Ухвала суду № 41968163, 02.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 жовтня 2014 рокусправа № 808/4004/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Дадим Ю.М. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В..

за участю:

представників позивача: Косицького С.В.,

представника відповідача: Самойленко І.І..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року у справі №808/4004/13-а за позовом приватного підприємства "Лібра - Лайн" до державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в :

16 квітня 2013 року приватне підприємство "Лібра - Лайн" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000602211 про сплату 91,141.25 грн. податку на прибуток , з яких 79,959,00 грн. - основний платіж, 11,182,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції, а також податкове повідомлення - рішення №0000612211 про сплату 86,477,00 грн., податку на додану вартість, з яких 69,339,00 грн. основний платіж, 17,138,00 грн. - фінансові санкції.

Адміністративний позов обгрунтований тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними та необґрунтованими, оскільки прийняті на підставі висновків акту перевірки, що не відповідають суті спірних правовідносин. Також, позивач зазначає, що висновки акту перевірки ґрунтуються лише на припущеннях податкового органу, який не наділений повноваженнями щодо визнання нікчемними правочинів, тому вказані висновки носять протиправний характер, та мають бути визнані судом незаконними із подальшим скасуванням оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року адміністративний позов ТОВ "Лібра - Лайн" задоволено, визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення №0000602211 та №0000612211 від 02.04.2013 року прийняти державної податкової інспекцією в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління міндоходів у Запорізькій області .

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції державна податкова інспекція в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжжя головного управління Міндоходів у Запорізькій області, відповідач, звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального та матеріального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що позивачем було допущено порушення вимог чинного податкового законодавства при формуванні податку на додану вартість та податку на прибуток, внаслідок укладення нікчемних (удаваних) правочинів з метою отримання податкової вигоди. У зв'язку з зазначеним, податковим органом було правомірно відображено в висновках акту перевірки про виявлені під час проведення перевірки порушення та прийнято за наслідками перевірки податкові повідомлення - рішення, які є законними та обґрунтованими, а відтак підстави для їх скасування відсутні.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 27.02.2013 року по 07.03.2013 року посадовими особами ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя було проведено документальну виїзну перевірку ПП "Лібра - Лайн" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт №50/22-1109/30293779 від 15.03.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення:

- п. п. 5.2.1. п. 5.2., п. п. 5.3.1. п. 5.З., ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. п. 14.1.36., п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 138.2. ст. 138, п. п. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 79 959,00 грн., в тому числі по періодах:

1 кваратл 2010 року у сумі 13011 грн.,

півріччя 2010 року у сумі 14563 грн.,

3 квартал 2010 року у сумі 17989 грн.,

2010 рік у сумі 20847 грн.,

2-3 квартали 2011 року у сумі 131 грн.,

2-4 квартали 2011 року у сумі 352230 грн.,

1 квартал 2012 року у сумі 18841 грн.,

півріччя 2012 року у сумі 23882 грн.,

3 квартал 2012 року у сумі 23882 грн.,

2012 рік у сумі 23882 грн..

- п. п. 7.2.3. п. 7.2., п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5. п. 7.4., п. п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. п. 14.1.181 п. 14.1. ст. 14, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 70 872 грн., в тому числі:\

січень 2010 року у сумі 1 533 грн.,

березень 2010 року у сумі 8 875 грн.,

квітень 2010 року у сумі 80 грн.,

травень 2010 року у сумі 178 грн.,

червень 2010 року у сумі 985 грн.,

серпень 2010 року у сумі 2 177 грн.,

вересень 2010 року у сумі 564 грн.,

жовтень 2010 року у сумі 1 402 грн.,

листопад 2010 року у сумі 906 грн.,

лютий 2011 року у сумі 791 грн..,

жовтень 2010 року у сумі 114 грн..

грудень 2011 року у сумі 30521 грн.,

лютий 2012 року у сумі 8 156 грн.,

березень 2012 року у сумі 9 788 грн.,

квітень 2012 року у сумі 3 263 грн.,

червень 2012 року у сумі 1 539 грн..

За наслідками проведеної перевірки 02.04.2013 року податковим органаном прийнято податкові повідомлення - рішення:

- № 0000602211 про сплату грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 91 141,25 грн. в тому числі основний платіж у сумі 79 959,00 грн., штрафні (фінансові) санкції у сумі 11 182,25 грн.;

- № 0000612211 про сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 86 477,00 грн. в тому числі основний платіж у сумі 69 339,00 грн., штрафні (фінансові) санкції у сумі 17 138,00 грн.

Правомірність та обгрунтованість податкових повідомлень - рішень № 0000602211 та № 0000612211 від 02.04.2013 року є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що що між позивачем та його контрагентами укладено договори, за наслідками яких сформовано податкову звітність з податку на прибуток та податку на додану вартість у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. Укладені договори, на думку суду першої інстанції, носять реальний характер настання наслідків, ними обумовлених, що підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач за перевіряємий період мав взаємовідносини з ТОВ «Енглер», ТОВ «КПІ - Сервіс», ТОВ «КПІ - Трейдінг».

Як вбачається з акту перевірки податковий орган дійшов висновку, що фінансово-господарська діяльність постачальників позивача ТОВ «Енглер», ТОВ «КПІ-Сервіс» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільно-правової дієздатності між вказаними підприємствами та їх контрагентами постачальниками/покупцями (в т.ч. ПП «Лібра-Лайн»), є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цими правочинами. Отже, на думку відповідача, поставка товарів від ТОВ «Енглєр», ТОВ «КПІ-Сервіс» на користь позивача неможлива. В наслідок чого, позивачем неправомірно завищено суму податкового кредиту з ПДВ занижено податок на прибуток.

Однак, із такою позицією податкового органу неможливо погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (п.1.32 ст.1 цього Закону).

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених пп.5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Згідно з пп.7.4.1 Закону України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон про ПДВ) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.4.5 цього ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6). У разі коли на момент перевірки платника податку органом ДПС суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як зазначено у п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 198..2 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої із подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків.

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця і реєстрі отриманих податкових накладних покупця, (пп..7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п.201.4, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ).

Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. 168/97-ВР, право на нарахування та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Аналогічні приписи містить п.п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ

Згідно ч.2 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

За приписами п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього ж Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (роботи, послуги) на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (утому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «КПІ - Сервіс» слід зазначити наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між позивачем та ТОВ «КПІ - Сервіс» був укладений договір поставки № 886 від 01.01.2011, згідно якого за період січень - листопад 2010 року, лютий 2011 року ТОВ «КПІ - Сервіс» постачало позивачу товар, а саме, комп'ютери, перефірійні устаткування та програмне забезпечення на загальну суму 104 944,56 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними, які містяться в матеріалах справи.

Розрахунки з ТОВ «КПІ Сервіс» проводились у безготівковій формі. Протягом 2010 року, лютого 2011 року, позивач перерахував на рахунок ТОВ «КПІ Сервіс» грошові кошти у загальній сумі 104 944,56 грн., що підтверджується банківськими документами, що містяться в матеріалах справи.

В свою чергу стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «КПІ - Трейдінг» слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за період вересень 2011 року, лютий - червень 2012 року ТОВ «КПІ - Трейдінг» поставляло позивачу товар (материнські плати, процесор) на загальну суму 137 151,58 грн. за договором б/н від 21.02.2012, що підтверджується видатковими та податковими накладними, які містяться в матеріалах справи.

Розрахунки з ТОВ «КПІ - Трейдінг» проводилися у безготівковій формі. Протягом вересня 2011 року, лютого - червня 2012 року, позивачем було перераховано на рахунок ТОВ «КПІ - Трейдінг» грошові кошти на загальну суму 137 151,58 грн., що підтверджується приходними накладними та банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи.

Відносно взаємовідносин позивача з ТОВ «Енглер» суд зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ «Енглер» був укладений договір поставки № 01122011 від 01.12.2011, відповідно до якого за період грудень 2011 року підприємство постачало позивачу товар (комп'ютерні комплектуючі, монітор) на загальну суму 183 124,02 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку суми витрат по вищенаведеному контрагенту віднесено до складу валових витрат у розмірі 152 603,00 грн.

Розрахунки з ТОВ «Енглер» проводилися у безготівковій формі. Протягом грудня 2011 року позивачем було перераховано на рахунок ТОВ «Енглер» грошові кошти у сумі 183 124,02 грн., що підтверджується приходними накладними та банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відсутність даних про наявність складськіх приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування у постачальників позивача та їх контрагентів, жодним чином не може свідчити про нікчемність правочинів між постачальниками та ПП «Лібра-Лайн» виходячи з наступного.

ТОВ «Енглер», ТОВ «КПІ-Сервіс», ТОВ «КПІ-Трейдінг» не є виробниками комп'ютерної, офісної техніки та витратних матеріалів, що поставлялися на адресу ПП «Лібра-Лайн». Товар який поставлявся на адресу ПП «Лібра-Лайн», вказані постачальники купували у інших суб'єктів господарювання на підставі договорів поставок. Тобто, в даному випадку наявність складських приміщень, основних фондів у ТОВ «Енглер», ТОВ «КПІ-Сервіс», ТОВ «КПІ-Трейдінг» постачальників для здійснення господарських операцій з ПП «Лібра-Лайн» не є обов'язковою умовою.

Реальність фактів отримання товару підтверджується товарно-транспортними накладними та вантажними деклараціями підприємств перевізників (що містяться в матеріалах справи), документами на відпуск товару (податкові та видаткові накладні) контрагентам позивача, сплатою податків позивачем з подальшої реалізації цього товару, використанням цього товару у виробничій діяльності. (т. 2, т.3 )

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами наслідком яких є поставка та придбання товару та надання послуг.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ, а також правомірності формування податку на прибуток за рахунок договорів, укладених позивачем та його контрагентами, на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарської операції, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим, підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від від 04 вересня 2013 року у справі №808/4004/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: С.А. Уханенко