Постанова № 41998509, 16.12.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2014 р. Справа № 922/4402/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Яблуновській І.М.

за участю представників сторін:

прокурора - Вензель Ю.М.

позивача - Передрій С.М.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№3829Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 28.10.14 у справі №922/4402/14

за позовом Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері, м. Харків в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі Державного підприємства "Південна залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Харківська дирекція залізничних перевезень" ДП "Південна залізниця", м. Харків

до Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м. Алчевськ

про стягнення 77 875,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2014 року Харківський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі Державного підприємства "Південна залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Харківська дирекція залізничних перевезень" ДП "Південна залізниця" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" (відповідач), в якому просив суд стягнути з відповідача суму штрафних санкцій в розмірі 77 875 грн., з посиланням на порушення з боку відповідача Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 24.11.2000 року № 644 та Статуту залізниць України в частині правильності внесення інформаційних даних до залізничної накладної.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.10.2014 р. у справі №922/4402/14 ( суддя Жельне С.Ч.) позов задоволено, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" на користь Державного підприємства "Південна залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Харківська дирекція залізничних перевезень" ДП "Південна залізниця" суму штрафних санкцій в розмірі 77 875 грн., стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" на користь Державного бюджету України - суму судового збору в розмірі 1 827 грн.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матаріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин справи при його прийнятті, просить скасувати рішення господарського суду та судові витрати покласти на позивача.

В апеляційній скарзі зазначив, що судом першої інстанції при винесенні рішення по даній справі порушив вимоги ст.43 ГПК України, а саме не розглянув об'єктивно і в повному обсязі матеріали та докази, які були надані відповідачем.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що викладене в апеляційній скарзі не відповідає обставинам справи та наявним в справі доказам.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, надав клопотання про розгляд справи без його участі, в зв'язку з неможливістю прибуття в судове засідання.

Представник відповідача надав клопотання в порядку ст.83 ГПК України зменшити суму штрафу до 10% від суми яку задовольнив господарський суд Харківської області, з посиланням неможливості належним чином виконувати господарську діяльність, у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду встановила, що згідно договору №021161 від 10.05.2001р. «Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги» 09 квітня 2014 року зі станції Комунарськ Донецької залізниці відповідачем за накладної № 51762201 від 07.04.2014 року було здійснене відправлення групи вагонів №№68704311, 66232216, 67665653, 67370411, 66941105, 65237075, 67703553 з вантажем «шлаки гранульовані», відправник ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» на станцію призначення Шебелинка Південної залізниці.

Відповідно до ст. 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента) або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Отже, сама накладна є договором перевезення вантажу, в нижній частині внесено таку істотну умову договору: "Вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних ним у накладній".

Згідно з ст.6 Статуту залізниць України накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до Статуту та Правил перевезення вантажів і наданим залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до ст.ст. 23, 37 Статуту Залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником обов'язково має бути зазначена адреса одержувача.

Пунктами 2.1,.2.2. і 2.3 розділу 2 "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 встановлено, що відправник зобов'язаний зазначати у накладній відповідні реквізити, в тому числі адресу одержувача.

Відповідно до додатку №3 вказаних Правил на вантажовідправника покладається обов'язок заповнити графи накладної: а саме, графа 4 -"одержувач" заповнюється у порядку, передбаченому для графи "відправник", яким може бути юридична або фізична особа, щодо якої зазначається поштова адреса (назва міста або населеного пункту, району, вулиці та номер будинку, замість повної адреси може бути вказано номер абонентської скриньки).

Пунктом 5.5. зазначених Правил встановлено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Статтею 129 Статуту залізниць України та ч.1 ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційним актом або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що по прибуттю потягу з вантажем на станцію призначення, залізницею зафіксовано невідповідність вказаних у накладній інформаційних даних стосовно найменування та адреси вантажоодержувача, а саме: виявлено, що вказаний у накладній вантажоодержувач - ТОВ "Граніт ДСС" (код 4013, адреса: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 25) на станції Шебелинка відсутній, в зв'язку з чим працівниками залізниці складено акт загальної форми ГУ-23 від 09.2014 року № 709 та на станцію відправлення Комунарськ Донецької залізниці направлено оперативне повідомлення про неправильне зазначення в накладній №51762201 найменування вантажоодержувача та його адреси.

Судом першої інстанції встановлено, що зі станції відправлення надійшла телеграма - відповідь від 10.04.2014 року за № 34, в якій було повідомлено, що належним вантажоодержувачем за даною накладною слід вважати ПАТ "Євроцемент" (код 4013, адреса: 64200, м. Балаклія, проммайданчик ПАТ "Євроцемент").

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що у зв'язку з виявленням факту неправильного зазначення у залізничній накладній № 51762201 найменування та адреси одержувача вантажу залізницею на підставі ст.ст. 122, 118 Статуту залізниць України позивачем нарахований штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати в сумі 77 875 грн.

Позивачем, в порядку досудового врегулювання спору, 23 травня 2014 року на адресу відповідача направлена претензія із вимогою оплатити нараховані суми штрафу, проте, відповідач вимоги претензії не виконав.

Відповідно до п. 3.15. Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" у застосуванні статті 118 Статуту слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення, так і на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Пунктом 24 Статуту залізниць України встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, а оскільки накладна є письмовою формою договору перевезення вантажу, укладається вантажовідправником із залізницею, то і відповідачем за позовами про стягнення штрафу за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача має бути відправник вантажу, про що зазначено у пункті 3.23 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601.

Пункт 118 Статуту залізниць України встановлює, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Згідно з пунктом 122 Статуту залізниць встановлює, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із пунктом 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Оскільки накладна є письмовою формою договору перевезення вантажу, що укладається вантажовідправником із залізницею згідно зі статтею 24 Статуту і вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то й відповідачем за позовами про стягнення штрафу за неправильно зазначені у накладній, зокрема, коду та адреси одержувача має бути відправник вантажу.

Штраф встановлено з метою попередження порушень, які призводять до ускладнень і порушень процесу перевезення, які можуть призвести до тяжких наслідків, у тому числі, до втрати вантажу чи аварії на транспорті. Штраф стягується також у разі, коли виявлені порушення відправник виправив до початку перевезення, і незалежно від того, чи призвели ці порушення до негативних наслідків.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що позивачем доведений факт порушення відповідачем чинного законодавства та договірних відносин між позивачем та відповідачем та задовольнив позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій в розмірі 77875,00 грн. та відхилив клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Судова колегія вважає, що клопотання про зменшення розміру штрафу до 10% необґрунтоване та не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ст.233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 Господарського процесуального Кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що зменшення розміру штрафу це право суду, а не його обов'язок, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість обставин.

Як свідчать матеріали справи порушення здійснено 07.04.2014, а виявлено 09.04.2014р., відповідач не визнає факт порушення, але просить зменшити розмір штрафу до 10 % посилаючись на форс - мажорні обставини (обставини непоборної сили) проведення антитерористичної операції з 14.04.2014р., не здійснення підприємницької діяльності, нестачу оборотних коштів тощо.

Відповідач не надав доказів підтверджуючих зазначені обставини, а саме відсутні фінансові звіти, докази нездійснення підприємницької діяльності, докази відсутності коштів тощо.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що позивачем доведено склад цивільного правопорушення відповідачем за спірними правовідносинами та задовольнив позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій в розмірі 77875,00 грн. в повному обсязі.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст. ст. 551, 909 ЦК України, ст. 233 ГК України, ст..ст. 118,122 Статуту залізниць України ст. ст. 101-105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 28.10.14 у справі №922/4402/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 22.12.14

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.