Постанова № 41985460, 17.12.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2014 р. Справа № 906/1360/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Гудак А.В.

Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Вавринчук А.І.

розглянувши відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача - Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" від 24.11.2014 р. на рішення господарського суду Житомирської області від 13.11.14 р. у справі № 906/1360/14

за позовом Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ"

про стягнення 136 000,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

Рішенням господарського суду Житомирської області від 13.11.2014 р. у справі № 906/1360/14 (суддя Машевська О.П.) задоволено позов Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ"; стягнуто з відповідача на користь позивача, зарахувавши в дохід Державного бюджету України на рахунок Управління Державної казначейської служби м. Житомир - штраф у розмірі 68 000 грн., пеню у розмірі 68 000 грн.; стягнуто з відповідача в дохід Державного бюджету України 2 720,00 грн. судового збору за розгляд позовної заяви. При прийнятті рішення суд виходив з того, що штраф у розмірі 68 000,00 грн. накладений на відповідача згідно встановлених норм чинного законодавства, що регулюють дані правовідносини, доведений матеріалами справи, у досудовому порядку останнім не сплачений; пеня в сумі 68 000,00 грн. є правомірною, обґрунтованою, нарахованою позивачем згідно норм Закону України "Про захист економічної конкуренції" та не перевищує розміру заявлено штрафу.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з додатковою відповідальністю "ЖЛ" звернулося з апеляційною скаргою від 24.11.2014 р., в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 13.11.2014 р.; постановити нове, яким позовні вимоги Вінницького обласного територіального управління Антимонопольного комітету України залишити без задоволення, посилаючись на те, що висновки суду щодо задоволення позовних вимог Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про стягнення штрафу та нарахованої пені винесені з порушенням чинного законодавства. 08.10.2014 р. товариству стали відомі нові обставини справи № 902/1544/13 (за позовом ТДВ "ЖЛ" до Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування рішення № 68-рш.), а саме у схожій справі розгляд справи відбувся без врахування обставин на які посилається АМКУ. При розгляді справи, в супереч всім запереченням ТДВ "ЖЛ" та пояснень працівника Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, що він не знає хто заповнював анкети і він не виключає, що анкети могли бути заповнені працівниками територіальних відділень АМК України, господарський суд Вінницької області залишив рішення Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в силі, роблячи основний акцент на те, що територіальне відділення АМКУ зробило анкетування і більшість респондентів (50,7%) вважає, що фраза "Ананас для Вас" викликає враження, що цукерка містить натуральний плід Ананасу, а тому це є підтвердженням порушення Товариством з додатковою відповідальністю "ЖЛ" Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції". 08.10.2014 р. було розглянуто схожу справу за позовом АМКУ до ТОВ "Нестле Україна" де суди не беруть до уваги опитування Антимонопольного комітету України і розглядають справу на основі чинного законодавства України. Товариство звернулося до господарського суду Вінницької області з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Клопотання про зупинення провадження по справі у зв'язку з неможливістю винесення рішення по справі без вирішення схожої справи на основі якої ґрунтуються позовні вимоги позивача, господарський суд Житомирської області не задоволив, а виніс рішення з порушенням процесуальних норм.

Позивач - Вінницьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення господарського суду Житомирської області від 13.11.2014 р. у справі № 906/1360/14 без змін, а апеляційну скаргу ТДВ "ЖЛ" - без задоволення, посилаючись на те, що рішенням адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення АМК України від 27.09.13 р. № 60-рш за результатами розгляду справи № 02-26.4/71-12 на ТДВ "ЖЛ" за порушення законодавства про захист економічної конкуренції було накладено штраф у розмірі 68 000,00 грн. Нововиявленими обставинами ТДВ "ЖЛ" вважає оцінку доказів по справі щодо опитування споживачів продукції. 02.12.2014 р. ухвалою господарського суду Вінницької області від 02.12.2014 р. відмовлено у задоволенні заяви № 6702/2 від 07.11.2014 р. ТДВ "ЖЛ" про перегляд рішення господарського суду Вінницької області від 28.01.2014 р. у справі № 902/1544/13 за нововиявленими обставинами. Рішення господарського суду Вінницької області від 28.01.2014 р. по справі № 902/1544/13 залишено без змін. Суд з'ясувавши, що рішення підлягає виконанню, а підстави для зупинення його виконання та нарахування пені за невиконання цього рішення відсутні, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову у справі. Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують. Виходячи з вимог частини 1 статті 79 ГПК України передбаченої неможливості розгляду справи не існувало, що й було встановлено господарським судом Житомирської області, а тому у місцевого господарського суду не було підстав для зупинення провадження у справі. Суд першої інстанції встановивши, що рішення господарського суду Вінницької області від 28.01.2014 р. у справі № 902/1544/13 набуло законної сили, не скасовано у встановленому порядку, а рішення Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.09.2013 р. № 60-рш підлягає виконанню, тому підстави для зупинення його виконання та нарахування пені за невиконання цього рішення відсутні, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову у справі.

Позивач - Вінницьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України у відзиві просить розглянути апеляційну скаргу без участі представника територіального відділення у зв'язку з відсутністю фінансування на відрядження.

Відповідач - Товариство з додатковою відповідальністю "ЖЛ" явку представника у судове засідання не забезпечив. 16.12.2014 р. електронною поштою подав до суду клопотання про відкладення розгляду даної справи на іншу дату у зв'язку із перебуванням уповноваженого представника ТДВ "ЖЛ" - Соломонюк С.В., який здійснює супровід даної справи на лікарняному, а направити іншого представника у товариства немає можливості, оскільки він буде приймати участь в іншому судовому засіданні Житомирського окружного адміністративного суду, яке відбудеться 17.12.2014 р. о 15:00 год.

Однак, дане клопотання до задоволення не підлягає, як необґрунтоване та не підтверджене доказами, виходячи з наступного.

Доказів того, що представник ТДВ "ЖЛ" - Соломонюк С.В. дійсно перебуває на лікарняному відповідачем до клопотання не додано.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до підпункту 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Крім того, як вбачається з офіційної бази електронної пошти Рівненського апеляційного господарського суду клопотання відповідача ТДВ "ЖЛ" про відкладення розгляду справу № 906/1360/14 не містить електронного цифрового підпису.

Згідно пункту 1.5.17. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28, документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Однак, оригіналу відповідного клопотання у паперовій формі на адресу апеляційного суду на час розгляду апеляційної скарги не надходило.

Оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників позивача та відповідача.

Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

27.09.2013 р. рішенням адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 60-рш про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції за результатами розгляду матеріалів справи № 02-26.4/71-12 встановлено, що Товариство з додатковою відповідальністю "ЖЛ" порушило законодавство про захист економічної конкуренції, що передбачено статтею 15 -1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" - поширення інформації, що вводить в оману; визнано дії Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" щодо розміщення на лицевій поверхні обгортки цукерок назви "Ананас для Вас", тоді як у складі цього продукту ананас або продукти його походження (сік, пюре тощо) відсутні, в поєднанні із зображенням плоду ананасу без зазначення на упаковці "зі смаком ананасу" або "з ароматом ананасу" є порушенням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченим статтею 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" у вигляді поширення інформації що вводить в оману, шляхом повідомлення невизначеному колу осіб неправдивих відомостей про споживчі властивості товару, зокрема, внаслідок обраного способу їх викладення, що може вплинути на наміри цих осіб щодо придбання товарів цього суб'єкта господарювання; накладено штраф у розмірі 68 000,00 грн. (а.с. 6-11).

Копію рішення № 60-рш від 27.09.2013 р. адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 10.10.2013 р. надіслано Товариству з додатковою відповідальністю "ЖЛ" (далі - ТДВ "ЖЛ") супровідним листом № 02-29.3/2429 рекомендованою з повідомленням кореспонденцією; рішення отримане останнім 14.10.2014 р. В даному супровідному позивачем вказано розрахунковий рахунок для сплати штрафу призначення платежу, інше, та роз'яснено правові наслідки порушення строку його сплати (а.с. 12-13).

Вищевказане рішення адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 60-рш від 27.09.2013 р. ТДВ "ЖЛ" оскаржило до господарського суду Вінницької області.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 28 січня 2014 року у справі № 902/1544/13 відмовлено у задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" до Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування рішення Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 60-рш від 27.09.2013 р. (а.с. 15-19).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 р. у справі № 902/1544/13 апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 28.01.2014 р. - без змін (а.с. 21-24).

Постановою Вищого господарського суду України від 26.08.2014 р. у справі № 902/1544/13 рішення господарського суду Вінницької області від 28.01.2014 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 р. у справі № 902/1544/13 залишено без змін, а касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" - без задоволення (а.с. 27-29).

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 02.12.2014 р. у справі № 902/1544/13 відмовлено у задоволенні заяви № 6702/2 від 07.11.2014 р. ТзДВ "ЖЛ" про перегляд рішення господарського суду Вінницької області від 28.01.2014 р. у справі № 902/1544/13 за нововиявленими обставинами. Рішення господарського суду Вінницької області від 28.01.2014 р. у справі № 902/1544/13 залишено без змін (а.с. 81-82).

Згідно частини 2 статті 13 Закону України від 07.07.2010 р. № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Відповідно до частини 2 статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Згідно пункту 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.11.2011 року "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" із подальшими змінами та доповненнями, не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Пунктом 10 постанови пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 р. "Про незалежність судової влади" зазначено, що відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Отже, з урахуванням обставин справи та частини 2 статті 35 ГПК України суд першої інстанції правомірно врахував факти встановлені вищезазначеними судовими рішеннями господарських судів у справі № 902/1544/13 такими, що мають преюдиціальне значення для справи № 906/1360/14. Рішення суду першої інстанції від 28.01.2014 р. у справі № 902/1544/13 станом на 13.11.2014 р., тобто на час розгляду даної справи є таким, що набрало законної сили.

Оскільки рішення адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 60-рш від 27.09.2013 р. про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції не було скасовано судом; рішення суду набрало законної сили, 01.09.2014 р. Вінницьке обласне територіального відділення Антимонопольного комітету України звернулося до Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" з листом - вимогою за № 04-2903/1487 від 01.09.2014 р. про сплату штрафу в розмірі 68 000,00 грн. та пені в розмірі 68 000,00 грн., та необхідність у десятиденний строк з дня отримання листа надіслати до територіального відділення копії квитанції або платіжного доручення з відповідними відмітками банку про оплату. Одночасно у листі, позивач попередив відповідача про судовий порядок стягнення штрафних санкцій у разі їх несплати добровільно (а с. 30).

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач лист - вимогу за № 04-2903/1487 від 01.09.2014 р. про сплату штрафу та пені ТДВ "ЖЛ" отримав 08.09.2014 р. (а.с. 31). Однак у встановлений строк оплату штрафу та пені не здійснив.

За наведених обставин, Вінницьке обласне територіального відділення Антимонопольного комітету України 09.10.2014 р. звернулося до господарського суду Вінницької області з позовною заявою про стягнення штрафу в сумі 68 000,00 грн. та пені в сумі 68 000,00 грн. (а.с. 2-33).

Згідно статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" від 26.11.1993 р., Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" від 07.06.1996 р. № 236/96-ВР процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України щодо захисту від недобросовісної конкуренції, зокрема розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (надалі - Закон).

Згідно статті 32 Господарського кодексу України недобросовісною конкуренцією визнаються будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Недобросовісною конкуренцією є неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарювання, створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції, неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці, а також інші дії, що кваліфікуються відповідно до частини першої цієї статті. Недобросовісна конкуренція тягне за собою юридичну відповідальність осіб, якщо їх дії мають негативний вплив на конкуренцію на території України, незалежно від того, де вчинено такі дії.

Статтею 15-1 Закону передбачено, що поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання. Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які: містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" чинення дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Законом.

Частиною 1 статті 21 цього ж Закону визначено, що вчинення суб'єктами господарювання дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладення штрафу у розмірі до п'яти відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)суб'єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Згідно частини 3 статті 21 цього ж Закону накладення штрафу здійснюється відповідно до частин третьої - сьомої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

За нормою статті 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 р., розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, зокрема, про накладення штрафу.

Відповідно до частини 6 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення про накладення штрафів у розмірах понад чотири тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймаються виключно Антимонопольним комітетом України, адміністративною колегією Антимонопольного комітету України на їх засіданнях.

Згідно пункту 5 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян (НМДГ), то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 ПКУ для відповідного року.

Як вбачається з матеріалів справи, Вінницьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України визначило штраф у розмірі чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000,00 грн. (17,00 грн. х 4 000) та не перевищує, відповідно, розмір штрафу, визначеного частиною 1 статті 21 Закону.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Аналогічна норма міститься в статті 56 частини 2 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Частиною 3, 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу; протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Таким чином, відповідач - ТзОВ "ЖЛ" отримавши копію рішення № 60-рш від 27.09.2013 р. адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, 14.10.2013 р., зобов'язаний був сплатити нарахований штраф у двомісячний строк з дня одержання рішення, який сплинув 15.12.2013 р.

Згідно частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Як зазначалося вище, відповідач оскаржив рішення № 60-рш від 27.09.2013 р. адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до господарського суду Вінницької області. В позові про скасування рішення № 60-рш судами всіх трьох інстанції було відмовлено.

Однак, відповідач накладений на нього позивачем штраф у розмірі 68 000,00 грн. у досудовому порядку не сплатив.

Враховуючи викладене, розмір штрафу в сумі 68 000,00 грн. доведений матеріалами справи та згідно наведених норм чинного законодавства, підлягає до стягнення.

Судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в цій частині.

Статтею 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами мають право подавати, зокрема, позови до суду, в тому числі , про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.

Частиною 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Відповідно до частини 4 статті 21 цього ж Закону суми стягнутих штрафів та пені за прострочення їх сплати зараховуються до державного бюджету.

Частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу АМК. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу АМК про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно розрахунку позивача, пеня нарахована за наступні періоди: з 29.01.2014 р. по 26.02.2014 р. - 29 днів; з 26.03.2014 р. по 30.07.2014 р.- 127 днів; з 27.08.2014 р. по 09.10.2014 р. - 44 дні (а.с.2-3).

Кількість днів прострочення сплати штрафу складає 200 днів. Розмір пені за один день прострочення сплати нараховано штрафу становить1 020 грн. Таким чином, розмір пені в даному випадку складає 204 000,00 грн.(200 х1020 = 204 000,00 грн.)

Оскільки частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розмір пені обмежено розміром штрафу, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 68 000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що заявлений розмір пені в сумі 68 000,00 грн. є обґрунтованим та законним, здійснений позивачем згідно частини 5 статі 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та з врахуванням правових позицій Верховного Суду України (постанови від 19.08.2014 р. у справі № 910/6762/13 та від 09.09.2014 р. у справі № 910/6764/13), а тому підлягає до стягнення в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно прийнято рішення про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Доводи апелянта щодо того, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права, щодо необхідності зупинення провадження у даній справі у зв'язку із розглядом заяви про перегляд рішення господарського суду Вінницької області від 28.01.2014 р. по справі № 902/1544/13 за нововияленими обставними колегією суддів не приймаються оскільки, виходячи з фактичних обставин справи, вимог статті 79 ГПК України суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про відсутність правових підстав для зупинення провадження у даній справі у зв'язку із розглядом заяви про перегляд рішення господарського суду Вінницької області від 28.01.2014 р. у справі № 902/1544/13 за нововияленими обставними, оскільки рішення господарського суду Вінницької області від 28.01.2014 р. у справі № 902/1544/13 набуло законної сили, не скасовано у встановленому порядку, а рішення Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.09.13 р. № 60-рш підлягало виконанню, відповідно і підстави для зупинення його виконання та нарахування пені за невиконання цього рішення були відсутні.

До того ж, за результатами розгляду даної заяви, ухвалою господарського суду Вінницької області від 02.12.2014 р. у справі № 902/1544/13 відмовлено у задоволенні заяви № 6702/2 від 07.11.2014 р. ТзДВ "ЖЛ" про перегляд рішення господарського суду Вінницької області від 28.01.2014 р. у справі № 902/1544/13 за нововиявленими обставинами. Рішення господарського суду Вінницької області від 28.01.2014 р. у справі № 902/1544/13 залишено без змін (а.с. 81-82).

Інші доводи апеляційної скарги колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи, не відповідають нормам законодавства, що регулюють дані правовідносини, не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення та не можуть бути підставою для його скасування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.

Апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення, якщо рішення є законним та обґрунтованим.

Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права та повним дослідженням усіх обставин справи.

Підстав для його скасування не вбачається.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 13.11.2014 р. у справі № 906/1360/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" від 24.11.2014 р. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді А.В. Гудак

Г.Є. Олексюк