Ухвала суду № 41984773, 01.12.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2014 року Справа № 131308/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Левицької Н.Г., Сапіги В.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2011 року по справі за позовом приватного підприємства фірми «ВМВ - Транс» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

приватне підприємство фірма «ВМВ-Транс» звернулося із адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення №0000372341/0 від 26.11.2010 року, згідно якого платнику податку зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 89325,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що основним видом діяльності підприємства є надання послуг з перевезення вантажним транспортом. Впродовж 2009-2010 років підприємство закуповувало у контрагентів ВАТ «Львівська автобаза №1», ТОВ «Фалкон», ТОВ «Урус», ПП «Агроенергоінвест» дизпаливо, яке в подальшому використовувалося для заправки тягачів. Підприємство сплатило контрагентам в ціні товару податок на додану вартість та на підставі належно оформлених податкових накладних сформувало податковий кредит з цього податку. Вважає висновки органу ДПС надуманими та незаконними, оскільки рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ ґрунтується на твердженні про неможливість перевірки контрагентів його постачальників, до яких позивач не має ніякого стосунку.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2011 року позовні вимоги задоволено. Суд виходив того, що позивач надає послуги з перевезення пасажирів та вантажів. Факт використання придбаного в постачальників дизельного палива підтверджується накладними вимогами на відпуск матеріалів, журналами, ордерами і відомостями по рахунку 203 Паливо, актами списання, подорожніми листами та міжнародними товарно-транспортними накладними. Покликання відповідача на наказ ДПА України від 18.08.2005 року № 350 є безпідставними, так як він не зареєстрований в Міністерстві юстиції України. Відповідач жодних порушень не встановив, лише покликається на неможливість провести перевірку по ланцюгу до виробника.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи просить його скасувати та відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Покликання маються на те, що з метою вирішення питання щодо обґрунтованості відшкодування ПДВ з бюджету, ДПІ надіслано запити по основних постачальниках з метою встановлення виробника ТМЦ. Оскільки, неможливо дослідити наведеного, то суми ПДВ, які включені позивачем до розрахунків бюджетного відшкодування залишаються не підтвердженими.

У разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (п.2 ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, що Державна податкова інспекція в Сихівському районі м. Львова 15 листопада 2010 року провела невиїзну документальну перевірку ППФ «ВМВ-Транс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахункових рахунках підприємства за жовтень, листопад, грудень 2009 р., січень, березень 2010 р., за результатами якої складено акт № 2773/23-408/32328001 від 15.11.2010 року.

За результатами перевірки орган ДПС дійшов висновку, що ППФ «ВМВ - Транс» порушило п. 1.8 ст. 1, пп.7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі - Закону № 168/97-ВР), у зв'язку із чим втрачає право на отримання бюджетного відшкодування в розмірі 89325,20 грн., в розрізі періодів: жовтень 2009 року 14024,78 грн., листопад 2009 року 29402,24 грн., грудень 2009 року 19168,18 грн., січень 2010 року 14250,00 грн., березень 2010 р 12480,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки орган ДПС прийняв податкове повідомлення - рішення від 26.11.2010 року № 0000372341/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 89325,20 грн.

Відповідно до підпунктів 7.7.4, 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 цього Закону платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом того ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до підпункту 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

У справі, що розглядається, суди встановили, що ДПІ за результатами перевірки правильності заявлених до відшкодування сум податку фактично не заперечила товарності й реальності господарських операцій із придбання товарів і сплати ПДВ, не висловила застережень щодо дійсності податкових накладних та інших первинних документів, наданих ТОВ на підтвердження факту сплати податку і достовірність цих операцій, але попри це не склала і не подала до органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

У контексті цих обставин справи контролюючий орган у межах правил підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР може (має право) провести перевірку достовірності нарахування бюджетного відшкодування за умови наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням податкового законодавства, якщо ці порушення були допущені саме платником податку при поданні податкової звітності і заяви про бюджетне відшкодування. Така перевірка, зокрема, не виключає можливості перевірки товарності та реальності господарських операцій із контрагентами платника податку.

Водночас ці норми права не встановлюють залежність виплати бюджетного відшкодування від сплати ПДВ контрагентами платника податку і не дають права контролюючому органу не подавати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетного відшкодування, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню, з підстави незавершення перевірки контрагентів платника податків, які були постачальниками (продавцями товарів) послуг, на вартість яких нарахований і сплачений податок, що підлягає відшкодуванню.

Таке розуміння зазначених норм права Верховний Суд України сформулював у постановах від 9 вересня 2008 року (справа № 21-500во08) та 1 червня 2010 року (справа № 21-573во10), суть якого полягає в тому, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цього платника податку. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Факт використання придбаного в названих вище постачальників дизельного палива в господарській діяльності підприємства підтверджується долученими до матеріалів справи накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, журналами-ордерами і відомостями по рахунку 203 Паливо, актами списання, подорожніми листами та міжнародними товарно-транспортними накладними.

Враховуючи викладене, а також беручи до уваги практику Верховного Суду України, яка є обов'язковою до застосування, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції дійшов аргументовано позиції, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 195, 196 ч.4, 197, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2011 року по справі № 2а-6326/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

суддів Н.Г. Левицька

В.П. Сапіга