації - законними. Відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

Треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності та просили суд позовні вимоги не задовольняти, оскільки мають намір оскаржувати підписані ними у 2012 р. додаткові угоди.

Третя особа ОСОБА_7 надав суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження та просив позовні вимоги задовольнити.

Інші треті особи - ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, про дату та час розгляду справи були повідомлені судом належним чином та своєчасно, своєї думки щодо заявлених позовних вимог не викладали.

Представники сторін надали суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 4 ст.122 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Вислухавши пояснення сторін у попередніх судових засіданнях, дослідивши матеріали, що містяться у справі, судом встановлено:

У 2006 р. між ПП ВКП «Каро» та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, і ОСОБА_7 були укладені договори оренди землі строком на сім років, які у 2008 р. пройшли державну реєстрацію в Миколаївській регіональній філії Державного комітету земельних ресурсів. У 2012 р. між сторонами договорів були укладені додаткові угоди до цих договорів оренди земельних ділянок.

З метою проведення державної реєстрації додаткових угод до вже раніше (2008 р.) зареєстрованих договорів оренди земельних ділянок, представником ПП ВКП «Каро» до Відповідача надані документи відповідно до переліку, який зазначений у ст. 16 ч. 3, ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Представник Реєстраційної служби в судовому засіданні не заперечував проти того, що Позивачем були надані всі необхідні документи для проведення реєстрації, окрім витягу з Державного земельного кадастру по кожній земельній ділянці (договори оренди, додаткові угоди до договорів оренди, державні акти на земельні ділянки з кадастровими планами до кожної земельної ділянки, заяви). Серед документів були державні акти на право приватної власності на земельні ділянки, видані 11.03.2001 р., з кадастровим планом земельної ділянки, який є невід'ємною складовою до державного акта на земельну ділянку. У кадастровому плані зазначений кадастровий номер земельних ділянок, їх фактичні розміри відповідно до проведеної кадастрової зйомки.

Таким чином, посилання представника Відповідача у своїх запереченнях на положення п. 43 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. № 868 (далі по тексту Порядок № 868) як на підставу прийняття оскаржуваних Рішень про відмову у реєстрації додаткових угод до договорів оренди - є хибним, та спростовується матеріалами справи.

Так п. 43 Порядку передбачено, що для проведення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку в разі коли в документах, що підтверджують виникнення перехід та припинення речових прав на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер, заявник крім документа, що підтверджує право виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає витяг з Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку.

Виходячи з фактичних обставин справи, відомості про кадастровий номер земельних ділянок містилися у поданих представником ПП ВКП «Каро» документах, а саме: у кадастровому плані земельної ділянки до кожного державного акта на землю. Твердження представника Відповідача, що кадастровий номер земельної ділянки повинен міститися виключно у державному акті на земельну ділянку, тобто виключно у правовстановлюючому документі, суд вважає помилковим, оскільки така вимога не міститься ні в Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ні в Порядку № 868 (на який саме й посилається Відповідач).

Крім того, Відповідачем не дотримано форми Рішень по відмову в реєстрації додаткових угод до договорів оренди, а саме: вказано лише реєстраційний номер заяви, однак відсутні відомості про власника земельної ділянки.

З огляду на викладені обставини, суд вважає протиправними Рішення Відповідача про відмову в реєстрації додаткових угод до договорів оренди, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню. На підставі ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

У той же час, суд відмовляє в задоволенні вимоги Позивача щодо зобов'язання Відповідача зареєструвати додаткові угоди, оскільки прийняття рішення про реєстрацію чи відмову в реєстрації речових прав на майно є виключними повноваженнями Реєстраційної служби, суд не може своїм рішенням підмінити виконання суб'єктом владних повноважень своїх функцій, передбачених законом. Суд вважає за необхідне зобов'язати Відповідача повторно розглянути заяви щодо реєстрації додаткових угод з урахуванням наявності кадастрових номерів на земельні ділянки, що містяться в кадастрових планах, які є невід'ємною частиною державних актів на землю.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Позивач надав суду квитанцію про сплату судового збору в сумі 73,10 грн. Таким чином, відшкодуванню з Державного бюджету України підлягають судові витрати в сумі 36,55 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Скасувати рішення реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції у Миколаївській області про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 10.06.2014 р. № 13664193, від 10.06.2014 р. № 13662197, від 19.06.2014 р. № 13900259, від 14.07.2014 р. № 14424935, від 15.07.2014 р. № 14464990, від 15.07.2014 р. № 14465115, від 16.07.2014 р. № 14475610.

3. Зобов'язати реєстраційну службу Врадіївського районного управління юстиції у Миколаївській області повторно розглянути заяви щодо реєстрації додаткових угод від 10.06.2014 р. № 6949382, від 10.06.2014 р. № 6948252, від 19.06.2014 р. № 7083131, від 14.07.2014 р. № 7376050, від 15.07.2014 р. № 7392380, від 15.07.2014 р. № 7391813, від 16.07.2014 р. № 7402704 з урахуванням наявності кадастрових номерів на земельні ділянки, що містяться в кадастрових планах, які є невід'ємною частиною державних актів на землю.

4. Присудити приватному підприємству виробничо-комерційного підприємства "Каро" судовий збір у сумі 36,55 грн. з Державного бюджету України.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст постанови суду буде виготовлено протягом п'яти робочих днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення/отримання копії постанови апеляційної скарги, вимоги до якої встановлені статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н. В. Лісовська