Постанова № 41995713, 18.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2014 р. Справа№ 910/22291/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

при секретарі судового засідання - Куценко К.Л.

за участю представників:

від позивача: Чумак О.В. - представник за довіреністю № 7 від 01.09.2014р.;

від відповідача 1: не з'явились;

від відповідача 2: не з'явились;

від відповідача 3: не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ маркет"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.10.2014р.

за заявою Дочірнього підприємства ЮМаК Закритого акціонерного товариства "Корпорація "Інтерагросистема" про вжиття заходів до забезпечення позову

у справі № 910/22291/14 (суддя - Босий В.П.)

за позовом Дочірнього підприємства ЮМаК Закритого акціонерного товариства "Корпорація "Інтерагросистема"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет"

2. Приватного підприємства "Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту"

3. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

про стягнення 2 232 363,84 грн.,

В судовому засіданні 18.12.2014 оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство ЮМаК Закритого акціонерного товариства "Корпорація "Інтерагросистема" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет", Приватного підприємства "Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту" та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення 2232 363,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем 1 взятих на себе за договором поставки грошових зобов'язань по оплаті поставленого товару, у зв'язку з чим у відповідача 1 утворилася заборгованість у розмірі 1760381,88 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 194039,68 грн., 3% річних у розмірі 29301,37 грн. та інфляційних у розмірі 248640,91 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Позовні вимоги до відповідачів 2 та 3 обґрунтовані тим, що на підставі договорів поруки від 20.10.2013 такі особи поручилися перед позивачем за виконання ТОВ "АТБ-маркет" зобов'язань за договором поставки.

Разом із позовом позивачем також було подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, за змістом якої він просив суд накласти арешт на грошові кошти, що належать ТОВ "АТБ-маркет" в межах суми 2229363,84 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2014р. заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на грошові кошти, що належать ТОВ "АТБ-маркет" в межах суми у 2229363,84 грн., що знаходяться на наступних рахунках відкритих у вказаних нижче банківських установах:

1) рахунок №26001438044, рахунок №26002438043, рахунок №26003438008, рахунок №26003438042, рахунок №26000438915, рахунок №26004438041, рахунок №2604654969, рахунок №2604055021 в АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" у м. Києві, МФО 380805, код ЄДРПОУ 14305909;

2) рахунок №26000011935001 в ПАТ "АЛЬФА-БАНК" у м. Києві, МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714;

3) рахунок №26003300381950 в AT Ощадбанк (Дніпропетровське відділення, м. Дніпропетровськ), МФО 305482, ЄДРПОУ 00032129;

4) рахунок № 26003300381950 в AT Ощадбанк (Луганське обласне відділення, м. Луганськ), МФО 304665, ЄДРПОУ 00032129, а також на будь-яких інших рахунках, які будуть виявлені державним виконавцем в процесі виконання даної ухвали суду про забезпечення позову.

Не погодившись з вказаною ухвалою, ТОВ "АТБ маркет", звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.10.2014 та відмовити в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала не містить належного обґрунтування та правомірних підстав для застосування заходів забезпечення позову, тим більше, на думку відповідача 1, такі підстави взагалі відсутні, а заява позивача ґрунтувалась виключно на припущеннях. Також апелянт вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали судом не було обґрунтовано адекватності вжитих заходів забезпечення позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 03.12.2014.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 строк розгляду апеляційної скарги було продовжено на 15 днів, розгляд справи було відкладено на 18.12.2014.

У судовому засіданні 18.12.2014 представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, зазначив, що вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просив залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. На огляд суду надав оригінали документів.

Представники відповідачів у судове засідання 18.12.2014 не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, відправленням на наявні в матеріалах справи адреси сторін копій ухвали від 03.12.2014.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 2 ст. 102 ГПК України строк для перегляду ухвали місцевого господарського суду, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення перевірки ухвали Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представників відповідачів, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення позивача, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "АТБ-маркет" мотивована поганим фінансовим станом відповідача 1, оскільки останній має заборгованість перед низкою контрагентів та не може її оплатити, що ставить під сумнів можливість виконання рішення суду по даній справі.

Припущення щодо неможливості виконання рішення суду позивач обґрунтовує тим, що під час моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень позивачем були виявлено низку судових рішень, якими вирішено стягнути з ТОВ "АТБ-маркет" суму заборгованості в загальному розмірі 1 226 023,60 грн. Крім того, в провадженні судів перебувають спори, про стягнення з відповідача 1 заборгованості на загальну суму 1 643 713,13 грн. Разом з тим, з інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вбачається, що розмір статутного капіталу відповідача-1 складає 500 000,00 грн.

Таким чином, оскільки на момент звернення позивача до суду загальна сума заборгованості відповідача 1 (яка підтверджена судовими рішеннями) становить 1 226 023,60 грн., у позивача виникло обґрунтоване припущення, що грошові кошти відповідача 1 можуть зникнути на момент виконання рішення по даній справі.

Вказане, на думку заявника, свідчить про те, що у випадку прийняття рішення про задоволення вимог позивача, його фактичне виконання буде ускладненим або взагалі неможливим, що є підставою для вжиття заходів до забезпечення позову, які співвідносяться з предметом позову.

Згідно приписів статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

За змістом вищезазначеної статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Таким чином, посилання скаржника на ту обставину, що судом першої інстанції не було проведено жодного засідання у справі, але прийнято ухвалу про задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову, є безпідставними, оскільки питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом і без проведення судового засідання.

Пунктами 1, 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" визначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Також, відповідно до абзацу 1 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

В заяві про забезпечення позову позивач вказує на тривале невиконання відповідачем 1 взятих на себе зобов'язань з оплати за поставлений товар за договором поставки № 47800, значний їх розмір та ухилення від них, що змусило позивача звертатись до суду за захистом своїх прав з відповідним позовом.

Як вбачається із матеріалів справи, станом на момент звернення позивача до суду із даним позовом сума боргу відповідача 1 перед іншими кредиторами становить 1 226 023,60 грн., що підтверджується відповідними судовими рішеннями.

Крім того, в провадженні судів перебувають спори, про стягнення з відповідача 1 заборгованості на загальну суму 1 643 713,13 грн.

Доданий скаржником до апеляційної скарги звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2014 року, яким відповідач 1 мотивує свої доводи про наявність на його рахунках великих об'ємів грошових коштів і заперечення щодо можливого ускладнення в подальшому виконання рішення суду не приймаються судом апеляційної інстанції в якості підстави для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки згідно вказаного звіту, ТОВ "АТБ-маркет" є підприємством, діяльність якого є збитковою - збиток за 9 місяців роботи підприємства складає 551492 ,00 грн. (код рядка 2355); дохід від реалізації продукції за 9 місяців складає 24 382 270,00 грн. (код рядка 2000), 20 535 627,00 грн. з яких - це собівартість реалізованої продукції (код рядка 2050), яка належить не відповідачу 1, а підлягає поверненню постачальникам товарів.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач 1 має значні борги перед іншими кредиторами; його фінансова діяльність за 9 місяців 2014 року є збитковою; апелянт знаходиться у скрутному фінансовому становищі; довгий час ухиляється від виконання своїх грошових зобов'язань перед позивачем.

Наданий апелянтом лист СДПІ з обслуговування ВПП у м. Дніпропетровську про стан розрахунків по платежам до бюджету № 31145/10/28-01-20-03-24 від 24.11.2014, запит про надання довідки про стан заборгованості перед бюджетом по податкам і зборам № 767-ГБ від 24.11.2014, довідка про відсутність заборгованості по заробітній платі у відповідача 1 № 20455 від 24.11.2014 не спростовують вищезазначених висновків суду. Однак в цій частині необґрунтованим та безпідставним є звернення трудового колективу відповідача 1 до суду, в якому зазначено, що оскаржувана ухвала приведе до незаконного паралізування діяльності підприємства, а саме своєчасного виконання зобов'язань перед бюджетом та виплати заробітної плати працівникам, оскільки як було зазначено вище, в матеріалах справи наявна довідка про відсутність заборгованості по заробітній платі на підприємстві відповідача 1.

З огляду на зазначене, колегія суддів, погоджуючись із висновками суду першої інстанції, вважає обґрунтованими припущення позивача про те, що незадоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду або зробити неможливим його виконання в разі задоволення позову.

Позов, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України, забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, що кореспондує зі способами захисту порушеного права. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості, а відтак, подана позивачем заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача-1 в межах суми позову знаходиться у безпосередньому зв'язку із предметом позову.

Судом встановлена наявність зв'язку між вказаним заходом забезпечення позову і предметом спору, співрозмірність та адекватність заходу із заявленими позивачем вимогами.

Вжиття наведеного заходу до забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді та в разі задоволення позову - забезпечить можливість відновлення його порушених прав та не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідача 1 у справі.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції вважає ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.10.2014 обґрунтованою та такою, що відповідає чинному законодавству та обставинам справи.

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали в суді апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних доказів на спростування висновків суду першої інстанції, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції по даній справі в розумінні ст. 104 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 66-67, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ маркет" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.10.2014 у справі № 910/22291/14 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.10.2014 у справі № 910/22291/14 залишити без змін.

3. Матеріали оскарження по справі № 910/22291/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст складено 23.12.2014р.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім