Ухвала суду № 41986246, 15.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 квітня 2014 рокусправа № 811/1902/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 р. по справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.05.2013 року №0003290171 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 45462,86 грн., в тому числі за основним платежем на суму 30308,57 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 15154,29 грн.; №0003280171 про визначення зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 31105,20 грн., в тому числі за основним платежем на 31104,20 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями на 1,00 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 р. позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 24.05.2013 року № 0003290171 та №0003280171.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права просив скасувати оскаржувану постанову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради як фізична особа-підприємець 03.10.2007 р., знаходиться на обліку в Кіровоградській об'єднаній державній податковій інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби та є платником податків і зборів до бюджету.

Згідно з витягу з ЄДР, основним видом діяльності позивача є роздрібна та оптова торгівля пальним. На здійснення торгівлі пальним позивач має торговий патент НОМЕР_1. Державним комітетом України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду позивачу видано Дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію обладнання підвищеної небезпеки за №078.09.35-50.50.0. від 23.06.2009 р.

Відповідно до наказу начальника Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби №911 від 24.04.2013 року, проведено позапланову невиїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства позивачем по взаємовідносинах з ПП «Будсантех» за березень 2011 року.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки складено акт №352/17-1/НОМЕР_2 від 26.04.2013 року.

В ході проведення перевірки були встановлені порушення ст.203, п.1, п.2 ст. 215, ч.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків; п. 177.2, п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України - донараховано податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік в сумі 30308,57 грн.; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 та п. 201.6 ст. 201 ПК України - донараховано податок на додану вартість за березень 2011 року в сумі 31104,20 грн.

Як вбачається з акту перевірки, фактично, підставою для визначення грошового зобов'язання за основним платежем: податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності та податок на додану вартість стала відсутність, на думку податкового органу, належного підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем з ПП «Будсантех».

Зазначеного висновку Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області ДПС дійшла з огляду на акт відділу спеціальних перевірок від 20.12.2012 р. № 194/22-4/31919793 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Будсантех» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р.», яким встановлено, що в податковому обліку ПП «Будсантех» відображено обсяг взаємовідносин в частині придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Український ресурс» за березень 2011 року.

В ході опрацювання ТОВ «Український ресурс» встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, технічного персоналу у необхідній кількості, власних виробничих активів, власних складських приміщень, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрата податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, платник не знаходиться за місцем знаходженням, тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Український ресурс» за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року.

Таким чином, на думку відповідача, перевіркою встановлено, що в порушення п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України позивачем завищено суми задекларованих валових витрат за 2011 рік на суму 155521,00 грн., у зв'язку з чим позивачу донараховано податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік в сумі 30308,57 грн.

Також, згідно з додатком №5 до декларації з ПДВ за березень 2011 року до податкового кредиту включено суму податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Будсантех» в розмірі 31104,20 грн.

Із зазначених вище підстав податковий орган дійшов висновку, що в порушення вимог п. 198.1,п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 завищено податковий кредит з податку на додану вартість за березень 2011 року в сумі 31104,20 грн., у зв'язку з чим донараховано податок на додану вартість за березень 2011 року в сумі 31104,20 грн.

24.05.2013 року відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення № 0003290171 про збільшення позивачу сум грошового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 30308,57 грн. основного платежу, 15154,29 грн. штрафних (фінансових) санкцій та № 0003280171 про збільшення позивачу сум грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 31104,20 грн. основного платежу, 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та його контрагентами укладено договори, за наслідками яких сформовано податкову звітність з податку на додану вартість та з податку на доходи фізичних осіб у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. Укладені договори, на думку суду першої інстанції, носять реальний характер настання наслідків, ними обумовлених, що підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що не враховуються при визначені оподатковуваного прибутку, визначені ст.139 ПК України.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України, об'єктом оподаткування є чистий оподаткований дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій чи не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з п. 177.4 ст.177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаться до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем придбано у ПП «Будсантех» паливно-мастильні матеріали, що підтверджується наступними документами: договором поставки нафтопродуктів від 04.01.2011 р. №04/01; видатковими накладними №РН-0000541 від 23.03.2011 р.; №РН-0000565 від 24.03.2011 р.; №РН-0000570 від 25.03.2011 р.; податковими накладними від 10.03.2011 р. №14; від 04.03.2011 р. №11; від 22.03.2011 р. №32; від 24.03.2011 р. №34; товарно-транспортними накладними №541 від 23.03.2011 р.; №570 від 25.03.2011 р.; №565 від 24.03.2011 р.; платіжними дорученнями від 10.03.2011 р. №65; від 24.03.2011 р. №85; від 10.03.2011 р. №56; від 22.03.2011 р. №71; від 04.03.2011 р. №54; договором оренди автомобіля від 01.01.2011 р.; актами прийому-передачі автомобіля, подорожніми листами; актами приймання нафти або нафтопродуктів; звітами; журналом обліку надходжень нафти і нафтопродуктів; товарною книгою кількісного руху нафтопродуктів (нафти); книгою обліку; аналізом рахунка по субконто:631; виписками по банківських рахунках з 01.03.2011 р. по 31.05.2011 р.

Отримані в березні 2011 року від ПП «Будсантех» податкові накладні включено позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за відповідний період.

Також, придбаний товар, в подальшому, позивачем було реалізовано контрагентам- покупцям: Бобринецькому райавтодору, Бобринецькому технікуму ім. В.Порика Білоцерківського НАУ, КП Бобринецької міської ради «Комунальник», ДП «Червоний землероб», ТОВ «Виноградівське» спілка СФГ «Степ», ПП «Крестін Олександр Васильович».

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства та обґрунтовано визнані судом першої інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Одночасно, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до акту перевірки, висновки податкового органу ґрунтуються на інформації щодо дотримання норм податкового законодавства контрагентами позивача та на актах інших податкових органів на підставі яких відповідачем зроблено висновок, що фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та вказаними вище його контрагентами є фіктивними.

Тобто, сутність спору зводиться до правомірності застосування податковим органом інформації та висновків актів щодо контрагентів позивача, якими встановлено порушення норм податкового законодавства саме контрагентами позивача.

За висновками суду апеляційної інстанції, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат.

Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Таким чином, висновки податкового органу, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала виготовлена 12.11.2014 року.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим