Ухвала суду № 41984741, 04.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/2651/14 Головуючий у 1-й інстанції: Чубар Т.М. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

04 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Оліщук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Плешкані» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного сільськогосподарського підприємства «Плешкані» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Плешкані» та просило стягнути з відповідача 235 968 грн. 08 коп. адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця інвалідами у 2013 році та 13 308 грн. 99 коп. пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені ним в оскаржуваній постанові, не відповідають обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач використовує працю найманих працівників, на нього розповсюджується визначений Законом обов'язок щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та відповідного звітування до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

В ході проведення Територіальною державною інспекцією з питань праці у Черкаській області перевірки щодо додержання Приватним сільськогосподарським підприємством «Плешкані» законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що відповідач при чисельності працюючих за основним місцем роботи понад 8 осіб у 2013 році не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, не подав до відділення Фонду звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік. При середньообліковій кількомсті працюючих - 321 особа на підприємстві працює 5 інвалідів при нормативі 13. Таким чином, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів не виконано, 8 робочих місць інвалідами зайнято не було.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був до 15.04.2014 сплатити до Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2013 рік в сумі 235 968 грн. 08 коп.

За порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій ч. 2 статті 20 Закону передбачено нарахування пені в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідач у встановлений строк не сплатив зазначені адміністративно-господарські санкції, в зв'язку з чим Черкаським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відповідачу було нараховано пеню за період прострочення з 16.04.2014 по 03.09.2014 у розмірі 13 308 грн. 99 коп.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що на у 2013 році відповідач не виконав нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, що є порушенням вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, адміністративного-господарські санкції у добровільному порядку не сплатив, а тому позовні вимоги про стягнення недоїмки та пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно частини 3 вказаної статті підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», в свою чергу, встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною першою статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Приймаючи до уваги, що відповідач використовує працю найманих працівників, на нього розповсюджується визначений означеною статтею Закону обов'язок щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та відповідного звітування до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420 затверджено форму звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій».

Пунктом 2.1. наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420 затверджено форму звітності № 3-ІП «Звіт про наявність вакансій» передбачено, що форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42 затверджено форму звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів».

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування», а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне сільськогосподарське підприємство «Плешкані» у 2013 році звіти форми 3-ПН з вакансіями для працевлаштування інвалідів до Золотоніського міськрайонного центру зайнятості Черкаської області не подавало.

Доводи апелянта про належне виконання обов'язку створення робочих місць для інвалідів та вжиття заходів для працевлаштування інвалідів, зокрема, шляхом направлення листа від 08 січня 2013 року за №5-а до Золотоніського міскрайонного центру зайнятості, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки із системного аналізу зазначених вище норм вбачається, що неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме неподання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості за спірний період, саме по собі є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та є підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 19 листопада 2013 року, 28 січня, 11 лютого 2014 року (№№ 21-397а13, 21-476а13, 21-485а13 відповідно).

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.

Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Плешкані» залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 09 грудня 2014 року.

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.