Ухвала суду № 41986242, 11.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 грудня 2014 рокусправа № 804/3873/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

представників сторін:

позивача : - Ткаченко Н.В. (дов.від 23.01.14 р.), Дмитренко О.О. (дов.від 23.01.14 р.)

відповідача: - Жаворонков С.М. (дов.від 19.05.14 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 р. у справі № 804/3873/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

"19" березня 2014 р. Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 26.02.2014 року №0000055103, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на загальну суму 3 311 047,97 грн. (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість та нараховані штрафні санкції у розмірі 1 655 523,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкове повідомлення-рішення позивач є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно прийнято всупереч нормам діючого законодавства. Крім того, позивач зазначає, що висновки, зазначені у акті перевірки є суб'єктивною думкою перевіряючи податкового органу і не ґрунтуються на вимогах закону.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 р. у справі № 804/3873/14 адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що позивачем надано необхідні первинні документи, що підтверджують право Товариства на формування податкового кредиту. Висновки податкового органу щодо не нереальності здійснення господарської діяльності не доведено під час судового розгляду справи.

Не погодившись з постановою суду, Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 р. у справі № 804/3873/14, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані висновками позапланової невиїзної документальної перевірки позивача. скаржник наполягає на тому, що відсутність товарно-транспортних накладних свідчить про відсутність підтвердження фактичного транспортування товару та його отримання замовником, й відповідно, про нереальність здійснення господарської діяльності.

Представниками сторін під час апеляційного перегляду справи надано ґрунтовні пояснення щодо обставин справи та підтримано позиції викладені в апеляційній скарзі та запереченнях до неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що у період з 04.02.2014 року по 08.02.2014 року, фахівцями СДПІ ОВП у м. Дніпропетровську проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Південний гірничо - збагачувальний комбінат» з питання дотримання вимог чинного податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ПП «Срібна монета» за травень 2013 року та ТОВ «Українська гірничо-технічна компанія» за січень, лютий 2013 року.

За результатами перевірки складено акт №3/28-01-51-03/00191000 від 11.02.2014 року, яким зафіксовано виявлені під час перевірки порушення, а саме:

- ст. 22, п. 44.1, 44.6 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту та суми від'ємного значення ПДВ, яка включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 3 311 047,97 грн.,

-пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми заявленого бюджетного відшкодування на суму 3 311 047,97 грн.

Висновки податкового органу ґрунтувались на актах перевірок контрагентів позивача, якими не підтверджено за допомогою первинних документів реальність здійснення господарської діяльності ПП «Срібна монета» та ТОВ «Українська гірничо-технічна компанія», внаслідок чого податковим органом зроблено висновок про нікчемність господарських операцій позивача по ланцюгу постачання та протиправність формування податкового кредиту за даними відносинами.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 26.02.2014 року №0000055103, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на загальну суму 3 311 047,97 грн. (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість та нараховані штрафні санкції у розмірі 1 655 523,99 грн.

Не погодившись з висновками податкового органу та прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та безпідставним, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до пояснень представника позивача, 10.12.2012 року між ПАТ «Південний ГЗК» (Покупець) та ТОВ «Українська гірниче-технічна компанія» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №01-10/12, відповідно до умов якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити визначений умовами угоди товар (дрібняк коксовий).

За даними відносинами позивачем до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ за січень-лютий 2013 року на підставі податкових накладних виписаних ТОВ «Українська гірниче-технічна компанія» на загальну суму 2 860 507,34 грн.

10.12.2012 року між ПАТ «Південний ГЗК» (Замовник) та ПП «Срібна монета» (Постачальник) укладено договір поставки №12/1-2012, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставити, а замовник прийняти та оплатити визначений умовами угоди товар (дрібняк коксовий).

За даними відносинами позивачем до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ за травень-червень 2013 року на підставі податкових накладних виписаних ПП «Срібна монета» на загальну суму 762 028,23,34 грн.

На підтвердження реальності здійснення вищевказаних угод позивачем надано копії договору купівлі-продажу №12/1-2012 від 10.12.2012 року та договору поставки №01-10/12, додаткові угоди та специфікації на товар, сертифікати якості; факт отримання товару підтверджено відповідними видатковими накладними, прибутковими ордерами, актами приймання продукції (товарів) за кількістю), копіями вантажних залізничних накладних; рахунками, платіжними дорученнями, банківськими виписками, копіями оборотно-сальдових відомостей підтверджено оплату товарів та рух коштів на рахунках платника податків; правомірність формування податкового кредиту підтверджено податковими накладними, виписаними контрагентом.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 ПК України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200 ПК України).

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагентів позивача - ТОВ «Українська гірничо-технічна компанія» та ПП «Срібна монета», статусу платників ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані. Також відсутні докази недійсності податкових накладних, виписаних ТОВ «Українська гірничо-технічна компанія» та ПП «Срібна монета», які за приписами вищенаведених норм є єдиною підставою для формування податкового кредиту.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки Товариство мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують реальність господарської операції.

Посилання скаржників на неналежне оформлення залізничних накладних як на доказ відсутності фактичного постачання товару колегія суддів не приймає до уваги, оскільки сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Використання позивачем придбаних у товарів у власній господарській діяльності відповідачем не заперечується і підтверджується матеріалами справи.

Щодо посилань скаржника на нікчемність правочинів постачання, то проаналізувавши норми Цивільного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину. Тобто, про недійсність правочину має ухвалюватись відповідне судове рішення.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

При цьому, доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять. Також податковим органом не надано суду доказів недійсності договору поставки, договору на перевезення, використання придбаних робіт у неоподатковуваних операціях.

Як зазначено вище, позиція податкового органу базується на порушеннях, начебто, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентами ПАТ «Південний ГЗК», тобто по ланцюгу постачання.

Проте, статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Також зі змісту вищенаведених норм можна дійти висновку, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на отримання бюджетного відшкодування в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку на додану вартість до бюджету.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Отже, доводи скаржника про те, що дії вчинені сторонами були виправлені виключно на мінімізацію податкових зобов'язань, також колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки носять теоретичний характер, без посилань на порушення саме позивачем конкретних норм чинного податкового законодавства, яке б обґрунтувало проведених податковим органом зменшень від'ємного значення та бюджетного відшкодування ПДВ.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, судовою колегією під час розгляду даної справи не встановлено, тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 р. у справі № 804/3873/14 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 р. у справі № 804/3873/14 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко