Постанова № 41981337, 08.12.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

08 грудня 2014 року (12 год. 47 хв.) Справа № 808/7876/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Киселя Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Ємельянової А.С.,

представників:

позивача - Балабка А.В.

відповідача - Будревич Н.С., Крошки В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових сплавів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

12.11.2014 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових сплавів» (далі - позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач), в якому позивач просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 29.10.2014 №0000264200.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем була проведена камеральна перевірка щодо подання податкової звітності за формою 1-ДФ «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» позивачем за 2 квартал 2014 року, за результатами якої складено акт від 08.10.2014 №148/28-04-42/31549003 (далі - Акт перевірки). На підставі Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.10.2014 №0000264200. Висновки Акту перевірки позивач вважає необґрунтованими, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення на думку позивача є безпідставним.

Ухвалою від 14.11.2014 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 03.12.2014.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 08.12.2014.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, зокрема зазначивши, що на момент складання Акту перевірки помилки, які містились у податкових розрахунках були виправлені. Зазначив, що законодавець звільнив платника податків від відповідальності при самостійному виправленні помилок щодо визначення податкових зобов'язань, які містились у раніше поданій декларації. Зазначив, що відповідач не має підстав стверджувати про наявність повторності вчиненого порушення, оскільки податкове повідомлення-рішення від 30.12.2013 №0000172900, на підставі якого встановлена повторність, скасовано постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.02.2014 по справі №808/415/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2014. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у запереченнях проти позову, зокрема зазначивши, що позивачем не вірно відображено інформацію щодо номеру облікової картки платника податків, яка вноситься до облікових даних платника податків Державного реєстру фізичних осіб - платників і здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та митну політику. Зазначив, що будь-яка помилка в ідентифікаційному номері не дозволить ефективно виконувати аналітичні роботи в органах державної фіскальної служби та здійснювати роботи по обміну інформацією з інформаційними системами інших державних органів. Зазначив, що коригування податкового розрахунку проведено на підставі повідомлення Державної фіскальної служби щодо допущених помилок у податковому розрахунку за 2 квартал 2014 року від 14.08.2014, тобто уточнюючий розрахунок надійшов до відповідача 18.08.2014. Зазначив, що посилання позивача на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2014 по справі №808/415/14 є необґрунтованими, оскільки суть питання по справі полягає в невірному відображенні ознаки доходу, а не в зміні платника. Наголосив, що немає підстав для застосування ст. 120 ПК України, оскільки порушення платником податків подання інформації про фізичних осіб - платників податків передбачено ст. 119 ПК України. Тому, вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення правомірним, через що просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 08.12.2014 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

На підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України 08.10.2014 відповідачем була проведена камеральна перевірка щодо подання податкової звітності за формою 1-ДФ «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» позивачем за 2 квартал 2014 року, за результатами якої складено Акт перевірки.

Під час перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем вимог п. 70.16 ст. 70, пп. б, г п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, п. 3.1 розд. 3 Наказу 49 Порядку заповнення податкового розрахунку позивачем подано податкову звітність (форма 1-ДФ) за 2 квартал 2014 року з недостовірними відомостями та помилками. Оскільки позивач не з'явився на підписання акту перевірки, відповідачем було складено Акт про неможливість вручення для ознайомлення та підписання Акту перевірки №148/28-04-42/31549003 від 08.10.2014. Акт перевірки було направлено позивачу поштою рекомендованим листом, про що свідчить супровідний лист від 08.10.2014 №5392/10/28-04-42-019.

На підставі Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від №0000264200 від 29.10.2014, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1020,00 грн.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки Акту перевірки, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків.

Відповідач в Акті перевірки позивача посилається на недотримання, позивачем вимог п. 70.16 ст. 70, пп. б, г, г п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, п. 3.1 розд. 3 Наказу Міністерство доходів і зборів України № 49 від 21.01.2014 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку»

Відповідно до п. 70.16 ст. 70 Податкового кодексу України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, самозайняті особи, податкові агенти подають безоплатно в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, контролюючим органам за своїм місцезнаходженням інформацію про фізичних осіб, що пов'язана з реєстрацією таких осіб як платників податків, нарахуванням, сплатою податків і контролем за дотриманням податкового законодавства України, із зазначенням реєстраційних номерів облікових карток платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), зокрема:

Відповідно до пп. б, г, г п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається. У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку;

подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу;

нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

За приписами п. 3.1 розд. 3 Наказу №49 реквізити податкового розрахунку, що заповнюються:

навпроти напису "Стор." податковим агентом проставляється номер сторінки податкового розрахунку;

відмічається відповідна клітинка "Звітний", "Звітний новий" чи "Уточнюючий" залежно від того, який податковий розрахунок подається;

навпроти напису "Порція" податковим агентом проставляється номер порції;

зазначаються податковий номер юридичної особи - податкового агента, податковий номер або серія та номер паспорта фізичної особи - податкового агента (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), яка подає розрахунок. Заповнення клітинок проводиться зліва направо (для юридичних осіб доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8);

відмічається відповідна клітинка "Юридична особа" або "Самозайнята фізична особа";

"Працювало у штаті" - проставляється найбільша з місячних за звітний період (на перше число місяця) облікова кількість штатних працівників облікового складу юридичної особи чи самозайнятої фізичної особи. Облікова кількість штатних працівників облікового складу юридичної особи чи самозайнятої фізичної особи визначається відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року № 286, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2005 року за № 1442/11722;

"Працювало за цивільно-правовими договорами" - кількість працівників за цивільно-правовими договорами у звітному періоді.

Реквізити, передбачені абзацами сьомим та восьмим цього пункту, заповнюються тільки в разі наявності у юридичної особи чи у самозайнятої фізичної особи найманих працівників. Реквізити, передбачені абзацами сьомим та восьмим цього пункту, заповнюються тільки для першої порції податкового розрахунку;

зазначаються найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові самозайнятої фізичної особи, податкова адреса юридичної особи чи самозайнятої фізичної особи, що подає податковий розрахунок;

податковий номер контролюючого органу, до якого подається розрахунок;

найменування контролюючого органу, до якого подається податковий розрахунок;

"Звітний період" - відображаються арабськими цифрами порядковий номер звітного кварталу і рік;

у графі 1 "№ з/п" відображається порядковий номер кожного рядка, що заповнюється;

у графі 2 "Податковий номер або серія та номер паспорта*" відображається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта фізичної особи (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), про яку надається інформація в податковому розрахунку.

Суд зазначає, що відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та /або сплаченого податку.

Згідно зі ст. 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, в тому числі, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

Стаття 51 Податкового кодексу України визначає порядок подання відомостей про суми виплачених доходів платникам податків - фізичним особам.

Так, податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.

Відповідно до п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку, подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

Судом встановлено, що позивачем подано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою №1-ДФ за 2 квартал 2014 року.

Своєчасне подання позивачем податкової звітності за формою №1-ДФ за 2 квартал 2014 року визнається представниками сторін.

Пунктом 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України передбачено, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Обмеження щодо можливості подачі уточнюючих розрахунків визначені пунктом 50.2 статті 50 Податкового кодексу України, відповідно до якого платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Як встановлено судом, в поданому податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою №1-ДФ за 2 квартал 2014 року позивачем була допущена технічна помилка у податковому номері платника податків, замість коду - 2933620175, було вказано код 2933620775.

У зв'язку із виявленням зазначеної помилки, відповідачем 18.08.2014 було подано уточнюючий розрахунок до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку за 2 квартал 2014 року, якими внесено зміни до вказаної податкової звітності, а саме було усунуто помилку шляхом вказівки правильного податкового номеру платника податків.

Отже, уточнюючий розрахунок податкової звітності (форми №1-ДФ) за 2 квартал 2014 року в якому виправлено помилку, самостійно виявлену платником податків, поданий позивачем до проведення перевірки відповідачем.

Відповідно до п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України за податкові правопорушення в частині неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку,- тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510,00 грн.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення,- тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020,00 грн.

Судом встановлено, що згідно ч. 2 п. 119.2 ст. 119 ПК України, на підставі Акта перевірки, у зв'язку із встановленням порушення п. 70.16 ст. 70, пп. б, г, г п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, відповідачем було складене оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Зі змісту норми п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України вбачається, що до відповідальності платника податків може бути притягнуто за, крім іншого, подання податкової звітності з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку. Отже, для притягнення до відповідальності визначеної зазначеною нормою необхідно встановити допущення платником податків у податковій звітності помилок чи відображення недостовірних відомостей саме щодо грошових сум, а не з приводу невірного визначення коду платника.

З матеріалів справи вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності за допущену помилку в реєстраційному номері облікової картки платника податків - фізичної особи, порушень щодо визначення суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку відповідачем не встановлено.

Відтак, підстав для притягнення позивача до відповідальності за п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України судом не встановлено.

Крім того, відповідно до п. 120.2 ст. 120 Податкового кодексу України при самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань інші штрафи, передбачені цією главою Кодексу, не застосовуються.

З зазначеної норми вбачається, що позивача не може бути притягнуто до відповідальності за допущення помилки (невірне зазначення податкового номеру), оскільки допущена ним помилка була самостійно усунута, шляхом подачі уточнюючого розрахунку, а також не створила будь-яких негативних наслідків.

Відповідно до розрахунку штрафних санкцій до Акту перевірки повторність вчинення порушення аргументована прийняттям відповідачем податкового повідомлення - рішення від 30.12.2013, на підставі акту перевірки від 12.12.2013 №283/29-00/31549003.

Судом встановлено, що податкове повідомлення - рішення від 30.12.2013 прийняте на підставі акту перевірки від 12.12.2013 №283/29-00/31549003 було оскаржено позивачем в судовому порядку.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписами ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що в провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №808/415/14 щодо спору між тими саме сторонами з приводу визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.12.2013 №0000172900.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.02.2014 по справі №808/415/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2014, адміністративний позов було задоволено у повному обсязі, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.12.2013 №0000172900.

Отже, відповідач не має підстав стверджувати про повторність вчиненого порушення, так як податкове повідомлення-рішення від 30.12.2013 №0000172900, яке прийнято відповідачем, було визнано протиправним та скасовано судовим рішенням, що набрало законної сили.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 1020,00 грн., а тому воно є незаконним та підлягає скасуванню.

Як встановлено судом, позивачем було своєчасно подано до податкового органу відповідну звітність, а також самостійно усунуто виявлену помилку, яка не стосується сумарних показників сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, сум утриманого з них податку, у зв'язку з чим бюджет не зазнав втрат. Крім того, право самостійно усунути виявлені помилки, передбачено діючим законодавством.

З наведених вище підстав, суд приходить до висновку про необґрунтованість та висновку відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, у зв'язку з чим підстави для застосування штрафних санкцій до позивача відсутні.

Отже, заявлені позивачем позовні вимоги щодо протиправності та необхідності скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Доданим до матеріалів справи платіжним дорученням №147 від 11.11.2014 документально підтверджується факт сплати позивачем судового збору в сумі 182,70 грн.

Відтак, ця сума підлягає присудженню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових сплавів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.10.2014 №0000264200, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових сплавів» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями на - 1020 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових сплавів» судовий збір у сумі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль