Ухвала суду № 41960833, 17.12.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/1765/2014(м)

264/5913/14-ц

Головуючий у 1 інстанції Матвєєва Ю.О.

Категорія 55 Доповідач Лоленко А.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2014 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Лоленко А.В.

суддів Бугрим Л.М., Зайцевої С.А.

при секретарі Бєльченко Б.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 жовтня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення середнього заробітку, моральної шкоди та витрат на правову допомогу,-

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 29 жовтня 2014 року вищезазначений позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі: ПАТ "ММК ім. Ілліча") на користь позивача середній заробіток за час затримки виплати індексації заробітної плати з компенсацією в розмірі 2500 грн., з утриманням ПАТ "ММК ім. Ілліча" з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті та витрати на правову допомогу у розмірі 13.20 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Частково не погодившись з рішенням суду, представник позивача ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила змінити рішення та стягнути на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку в розмірі 200344,95 грн., моральну шкоду в розмірі 1000 грн., та втрати на правову допомогу в розмірі 1000 грн.

Позивач та його представник ОСОБА_2 в суд апеляційної інстанції не з'явились, повідомлені про розгляд справи належним чином телефонограмою, зареєстрованою в установленому порядку, ОСОБА_2 подала заяву про розгляд справи за відсутністю позивача та її.

Представник відповідача Новгородська В.В., діюча на підставі довіреності, в судовому засіданні апеляційного суду заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач з 19.07.1971 року по 12.11.2008 року перебував у трудових відносинах з ПАТ "ММК ім. Ілліча".

Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 15 травня 2014 року стягнуто з ПАТ «ММК ім..Ілліча» на користь ОСОБА_1 індексацію заробітної плати з компенсацією у розмірі 1070,60 грн. з утриманням ПАТ з цієї суми передбачених законом податків та обов»язкових платежів.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи. Не можна вважати спором про розмір сум, належних до виплати при звільненні, спір про відрахування із заробітної плати (на відшкодування матеріальної шкоди, на повернення авансу тощо), оскільки він вирішується в іншому встановленому для нього порядку.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки відповідач не виплатив належні позивачу при звільненні суми у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, є підстави для стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку. При цьому розмір зазначеного середнього заробітку суд визначив з урахуванням спірної суми, на яку позивачка мала право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком, а також керуючись принципами справедливості та співмірності.

Відмовляючи в позові про відшкодування моральної шкоди , суд посилався на те, що є вже рішення суду від 15 травня 2014 року, яким стягнута моральна шкода в зв»язку з невиплатою індексації за період з березня 2003 року по липень 2006 року.

Також суд першої інстанції врахував вимоги ч. 1 ст. 88 ЦПК України та стягнув на користь позивача розмір компенсації витрат на правову допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та у межах, що передбачений ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Такі висновки суду першої інстанції є правильними та відповідають обставинам справи.

В рішенні суду першої інстанції повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги позивача не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Таким чином, колегія суддів, переглядаючи справу в межах апеляційного оскарження та заявлених позовних вимог, підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачає, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 313 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвали суду.

Головуючий: Судді: