Постанова № 41984942, 16.12.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"16" грудня 2014 р. Справа № 902/1223/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Карпович О.В.

за участю представників сторін:

позивача- не з’явився;

відповідача- Любарська К.Ю. (довіреність №1-174 від 02.10.2014р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відповідача-Приватного акціо-нерного товариства «Тульчинське автотранспортне підприємство 10507» на рішення господар-ського суду Вінницької області області від 03.11.2014р. у справі №902/1223/14

за позовом Приватного акціонерного товариства «Бориспільський автозавод»

до Приватного акціонерного товариства «Тульчинське автотранспортне

підприємство 10507»

про стягнення 10 011 грн. 67 коп. заборгованості по розрахунках,-

Представнику роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст.22, 28 ГПК України. Клопо-тання про здійснення технічної фіксації судового процесу заявлено не було. Заяви про відвід суд-дів не надходило.

Рішенням господарського суду Вінницької області області від 03.11.2014р. у справі №902/ 1223/14 (суддя Грабик В.В.) задоволено позов Приватного акціонерного товариства «Бориспільсь-кий автозавод» (надалі в тексті – Завод) до Приватного акціонерного товариства «Тульчинське ав-тотранспортне підприємство 10507» (надалі в тексті – Товариство) про стягнення 10 011 грн. 67 коп. заборгованості по розрахунках.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що за своєю правовою суттю до-говір мав на меті захистити економічні інтереси продавця в разі знецінення національної валюти. Погодившись, що в додатку №2 до Договору сторони некоректно сформулювали умови і порядок перерахунку розміру платежів в разі збільшення курсу гривні до долара США, що випливає із змі-сту формули коефіцієнту збільшення, визначеної: Кзб=А1/АО, де Кзб – коефіцієнт збільшення, А1 – курс на день платежу, АО – курс на день підписання договору купівлі-продажу транспортного засобу, а Позивач застосував дану формулу коли навпаки виникло зменшення курсу гривні до до-лара США – місцевий суд дійшов висновку про часткове виконання Відповідачем виставлених По-зивачем рахунків і правомірність заявленого позову.(арк.справи 69-71).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство подало скаргу до Рівненського апе-ляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінниць-кої області області від 03.11.2014р. у даній справі та прийняти нове про відмову в позові.

Скаржник вважає, що рішення прийняте місцевим господарським судом з невірним засто-суванням норм матеріального права та неповним з’ясуванням обставин справи, що призвело до невірних висновків і тому є незаконним і необґрунтованим. На думку Скаржника, суд першої інс-танції не врахував, що вартість транспортного засобу, а тому і ціна договору купівлі-продажу є сталою величиною і не прив’язаною до курсу долара. Крім того, вважає, що застосування перера-хунку можливе лише у разі настання збільшення курсу гривні до долара США, а такого збільшен-ня не відбулося, що не було враховано судом першої інстанції.(арк.справи 77).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.11.2014р. у даній справі прийнято апеляційну скаргу Відповідача до провадження, справу призначено до слухання на 16.12. 2014р. у складі колегії суддів: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В., суддя Савчен-ко Г.І.(арк.справи 75).

Розпорядженням голови суду від 16.12.2014р. внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді, відповідно до затверджених складів колегій. Визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В., суддя Розізнана І.В.(арк.справи 89).

Позивач не скористався своїм правом надати відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 16.12.2014р. представник Відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Позивач не забезпечив явку свого представника в судове засідання , хоч про час та місце розгляду був повідомлений у встановленому порядку.(арк.справи 88). Проте, така неявка не перешкоджає розгляду справи, оскільки, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 27.11.2014р. явка представників сторін не визнавалась обов’язковою.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представника, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матері-ального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство «Бориспільський ав-тозавод»-продавець та Приватне акціонерне товариство «Тульчинське автотранспортне підприє-мство 10507»-покупець уклали договір купівлі-продажу транспортного засобу №52-Б-2-ТК/13 від 27.03.2013р. (надалі в тексті – Договір), відповідно до умов п.1.1 якого продавець зобов’язується передати у власність покупцю один транспортний засіб БАЗ-079.34 (туристичний) власного вироб-ництва, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити такий транспортний засіб на умовах цьо-го Договору.(арк.справи 10-12).

Пунктом 2.1 сторони узгодили, що вартість транспортного засобу і вартість договору ста-новить 446 200 грн. 00 коп. разом з ПДВ. Вартість договору складає суму вартості транспортного засобу та коштів, сплачених за користування транспортним засобом, та орієнтовно складає суму 471 577 грн. 62 коп., що в грошовому еквіваленті в іноземній валюті становить 58 998,83 доларів США.

Зазначена сума договору в гривнях розрахована за офіційним курсом долара США до укра-їнської гривні, встановленим Національним банком України на дату підписання Договору – 7,993 грн. за 1 долар США. Покупець здійснює оплату за офіційним курсом долару США на день плате-жу, але не нижчим за офіційний курс долару США, що діяв на дату підписання цього договору на підставі рахунку продавця.

Покупець перераховує продавцю 50% передоплати в сумі 223 100 грн. до 28 березня 2013 року (включно).(п.2.2 Договору). Остаточний розрахунок покупець проводить згідно розрахунку платежів на умовах розстрочення платежу, що вказаний в додатку №2 до Договору, який є невід’-ємною частиною Договору.(п.2.3 Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання прийняв-тих на себе зобов’язань сторонами.(п.8.6 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що до Договору сторони уклали Додаток №2, яким затвер-дили графік платежів за Договором з 28.03.2013р. по 2803.2014р. і внесли застереження щодо по-рядку перерахунку оплати в разі збільшення курсу гривні до долара США, згідно якого: при збіль-шенні курсу гривні до долара США на момент сплати платежу – сума платежу множиться на ко-ефіцієнт збільшення, який розраховується за формулою: Кзб=А1/АО, де Кзб – коефіцієнт збільшен-ня, А1 – курс на день платежу, АО – курс на день підписання договору купівлі-продажу транспорт-ного засобу. При цьому, перерахунок здійснюється лише в тому випадку, якщо Кзб рівний або бі-льший одиниці.(арк.справи 13).

Договір та Додаток №2 підписано головою правління ПрАТ «Бориспільський автозавод» та директором ПрАТ «Тульчинське автотранспортне підприємство 10507», скріплено відтисками пе-чаток сторін.(арк.справи 12,13).

Матеріалами справи стверджується, що на виконання умов Договору Позивач передав, а Відповідач прийняв транспортний засіб БАЗ–А079.34, про що сторонами складено акт прийман-ня-передачі транспортного засобу від 28.03.2013р. №023588.(арк.справи 18).

З матеріалів справи вбачається, що за автобус БАЗ А079.34 «Турист» згідно графіку плате-жів Товариство сплатило на рахунок Заводу 19 242 грн. 38 коп. платіжними дорученнями №75, №76 від 27.02.2014р. та 18 917 грн. 01 коп. – платіжним дорученням №115 від 27.03.2014р.(арк. справи 15, 17).

У матеріалах справи містяться копії рахунків Позивача №269 від 27.02.2014р. на суму 22 913 грн. 43 коп. та №442 від 27.03.2014р. на суму 25 257 грн. 63 коп.(арк.справи 14, 16, 61, 65). Докази надіслання (вручення) Відповідачеві зазначених рахунків відсутні.

З позовної заяви вбачається, що не заперечуючи факту сплати Товариством 471 577 грн. 62 коп. згідно Додатку №2 і покликаючись на п.2.3 Договору та Додаток №2, Позивач здійснив перера-хунок сум платежів, які підлягають сплаті до 28.02.2014р. та до 28.03.2014р., збільшивши передос-танній платіж, передбачений графіком на 3 671 грн. 05 коп., а останній – на 6 340 грн. 62 коп.(арк. справи 3-4).

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і про-цесуального права, апеляційний суд вважає, що скарга обґрунтована, а рішення суду першої інс-танції належить скасувати з огляду на наступне:

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті – ГК України) – гос-подарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов’язань і є обов’язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов’язан-ня у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті – ЦК України).

Предметом даного спору є стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу на умо-вах товарного кредиту.

Зобов’язанням, відповідно до ст.509 ЦК України – є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Такі ж правила встановлює і ст.174 ГК України.

Матеріалами справи стверджено, що з моменту укладення 27.03.2013р. Договору – між сто-ронами виникли відносини купівлі-продажу, оскільки вони підпадають під дефініцію ст.655 ЦК України: коли одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у вла-сність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Тому, факт отримання Відповідачем товару в силу ст.692 ЦК України зумовлює виникнен-ня у нього зобов’язання оплатити його вартість.

Вирішуючи даний спір, апеляційний суд виходить з того, що відповідно до ч.7 ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України – одностороння відмова від зобов’язання або одностороння змі-на його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як стверджується матеріалами справи (Договором, Додатком №2) – сторони домовились про купівлю-продаж товару у кредит з розстрочкою платежу.

Відповідно до п.14.1.245 ст.14 Податкового кодексу України товарний кредит – товари (ро-боти, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості. Ана-логічна позиція викладена у Законі України №283/97-ВР «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме до пункту « 1.11.2» Закону України «Про опо-даткування прибутку підприємств».

Колегія суддів зауважує, що ціна є однією з істотних умов договору купівлі-продажу. Так, в силу приписів ст.691 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена ви-ходячи з його умов, – за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстрочен-ням платежу. Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів.(ст.695 ЦК України).

Так, Додатком №2 сторони узгодили графік розстрочки – строки та суми внесення щомісяч-них платежів, а також суми коштів за користуванням товарним кредитом.(арк.справи 13).

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів звернення Позивача до Відповідача з претензіями щодо порушення графіку оплати.

Обов’язок доказування і подання доказів встановлено ст. 33 ГПК України.

Колегія суддів не приймає до уваги подані Позивачем рахунки №269 від 27.02.2014р. та № 442 від 27.03.2014р., оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази надсилання та/або от-римання вказаних рахунків Відповідачем.(арк.справи 14, 16).

Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодек-су, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедли-вості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.(ст.628 ЦК України).

При цьому, колегія суддів вважає Договір укладеним, оскільки згідно з ч.2 ст.180 ГК Ук-раїни та ч.1 ст.638 ЦК України – сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов до-говору, як то предмет договору, строки, ціна, відповідальність.

З огляду на таке, необґрунтованим є висновок місцевого суду щодо помилкового формулю-вання підстави для здійснення продавцем перерахунку оплати товару в разі збільшення курсу гри-вні до долара США, позаяк Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості, а не з вимогою про тлумачення Договору в частині, або в цілому.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що у Додатку №2 сторони чітко визначили мож-ливість здійснення перерахунку платежів в разі настання певної події, а саме – збільшення курсу гривні до долара США, проте курс гривні до долара за лютий-березень 2014 року не збільшився, а навпаки зменшився (арк.справи 13, 36, 37) – колегія суддів вважає, що подія, з якою сторони пов’-язували перерахунок платежів не настала, тобто курс гривні до долара так і не збільшився, а тому відсутні правові підстави як для перерахунку платежів, так і для стягнення з Відповідача 10 011 грн. 67 коп., що не було враховано судом першої інстанції.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Матеріалами справи стверджується обґрунтованість доводів Скаржника, наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, що зумовлює скасування рішення господарського суду Він-ницької області від 03.11.2014р. у даній справі з підстав п.п. 1, 3 ч.1 ст.104 ГПК України через не-повне зясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність обставинам справи висновків, викладених в рішенні.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Тульчинське автотранспортне підприємство 10507» на рішення господарського суду Вінницької області області від 03.11.2014р. у справі №902/1223/14 – задоволити.

2. Рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволен-ні позову.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Бориспільський автозавод», яке знахо-диться по вул.Броварській, 4 в с.Проліски Бориспільського району Київської області, індекс 08322 (код ЄДРЮОФОП 31936646, р/рах.№26001278 в ПАТ «АКБ «Траст-Капітал» м.Київ, МФО 380106) на користь Приватного акціонерного товариства «Тульчинське автотранспортне підпри-ємство 10507», яке знаходиться по вул.Польова, 1 в с.Нестерварка Тульчинського району Вінни-цької області, індекс 23609 (код ЄДРЮОФОП 05460982, п/рах.№26002060505665 в ПАТ КБ «Приватбанк» МФО 302689, р/р 26002201574 в АБ «Укргазбанк» МФО 320478) 913 грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Надати господарському суду Вінницької області доручення про видачу наказу.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

6. Справу №902/1223/14 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.