Постанова № 41971285, 17.12.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2014 року Справа № 904/6496/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Дарміна М.О., Прокопенко А.Є.

При секретарі Ситніковій М.Ю.

За участю представників сторін:

від позивача: Вознюк Є.В. представник, довіреність № 14-167 від 11.06.14;

від відповідача: Могильний Б.М. директор, контракт № 15 від 30.07.01;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.14р. у справі №904/6496/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", (м. Київ)

до Дочірного підприємства "Петриківкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради, (смт. Петриківка, Петриківський район, Дніпропетровська область)

про стягнення 224 282,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2014 року (суддя Дубінін І.Ю.) позов Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"- задоволено частково.

Суд стягнув з Дочірнього підприємства "Петриківкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - 90 531 (дев'яносто тисяч п'ятсот тридцять одна) грн. 89 коп. пені, 33 035 (тридцять три тисячі тридцять п'ять) грн. 40 коп. 3% річних, 56 178 (п'ятдесят шість тисяч сто сімдесят вісім) грн. 88 коп. інфляційних втрат, 4 370 (чотири тисячі триста сімдесят) грн. 91 коп. витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду в частині відмови у стягненні 40 397,26 грн. скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в оскарженій частині.

В обґрунтування своєї скарги позивач посилається на те, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, ухвалив рішення без дослідження усіх істотних обставин справи.

Зокрема, суд при вирішенні питання щодо зменшення неустойки повинен був об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідками порушення.

Суд не врахував, що сторони визначили вид забезпечення виконання зобов'язання неустойкою, що передбачений умовами договору, та вже заздалегідь визначили розмір пені за неналежне виконання зобов'язання, а тому, на думку скаржника, суд неправомірно самостійно визначив розмір пені та штрафу.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20 листопада 2014 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 17 грудня 2014 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 12.12.2014 року справу було розглянуто у складі: Березкіна О.В. (головуючий), суддів Дарміна М.О., Прокопенко А.Є.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а представник відповідача просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Звертаючись із позовом про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, позивач посилався на порушення відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 13/2234-БО-3 від 17.12.2012р. в частині своєчасного розрахунку за поставлений природний газ.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з доведеності факту порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати за отриманий газ, проте з урахуванням об'єктивних обставин зменшив розмір пені на 30% та стягнув пеню у сумі 90 531,89 грн., перерахувавши розмір інфляційних та 3% річних.

Рішення суду оскаржується позивачем лише в частині розміру пені.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що 17.12.2014 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", як продавець, та Дочірнім підприємством "Петриківкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради, як покупець, було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/2234-БО-3, за умовами якого Продавець передає покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 900,0 тис. куб. м. (п. 2.1. договору).

Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п. 7.2. договору, у разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 9.3. Договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив з січня по травень 2013 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 2 977 395,11 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, які додаються до позовної заяви (а.с. 21 - 27).

Зобов'язання в силу вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, повне виконання зобов'язань про оплату поставленого газу виконані відповідачем у травні 2014 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно постанови № 14 від 17.12.13р. Пленуму Вищого господарського суду України, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становить менше одиниці (тобто мала місце деінфляція).

Оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо своєчасної оплати отриманого природного газу, висновки суду першої інстанції про те, що ДП "Петриківкатеплоенерго" зобов'язано сплатити на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" інфляційні втрати у сумі 56 178,88 грн. та 3% річних у сумі 33 035,40 грн. є правильними.

Крім того, відповідно до ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Згідно п. 7.2. договору, у разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

За таких обставин суд першої інстанції, перевіривши розрахунок пені, зроблений позивачем, дійшов вірного висновку про помилку в його розрахунку, та визначив розмір пені на рівні 129 331,27 грн.

Згідно частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

За п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Приймаючи рішення про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню на користь позивача на 30%, та стягуючи пеню в розмірі 90 531,89 грн., суд першої інстанції врахував повну оплату заборгованості відповідачем; те, що Дочірнє підприємство "Петриківкатеплоенерго" - є комунальним підприємством, єдиним видом господарської діяльності якого є виробництво та постачання теплової енергії за регульованими тарифами; незначні порушення строків оплати отриманого газу та інші обставини.

Споживачами теплової енергії, що виробляється їхнім підприємством є лише бюджетні установи (лікарні, заклади освіти), які знаходяться на теперішній час в скрутному становищі та, в зв'язку із нестабільністю надходження коштів із бюджету на оплату комунальних послуг, не мають змоги своєчасно виконувати свої договірні зобов'язання по сплаті за спожиту теплову енергію.

Щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду, покладених в основу оскаржуваного судового рішення.

Суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст.. 103 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.14р. у справі №904/6496/14- залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст виготовлено 19.12.2014 року.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О.Дармін

Суддя А.Є.Прокопенко