Ухвала суду № 41969760, 04.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2014 року м. Київ К/800/8613/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Бухтіярової І.О. Юрченко В.П.,за участю секретаря Луцак А.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року

у справі № 815/87/13-а

за позовом Приватного підприємства «Фрутлайн Плюс»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими

платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби

про скасування податкової вимоги та скасування рішення про опис майна у

податкову заставу,-

В С Т А Н О В И В

Приватне підприємство «Фрутлайн Плюс» (надалі також - позивач, ПП «Фрутлайн Плюс») звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби (надалі також - відповідач, ДПІ) про скасування податкової вимоги від 10 грудня 2012 року № 26 та скасування рішення від 10 грудня 2012 року № 16805/19-033/11 про опис майна у податкову заставу.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2013 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкову вимогу від 10 грудня 2012 року № 26 та рішення від 10 грудня 2012 року № 16805/19-033/11 про опис майна у податкову заставу.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Відповідач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Так, відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України; тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання;

Згідно з підпунктом 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

За змістом пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням наведених законодавчих норм та з огляду на зміст розглядуваних позовних вимог до предмета доказування у даній справі належать обставини, що свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість винесення податкової вимоги та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу, а саме - наявність у платника несплачених грошових зобов'язань та пені у визначений законодавством строк.

Поряд з цим наявність законних підстав, з якими законодавець пов'язує винесення податкової вимоги та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу, має бути доведена.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у зв'язку із несплатою податкового боргу платнику податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями виставлена податкова вимога від 10 грудня 2012 року №26 на суму 437957,18 грн. та прийнято рішення від 10 грудня 2012 року №16805/19/033/11 про опис майна у податкову заставу.

Так, в обгрунтування існування суми боргу 437957,18 грн. відповідач посилався на податкове повідомлення-рішення від 11 квітня 2011 року № 0000182600 ПП «Фрутлайн Плюс», за яким нарахована пеня у розмірі 435203,45 грн. та податкове повідомлення-рішення від 27 вересня 2011 року №0000202600, за яким нарахована пеня у розмірі 2880,79 грн.

В той же час, зазначені податкові повідомлення відсутні в матеріалах справи і не були надані в судовому процесі сторонами. З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій, надаючи оцінку обставинам існування у позивача непогашеної суми пені, як підстави прийняття рішення та вимоги, з приводу правомірності яких виник спір, з метою офіційного з'ясування обставин справи ставили вимогу щодо підтвердження обставин нарахування пені.

Втім, відповідач, як особа на яку покладено обов'язок доведення правомірності прийнятих рішень, протягом судового процесу не надав обґрунтованих пояснень щодо нарахування пені.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податкові повідомлення-рішення, які залучені до матеріалів справи, не мають відношення до підстав виставлення ДПІ податкової вимоги та ухвалення рішення про опис майна ПП «Фрутлайн Плюс» в податкову заставу.

Так, згідно пояснень, які надані представником позивача в суді апеляційної інстанції, у позивача відсутні не сплачені податкові зобов'язанння, які самостійно визначені у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, як і податкові зобов'язання, які визначались відповідачем. Щодо наявних у матеріалах справи податкових повідомлень-рішень, то сума грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 9514829 грн., за серпень та вересень 2010 року, була зарахована ДПІ шляхом врахування вищевказаної суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 11497019грн.

Враховуючи те, що представник відповідача не спростував доводів позивача і не довів правомірності прийняття ДПІ податкової вимоги та рішення про опис майна платника податків (оскільки згідно наявних в матеріалах справи доказів позивач своєчасно погасив узгоджені грошові зобов'язання на суму податкового боргу) Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірне застосування до позивача підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України щодо нарахування пені та статті 89 Податкового кодексу України щодо опису майна у податкову заставу.

Вищий адміністративний суд України акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності як і не доведено на підставі належних та допустимих доказів обставин прийняття податкової вимоги від 10 грудня 2012 року № 26 та рішення від 10 грудня 2012 року № 16805/19-033/11 про опис майна у податкову заставу.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція не знаходить свого підтвердження за матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: І.О. Бухтіярова

В.П. Юрченко