Ухвала суду № 41986154, 20.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 листопада 2014 рокусправа № 808/8997/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

представників сторін:

позивача : - Собакар М.І. (дов.від 08.01.2014 р.), Сєрікова М.С. (дов.від 20.11.2014 р.)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 березня 2014 р. у справі № 808/8997/13-а

за позовом Приватного підприємства "ПОЗІТРОН"

до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

"26" листопада 2013 р. Приватне підприємство "ПОЗІТРОН" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області в якому просило скасувати

- податкове повідомлення-рішення від 04.09.2013 року № 0000822211, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1 836 502,75 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 1 587 478 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 249 024,75 грн., та

- податкове повідомлення-рішення від 04.09.2013 року № 0000842211, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 802 154,25 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 1 452 681 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 349 473, 25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків податкового органу щодо протиправного завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту, оскільки реальність здійснення господарської діяльності та правомірність відображення її в податковому обліку підтверджена належним чином сформованою первинною документацією.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 березня 2014 р. у справі № 808/8997/13-а адміністративний позов Приватного підприємства "ПОЗІТРОН" до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано прийняте Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 04.09.2013 № 0000822211 в частині визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 1 495 191 (один мільйон чотириста дев'яносто п'ять тисяч сто дев'яносто одна) грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 249 024 (двісті сорок дев'ять тисяч двадцять чотири) грн. 75 коп. Визнано протиправним та скасоване прийняте Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 04.09.2013 № 0000842211 в частині визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 1 372 432 (один мільйон триста сімдесят дві тисячі чотириста тридцять дві) грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 343 108 (триста сорок три тисячі сто вісім) грн. У решті позовних вимог відмовлено.

Постанову суду в частині задоволення позовних вимог мотивовано наявністю первинної документації щодо підтвердження правомірності формування валових витрат та податкового кредиту. Відмова у задоволенні решти позовних вимог обґрунтована відсутністю доказів, що свідчать про реальність здійснення господарської діяльності по взаємовідносинам з ТОВ «АУРІТ».

Не погодившись з постановою суду, Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 березня 2014 р. у справі № 808/8997/13-а, в частині задоволення позовних вимог, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував, що первинні документи на підставі яких позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит мають юридичну дефектність, оскільки підписані не посадовою особою контрагента позивача ТОВ «Універсал ремонт сервіс», а отже не можуть вважатись первинними документами та встановлювати реальність здійснення господарських операцій.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники відповідача. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників відповідача суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників відповідача не перешкоджає розгляду скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, фахівцями ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «ПОЗІТРОН» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «УНІВЕРСАЛ РЕМОНТ СЕРВІС», ТОВ «АУРІТ», ТОВ «ЛАНТІКОМ», ТОВ «КОМПАНІЯ СОФТРАНС», ПП «ФІРМА МАГЕЛЛАН», ПП «БТТ СЕРВІС» за період з 01.06.2010 року по 31.03.2013 року, а з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських відносин із вказаними підприємствами за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 15.08.2013 року № 306/2214/34830027, в якому зафіксовано виявлені перевіркою порушення, а саме:

- п. 138.1, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 1 587 478 грн.;

- пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 1 452 681 грн.

Висновки податкового органу про безпідставне включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування та про завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «УНІВЕРСАЛ РЕМОНТ СЕРВІС» обґрунтовані не підтвердженням фактичного здійснення поставки товарів, оскільки позивачем до перевірки не надано сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності, що робить неможливим ідентифікувати предмет поставки та його відповідність договору, а також посиланням на пояснення посадової особи ТОВ «УНІВЕРСАЛ РЕМОНТ СЕРВІС» щодо відсутності на підприємстві власних транспортних засобів, та на висновок фахівця-криміналіста про те, що договір поставки та інші первинні документи підписані не посадовою особою ТОВ «УНІВЕРСАЛ РЕМОНТ СЕРВІС».

На підставі Акту перевірки відповідачем 04.09.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000822211, яким визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1 836 502,75 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 1 587 478 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 249 024,75 грн., та податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000842211, яким визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 802 154, 25 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 1 452 681 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 349 473,25 грн.

За результатами адміністративного оскарження скарга ПП «Позітрон» залишено без задоволення, спірні податкові повідомлення-рішення без змін.

Не погодившись з висновками та рішеннями податкового органу, вважаючи їх протиправними та необґрунтованими позивач звернувся до суду.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на встановлення фактичного постачання товару від ТОВ «УНІВЕРСАЛ РЕМОНТ СЕРВІС» на підставі дослідження первинних документів Товариства, та відповідно на правомірність їх відображення в податковому обліку. Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до пояснень представників позивача, 01.07.2011 року між ПП «Позітрон» (Покупець) та ТОВ «Універсал Ремонт Сервіс» (Постачальник) укладено договір поставки №31, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити визначений умовами угоди товар (підшипники).

Відповідно до видаткових накладних, позивачем отримано товар на загальну суму 8 340 430,86 грн. у т.ч. ПДВ на суму 1 390 071,80 грн.

По взаємовідносинам з ТОВ «Універсал Ремонт Сервіс» позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування включено витрат на загальну суму 6 913 295 грн. Відповідно до отриманих від зазначеного контрагента податкових накладних Підприємством віднесено до складу податкового кредиту за липень 2011 року, серпень 2011 року, вересень 2011 року, жовтень 2011 року, листопад 2011 року, грудень 2011 року, січень 2012 року, лютий 2012 року, березень 2012 року, квітень 2012 року, травень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року, серпень 2012 року, вересень 2012 року, жовтень 2012 року, листопад 2012 року та грудень 2012 року суми ПДВ у загальному розмірі 1 372 438 грн.

Реальність виконання укладеної угоди підтверджено копією договору поставки №31 від 01.07.2011 року та додатковою угоду до нього №1 від 10.01.2012 року. Реальність отримання придбаного товару підтверджено видатковими накладними та картами складського обліку матеріалів; транспортування товару підтверджено товарно-транспортними накладними, договором про надання послуг укладеним між позивачем та ФОП ОСОБА_4, актами виконаних робіт (про перевезення вантажів), відповідними податковими накладними та розрахунковими документами; повна оплата придбаного товару підтверджена платіжними дорученнями та копіями оборотно-сальдової відомості; правомірність формування податкового кредиту обґрунтовано податковими накладними, що оформлені належним чином та зареєстровані Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України).

У відповідності до п.198.2. ст.198 ПК України (в редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно положень п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Отже, податкова накладна, як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача - ТОВ «Універсал ремонт Сервіс» статусу платника ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані, що свідчить про наявність спеціальної податкової правосуб'єктності у контрагента позивача під час реалізації вищевказаного господарського договору.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З оскарженої постанови вбачається дослідження судом першої інстанції первинних документів, які містяться у матеріалах справи і якими підтверджується реальність господарських операцій, а саме видаткових та податкових накладних, рахунків-фактур, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних тощо.

Отже, вищезазначені документи підтверджують фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Використання позивачем придбаних товарів і послуг у власній господарській діяльності відповідачем не спростовується.

При цьому, доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку Підприємства матеріали справи не містять.

Податковим органом не надано суду доказів недійсності договорів, використання придбаних товарів та послуг у неоподатковуваних операціях.

Отже, наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, на якому базується податковий облік, що свідчить про неправомірність позиції відповідача щодо незаконності віднесення Товариством сум податку на додану вартість по операції з вказаним контрагентом до складу податкового кредиту, і, в свою чергу, зумовлює безпідставність висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Посилання ж податкового органу на відсутність у підприємства-контрагента умов, необхідних для здійснення господарської операції, само по собі також не свідчить про фіктивність господарських операцій, адже підприємство-постачальник може здійснювати реальні торговельні операції та не обов'язково має бути виробником товару чи послуги.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частинами 5 ст.203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Проте, доказів того, що договір з придбання товарів від 15.02.2013 р., визнаний недійсним у порядку, передбаченому чинним законодавством, відповідачем суду не надано.

Отже, наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, на якому базується податковий облік, що свідчить про безпідставність висновку відповідача щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій.

Також колегія суддів бере до уваги, що податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відсутність окремих документів не може бути підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо інші дані свідчать про фактичний рух активів, зміни у власному капіталі або зобов'язаннях платника податків. За умови достатнього обсягу належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують придбання товару, його транспортування, фактичне отримання, повну оплату та подальше використання в межах господарської діяльності підприємства, рух активів внаслідок здійсненої господарської операції, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання скаржника на відсутність сертифікатів якості придбаних ТМЦ, як на доказ відсутності фактичного здійснення договору поставки.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції прийняте з урахуванням всіх обставин по справі, вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, в межах доводів апеляційної скарги, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 березня 2014 р. у справі № 808/8997/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 березня 2014 р. у справі № 808/8997/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко