Постанова № 41999182, 18.12.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/1690/14

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

за участю секретаря - Разінкіної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню "Миколаївгаз" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України про визнання неправомірними дій, скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ПАТ "Миколаївгаз" звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати дії СДПІ неправомірними в частині застосування штрафних санкцій та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000105104 від 10.06.2014 року.

В обґрунтування позову зазначено, що штрафні санкції відповідно до положень ПК України застосовують до платників податків за порушення строків терміну сплати податку на прибуток, а внесення авансового внеску по податку на прибуток є лише особливим порядком сплати податку, отже ПК України не передбачено накладення контролюючим органом штрафних санкцій за прострочення сплати авансового внеску. Крім того позивач зазначив, що 28.03.2014 року сума авансового внеску по податку на прибуток була сплачена, але код зарахування був помилково зазначений як сплата податку. Таким чином, станом на 31.03.2014 року існувала переплата з податку на прибуток, а 31.03.2014 року суму авансового внеску було ще раз оплачено вже на потрібний код платежу. Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення прийнято неправомірно та підлягає скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі СДПІ, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що 28.05.2014 року СДПІ з обслуговування ВПП у м. Одесі Міжрегіонального ГУ Міндоходів проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання своєчасності сплати авансових внесків з податку на прибуток у березні 2014 року.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт №72/28-08-51-40/05410263 від 28.05.2014 р., у висновках якого зазначено, що на порушення п.п.16.1.4 ст.16, п.31.1 ст.31, п.57.1 ст.57 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р., ПАТ "Миколаївгаз" порушено терміни сплати узгодженої суми податкового зобов'язання авансового внеску з податку на прибуток у березні 2014 року у сумі 16 285 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення №0000105104 від 10.06.2014 року, яким позивача зобов'язано сплати штраф у розмірі 10% у сумі 1628 грн. 33 коп. за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток приватних підприємств.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у податкового органу не було правових підстав для нарахування штрафу, тому податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Однак колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає помилковим, з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 4 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Відповідно до абзацу 9 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України у складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

Статтею 33 Податкового кодексу України визначено, що базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.

Зокрема, звітним податковим періодом, встановленим для нарахування податку на прибуток, відповідно до абзацу 3 статті 57 Кодексу, є річний податковий період, а звітним податковим періодом, встановленим для сплати податку на прибуток, є місячний податковий період.

Я вбачається з матеріалів справи, позивач, згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, визначив розмір авансового внеску (1/12 нарахованої до сплати загальної суми податку на прибуток за звітний рік), що підлягатиме сплаті у березні-грудні 2014 року, січні-лютому 2015 року у розмірі 16 285 грн., а тому зазначені суми є узгодженими сумами грошового зобов'язання.

Згідно із п. 87.1. ст. 87 Податкового Кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

За приписами п. 126.1. ст. 126 Податкового Кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків зобов`язаний у визначений строк сплачувати податки та збори, за прострочення сплати встановлена певна відповідальність. Крім цього, у рахунок сплати податків також можуть бути зараховані суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів, а саме: без заяви платника - за рахунок надміру сплачених сум такого платежу; за заявою - за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів до відповідних бюджетів.

Відповідно до Змін до бюджетної класифікації, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 17.01.2013 № 19 класифікацію доходів бюджету, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 14 січня 2011 № 11 "Про бюджетну класифікацію" було доповнено, зокрема, позицією - 11024000 "Авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств".

З матеріалів справи вбачається, що 28.03.2014 року позивачем здійснений платіж за кодом бюджетної класифікації - 11021000 (податок на прибуток приватних підприємств) у сумі 16285 грн.

31.03.2014 року ПАТ "Миколаївгаз" платіжним дорученням №7243 сплачено за УРСГ ПАТ "Миколаївгаз" 16 285 грн. за кодом бюджетної класифікації - 11024000 (авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств).

28.03.2014 року ПАТ "Миколаївгаз" здійснений платіж за кодом бюджетної класифікації - 11021000 податок на прибуток приватних підприємств, тоді як потрібно було здійснити саме інший платіж за кодом бюджетної класифікації - 11024000 авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств.

Вказані два платежі, згідно вимог діючого законодавства, є різними, відповідно зарахування одного платежу у рахунок сплати іншого платежу без відповідної заяви позивача не передбачено. Таке зарахування можливо лише за наявності заяви позивача, яку він надав 31.03.2014р.

Оскільки граничний строк для сплати авансових внесків у березні 2014 року сплинув 30.03.2014 року, а податкові зобов'язання з авансового внеску податку на прибуток сплачені позивачем 31.03.2014 року, податковий орган дійшов вірного висновку, що позивачем пропущено встановлений законом строк на 1 день.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що податковим органом правомірно застосовано штрафні санкції, встановлені абзацом 1 пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України в розмірі 1628 грн. 33 коп., відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000105104 від 10.06.2014 року прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством України і підстави для його скасування відсутні.

Оскільки суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув, не дав їм належної правової оцінки та допустив порушення норм матеріального та процесуального права, ухвалене у справі рішення підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст. 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню "Миколаївгаз" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України про визнання неправомірними дій, скасування податкового повідомлення-рішення - скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову, якою в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню "Миколаївгаз" - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.